Геомагнітна буря на Землі посилилася: швидкість сонячного вітру досягла 521 км/с
За даними експертів, в останні 24 години геомагнітне поле Землі перебуває в нестабільному стані.
Згідно з даними Центру прогнозування космічної погода NOAA, геомагнітна буря почалася на Землі 11 жовтня та через кілька днів посилилася. Про це повідомляє Weatherboy.
За словами експертів, геомагнітні бурі та зростаюче ультрафіолетове випромінювання, в першу чергу, нагрівають верхні шари атмосфери планети, розширюючи її. Нагріте повітря піднімається вгору, і щільність середовища на висоті 1 тис. км значно збільшується. Це призводить до уповільнення руху супутників на орбіті Землі, а також невеликих змін у їхній орбіті.
На землі сильні геомагнітні бурі можуть пошкодити електричні мережі, електростанції та навіть побутову техніку. Але поки про це турбуватися не варто, нинішня геомагнітна буря, швидше за все, обмежиться лише яскравими полярними сяйвами в Північній півкулі.
"Геомагнітне поле перебуває в нестабільному стані протягом останніх 24 годин, не досягаючи рівня сильного шторму. Швидкість сонячного вітру досягла піку в 521 км/с", — йдеться в повідомленні NOAA.
Сонячний вітер є потоком іонізованих частинок, які викидаються із сонячної корони зі швидкістю 300-1200 км/с у навколишній космічний простір. Цей вітер є невід'ємною частиною космічної погоди та компонентом міжпланетного середовища.
За останню добу багато користувачів соцмереж розмістили фотографії яскравих і масштабних полярних сяйв. Дивовижне природне явища можна було побачити навіть у Нью-Йорку.
За помірну геомагнітну бурю класу G2 відповідальний корональний викид маси, який стався на Сонці 9 жовтня. Геомагнітні бурі зазвичай оцінюються за шкалою від 1 до 5, де остання цифра — це найвищий рівень небезпеки.
Відомо, що полярні сяйва зазвичай видно біля Північного або Південного полюсів, але якщо геомагнітна буря дійсно сильна, сяйва можна побачити далеко на півдні. Наприклад, легендарний капітан Джеймс Кук у 1770 році писав, що бачив полярне сяйво над своїм кораблем на південь від екватора біля берегів острова Тимор (південна частина Малайського архіпелагу). Воно тривало протягом дев'яти ночей.