Грандіозна робота. Гори на Землі виростили найменші морські організми
За словами дослідників, без бурхливого розвитку життя в океанах Землі мільярди років тому, гори на суші, можливо, ніколи б і не з'явилися.
У новому дослідженні шотландські вчені дійшли висновку, що мікроскопічні одноклітинні організми, що живуть в океанах Землі, відіграли ключову роль у появі гірських хребтів на планеті, повідомляє ScienceAlert.
Учені провели дослідження 20 гірських хребтів по всьому світу та дійшли висновку, що вони з'явилися через деформацію земної кори, на яку вплинув вуглець, відкладений морськими мікроорганізмами. Коли ці організми вмирають і опускаються на дно океанів, вони можуть додати органічний вуглець до кори Землі, що робить її слабшою та гнучкішою. За словами вчених, цей додатковий вуглець ускладнив процес деформації земної кори, і таким чином з'явилися гірські хребти.
Усе почалося 2 млрд років тому
Дослідники вважають, що ці зміни почалися близько 2 млрд років тому в палеопротерозої. Тоді органічний вуглець почав накопичуватися у великій кількості у вигляді графіту на дні океанів, що зробило породу тендітнішою. Протягом 100 млн років більшість гірських хребтів Землі почали формуватися в цих ослаблених шарах кори.
"Наше дослідження доводить, що гори з'явилися завдяки життєвим формам. Виходить, що біосфера та сама планета тісно пов'язані між собою таким чином, про який раніше й не припускали", — говорить Джон Парнелл із Університету Абердіна в Шотландії.
Киснева катастрофа
У минулому вчені вважали, що тектонічні плити повинні бути ослаблені графітом для того, щоб з'явилися гори, але що спричинило його високі концентрації, було предметом суперечок. Бурхливий розвиток морського життя 2 млрд років тому, швидше за все, став реакцією на Кисневу катастрофу, коли змінився склад атмосфери Землі. Фотосинтезуючі бактерії почали виробляти величезну кількість окислення, яке здатне підтримувати нові форми одноклітинного життя.
Але для створення гір не потрібно багато органічного вуглецю. Усього невеликий відсоток необхідний, щоб тектонічні плити ковзали під одна під одну чи одна над одною під час зіткнення, кажуть учені. Але в досліджених гірських хребтах, що утворилися з палеопротерозойських відкладень, відсоток вуглецю був досить високим – від 10 до 20%.
Концентрація вуглецю була високою, його потік у зону зіткнення плит був більшим, деформація кори відбувалася швидше, і все це завдяки мікроорганізмам, кажуть учені.