Найяскравіша наднова. Вчені розгадали загадку за допомогою записів 1000-річної давності
Записи вченого Ібн-Сіни стали джерелом нових даних про вибух наднової для сучасних астрономів.
На початку 11 століття на Землі багато людей змогли побачити спалах найяскравішої наднової зірки. А деяким ученим навіть вдалося задокументувати побачене. На основі стародавніх текстів вчені змогли дізнатися більше про цю космічну подію, повідомляє Forbes.
Найяскравіша в історії наднова зірка була помітна на Землі в 1006 році. Багато вчених того часу по всьому світу описували яскраву зірку, яка спалахнула, а потім повільно згасла. На основі історичних документів астрономи в 1965 році знайшли газову хмару, яка залишилася після вибуху наднової зірки в 1006 році. Вони назвали зірку SN 1006, а газову хмару SNR 1006. Вона знаходиться на відстані 7100 світлових років від нас.
Ібн-Сіна та наднова
Але зовсім недавно астроном Ральф Нойхаузер та його колеги знайшли ще один докладний опис наднової зірки 1006 року. Цей опис загубився у главі присвяченій метеорології в книзі "Кітаб аш-Шифа" ("Книга зцілення"). Ця наукова праця є енциклопедією і присвячена різним наукам. Автором цього наукового твору був відомий перський учений Ібн Сіна, відомий у Європі як Авіценна. Він написав свою книгу у 1027 році.
"Її було видно протягом трьох місяців. Спочатку вона була темною та зеленою, почала викидати іскри, а потім стала білою, потьмяніла і зникла назавжди", — описав вибух наднової у своїй книзі Ібн Сіна.
Ібн Сіна описав кольори наднової докладніше, ніж будь-який інший історик того часу. За словами Нойхаузера, ці деталі можуть розкрити більше інформації про механіку вибуху наднової зірки. І це допоможе фізикам точно налаштувати моделі найпотужніших наднових.
Потужна наднова
Коли астрономи виявили туманність SNR 1006, найцікавіше було те, чого вони не виявили. Вчені не побачили жодних слідів чорної дірки чи нейтронної зірки. Астрономи зробили висновок, що SN 1006 була надновою типу Ia. Під час такого потужного вибуху випаровується навіть стисло ядро зірки і не залишається нічого, крім хмари плазми.
Всі наднові типу Ia горять з однаковою яскравістю, але деякі з них здаються тьмянішими, ніж інші, тому що вони знаходяться далі. Оскільки астрофізики це знають, вони можуть використовувати видиму яскравість наднової зірки типу Ia, щоб визначити відстань до неї.
Розповідь Ібн Сини про наднову залишалася поза увагою, тому що більшість дослідників вважало, що у цьому місці йдеться про комету, а не про наднову. Востаннє наднову зірку без допомоги телескопів бачили у 1987 році, коли вибухнула наднова SN 1987A на відстані 168 тисяч світлових років у Великій Магеллановій Хмарі.