Заразливо корисно: вчені з'ясували, для чого люди та тварини позіхають
У проведеному дослідженні вчені з'ясували, що хребетні, які мають більший мозок і кількість нейронів, зазвичай позіхають довше, а власне позіхання, можливо, виконує корисну для мозку функцію.
Дослідники зібрали дані майже про півтори тисячі позіхань за відео, охопили в сукупності 55 видів ссавців та 46 видів птахів. І вони проспостерігали позитивну кореляцію між таймінгом позіхання та розміром мозку тварини, пише Science Alert.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та захопливі новини зі світу науки!
Етолог Йорг Массен з Урехтського університету (Нідерланди) сказав, що відвідував велику кількість зоопарків із відеокамерами, щоб вичікувати момент позіхання і фіксувати його для подальшого аналізу. "Це був досить тривалий процес", — сказав він.
Це дослідження здатне заповнити "білі місця" в наших знаннях про позіхання — зокрема про те, чому воно відбувається і чому деякі тварини (наприклад жирафи) взагалі не позіхають.
"У самому патерні позіхання немає нічого нового, він уже фіксований, але його тривалість і зв'язок із розмірами мозку досить цікавий, — позначили дослідники, — Швидше за все ця функція є у різних видів тварин, і її походження в процесі еволюції можна простежити до спільного предка у птахів і ссавців, і цілком можливо й далі”.
Дослідження проводили задля доказу певної гіпотези. Учені припускали, що позіхання потрібне для охолодження мозку, відповідно великому за розміром мозку потрібен і більший час позіхання. Зрештою гіпотеза підтвердилася реальними даними. Унаслідок дослідження вчені з'ясували, що ссавці позіхають довше, ніж птахи, через різні розміри мозку.
Аналогічні висновки були зроблені у дослідженні 2016 року за участю людей, хоча в цьому випадку було виміряно лише 205 позіхань та 24 види живих організмів. Вчені визначили, що найкоротші позіхання були у мишей (0,8 сек), а найдовші (до 6,5 секунд) — у людей.
"Завдяки одночасному вдиханню прохолодного повітря та розтягуванню м'язів, що оточують ротову порожнину, позіхання збільшує приплив холоднішої крові до мозку і, так, виконує терморегуляторну функцію", — пояснив етолог Ендрю Геллапа з Університету штату Нью-Йорк.
При цьому вчені не проводили паралелі з інтелектуальними здібностями живих організмів, лише з розміром мозку та кількістю нейронів у ньому.
Ще однією гіпотезою, над якою дослідники міркували, була приналежність "заразності" позіхання із синхронізації режиму сну в людей, які перебувають в одному суспільстві. Для більш точних даних потрібні додаткові дослідження щодо цього питання.
Дослідники сказали, що вивчення великої кількості відеозаписів різних позіхань потребує величезної кількості часу та сил. "Кодування всіх цих позіхань зробило мене несприйнятливою до заразності позіхання", — зауважила біологиня Маргарита Хартліб із Віденського університету, Австрія.
Хоча для розуміння того, для чого все-таки потрібне позіхання, потрібно набагато більше часу та досліджень, вчені впевнені, що отримані результати дають великий внесок у розвиток науки.
Раніше Фокус писав про соціальні причини появи позіхання. Вчені припускають, що механізм позіхання показував навколишнім, що людина менш пильна прямо зараз.