Учені з'ясували, що середня швидкість вітру в найбільшому штормі в Сонячній системі збільшилася на 8% за 11 років.
Дослідники вивчили дані, отримані космічним телескопом Габбла в період із 2009 по 2020 рік, і зафіксували збільшення швидкості вітру в зовнішніх регіонах атмосферного явища. У той час, як у внутрішніх областях шторму швидкість виявилася значно меншою, повідомляє phys.org.
Темно-червоні хмари гігантського шторму обертаються проти годинникової стрілки зі швидкістю, що перевищує 640 км на годину, а атмосферний вихор за розмірами більше, ніж Земля. Наразі його діаметр становить 16 тисяч кілометрів.
"Для того, щоб стежити за великими штормами на Землі у нас є супутники і літаки. Але на Юпітері цього немає, і ми не можемо постійно здійснювати вимірювання швидкості вітру. Телескоп Габбла — це єдиний телескоп, який може відобразити вітри Юпітера з такою високою деталізацією", — говорить Емі Саймон із NASA.
Ученим вдалося зафіксувати зміну швидкості вітру, і вона склала менше 2,5 км на годину за земний рік.
"Якби не дані Габбла за 11 років, ми б і не помітили цю зміну. Ми можемо відстежити тенденцію змін. Найменші деталі, які Габбл може зафіксувати під час шторму, складають всього майже 170 км у ширину", — говорить Саймон.
За словами Майкла Вонга з Каліфорнійського університету в Берклі, вдалося виявити, що середня швидкість вітру у Великій червоній плямі за останнє десятиліття трохи збільшилася.
Щоб краще вивчити велику кількість даних Габбла, Вонг застосував новий підхід до аналізу даних. Він використовував програмне забезпечення для відстеження від десятків до сотень тисяч векторів вітру (напрямків і швидкостей) щоразу, коли Габбл спостерігав Юпітер.
"Що означає збільшення швидкості? Важко сказати, адже Габбл не може добре розгледіти дно шторму. Усе, що знаходиться нижче хмар, вже не видно", — говорить Вонг.
З 1870-х років астрономи стежать за найбільшим атмосферним вихором у Сонячній системі. Велика Червона Пляма — це висхідний потік речовини з надр Юпітера. Якщо дивитися збоку, у шторму буде структура багатоярусного торта з високими хмарами в центрі, що спускаються вниз до його зовнішніх шарів.
За більш, ніж століття спостережень, астрономи побачили, що пляма зменшується і стає більш круглою, а не овальною.
Паралельно з цим дослідженням довгоживучого шторму на Юпітері, вчені спостерігали за штормами на інших планетах. Наприклад, на Нептуні шторми переміщаються по поверхні та зникають через кілька років.
Подібні дослідження допомагають вченим зрозуміти фізичні принципи, які викликають і підтримують планетні шторми.