Мої зуби – мечі, мої кігті – списи: як древні культури та цивілізації придумали драконів

Слово "дракон", що вперше увійшло до англійської мови у 13 столітті, походить від латинського "dracōnis" та грецького "drakōns".

Одне з перших зображень драконів як гігантських змій у міфології стародавнього Близького Сходу, зокрема в месопотамському мистецтві та літературі, де драконоподібні істоти описані в Епосі про створення світу "Енума Еліш" з кінця 2-го тисячоліття до нашої ери, пише HeritageDaily.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У давньоєгипетській міфології Апоп або Апофіс — гігантська змієподібна істота, яка перебуває в царстві мертвих або під горизонтом. Вперше згадується за часів 8-ї династії (2181 р. до н. е. — 2160 р. до н. е.), Апоп народився з пуповини Ра і був супротивником світла і Маат, замкненим в епічних поєдинках протягом століть з Ра.

Нехебкау — ще один гігантський змій, який охороняє Дуат і допомагав Ра в його битві проти Апепа. Хоча спочатку він вважався злим духом, пізніше він виконує обов'язки похоронного бога, пов'язаного з потойбічним світом, і одного з сорока двох суддів Маат.

У зороастрійській літературі Ірану та Персії такі дракони, як Заххак, що означає "Авестійська Велика Змія", вважалися уособленням гріха та жадібності. У перській суфійській літературі філософ Джалаледдін Румі також припускає, що дракони символізують чуттєву душу, жадібність і хтивість, яку необхідно вбити в духовній битві.

Дракони (дав.гр. drakōns) відігравали значну роль у давньогрецькій міфології. На деяких зображеннях також зображена дракайна, жінка-змія з деякими рисами людської жінки.

Багато грецьких героїв боролися або стикалися з цими істотами. Геракл вбив Лернейську гідру, Ясон приспав безсонного дракона, що охороняв Золоте Руно, Зевс боровся з чудовиськом Тифоном, а Кадм бився з драконом Ареса.

В Азії, зокрема в Китаї, дракони (китайською: lóng) асоціювалися з удачею і традиційно символізували могутні і сприятливі сили. Дракони часто супроводжували богів і напівбогів як їхні особисті коні або супутники, а китайські імператори використовували символ дракона для демонстрації своєї імператорської сили.

Традиційний образ китайського дракона з'явився під час правління династій Шан (1766-1122 рр. до н. е.) і Чжоу (1046 р. до н. е. — 256 р. до н. е.), еволюціонувавши в Іньлун, крилатого дракона, який, на думку вченого Чен Чжена, є походженням "образу справжнього дракона".

Найімовірніше, що китайський дракон вплинув на багато країн Азії, причому корейські дракони зображуються з довшими бородами, а іноді з гігантською сферою, відомою під назвою "йойджу". Корейська міфологія описує драконів, що походять від змій, подібних до прото-драконів, які називалися імугі, які прагнули стати справжніми драконами, якщо вони спіймають йойджу, що впала з неба.

В Японії легенди про драконів тісно переплітаються з китайськими легендами, навіть використовуються китайські запозичення для назв драконів. Вважається, що буддійські монахи з усієї Азії передали до Японії легенди про драконів і змій з буддійської та індуїстської міфології, хоча є кілька прикладів місцевих драконів, описаних у стародавніх текстах, таких як "Кодзікі" і "Ніхон сьокі".

У філіппінській міфології Бакунава, що означає "зігнута змія", є змієподібним драконом, який вважається причиною затемнень, землетрусів, дощів і вітру.

Багато філіппінських змій були пов'язані з проковтуванням місяця, з легендами про Лаву, змія з міфології Капампанган, крилатого примарного дракона-змія з міфології Ілокано та Саву, змієподібного монстра з міфологій тагальців та аті.

Індія також має власні легенди про драконів. У "Ріґведі", давньоіндійській збірці ведичних гімнів на санскриті, описується, як Індра, ведичний бог штормів, бився з гігантським змієм, на ім'я Вртра.

Народи Америки створили свої власні драконівські легенди, повністю незалежні від решти світу. Юкатекські мая поклонялися Кулькулькану, мезоамериканському божеству-змії, яке походить з класичного періоду.

Ацтеки поклонялися Кетцалькоатлю, ім'я якого походить з мови науатль і означає "пернатий змій" або "Змій з пір'ям Кецаль".

Однією з найпоширеніших форм корінних американських драконів, що повторюється серед багатьох корінних племен Південно-Східних лісів та інших племінних груп, є Рогатий Змій, який асоціюється з водою, дощем, блискавкою і громом.

Сучасний образ дракона склався в Європі в епоху Середньовіччя через поєднання змієподібних драконів класичної греко-римської літератури, згадок про близькосхідних європейських драконів, що збереглися в Біблії, і європейських народних традицій.

На 11-13 століття припадає пік європейського інтересу до драконів як до живих істот. Найдавніше впізнаване зображення повністю сучасного європейського дракона з'являється на ілюстрації з середньовічного манускрипту MS Harley 3244, який був створений близько 1260 року нашої ери.

Європейські дракони, як правило, зображуються як жадібні та ненажерливі монстри з нестримним апетитом, що живуть у річках або мають підземне лігво чи печеру. Вони часто ототожнюються з сатаною, через згадки про сатану як "дракона" в Книзі Об'явлення.

Дракони та драконячі мотиви присутні в багатьох творах сучасної літератури, особливо в жанрі фентезі. Одним з найбільш знакових сучасних драконів є Смоґ з класичного роману Дж. Р. Р. Толкіна "Гобіт".

Вчені сперечаються про те, звідки походить ідея дракона, і висувають найрізноманітніші гіпотези. Оскільки всі найдавніші засвідчені дракони нагадують змій або мають змієподібні атрибути, було висловлено припущення, що дракони є породженням нашого вродженого страху перед зміями.

Дослідники також стверджують, що дракони могли бути натхненні стародавніми знахідками скам'янілостей, що належать динозаврам та іншим доісторичним тваринам.

Про це свідчить Собор святих Станіслава і Вацлава, де кілька кісток, які нібито належать Вавельському дракону, висять за межами собору, але насправді вони належать плейстоценовому ссавцю.