Не такий вже й холоднокровний убивця. Учені з'ясували, чому на Землі вимерли гігантські мегалодони

Мегалодон, як правило, зображується як гігантська акула з зубами розміром з людську долоню, яка блукала стародавнім океаном і знищувала все, що зустрічалося на її шляху. Однак нове дослідження свідчить про те, що ці гігантські хижаки зовсім не були такими вже холоднокровними вбивцями, як ми вважали раніше, пише Daily Mail.

У новому дослідженні вчені з Каліфорнійського університету у Лос-Анджелесі провели аналіз зубів гігантських мегалодонів і виявили новий дивовижний факт — вчені припускають, що гігантський стародавній хижак насправді був теплокровним. Аналіз зубної емалі свідчить про те, що стародавні акули могли підтримувати температуру тіла на 7°C вищу, ніж навколишня вода.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Дослідники зазначають, що цієї різниці температур достатньо, щоб вважати мегалодона теплокровною. Вчені також вважають, що ці нові факти з життя мегалодона насправді можуть пролити світло на те, як гігантські хижаки вимерли 3,6 мільйона років тому. Передбачається, що цим хижим гігантам доводилося витрачати занадто багато енергії, щоб зігрітися.

Попередні дослідження показують, що мегалодон досягав рекордних 15 метрів, а часом і всіх 20. Тривалий час вони перебували на верхівці харчового ланцюга і тримали в страху океан, виблискуючи своїми величезними зубами розміром з людську долоню.

Зазначимо, що мегалодон, як і велика біла акула, належить до групи, яку називають макрелевими акулами. Тоді як більшість риб є холоднокровними, а температура їхнього тіла відповідає температурі довкілля, акули-макрелі змушені підтримувати температуру свого тіла або деяких його частин вищою, ніж вода, що їх оточує.

Дослідники зазначають, що тепліше тіло, ймовірно, допомагало мегалодонам рухатися швидше, занурюватися в холодніші води та подорожувати по всьому світу. Однак саме ця еволюційна перевага могла сприяти його вимиранню. Річ у тім, що мегалодон жив в епоху пліоцену (5,33 — 2,58 мільйона років тому), а глобальне похолодання у той період спричинило зміни рівня моря та екологічні зміни, які гігантському хижакові просто не вдалося пережити.

За словами співавтора дослідження Ренді Флореса, у той період підтримання рівня енергії, який дав би змогу мегалодону зберігати необхідну температуру, вимагало б ненаситного апетиту. Дослідники вважають, що саме це зробило мегалодона вразливою перед змінами клімату і суперництвом з новачками підводного світу, такими як великі білі акули.

Провідний автор дослідження, доцент кафедри атмосферних і океанічних наук у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі Роберт Ігл вважає, що вивчення рушійних чинників, що призвели до вимирання найбільшої та найуспішнішої акули на Землі, може дати вченим уявлення про вразливість великих морських хижаків у сучасних океанічних екосистемах в умовах мінливого клімату, що швидко змінюється.

Раніше Фокус писав про те, чи може мегалодон досі жити на Землі: вчені дали відповідь.