Теорія змови чи заборонена археологія: чи приховує влада таємниці Сфінкса

Ці ділянки містять порожнини, що простягаються на 2-3 метри вглиб. Крім того, на тілі Сфінкса виявлено характерний жолобок, що простягається під його поверхнею. Однак на цьому інтрига навколо Сфінкса не закінчується, пише Curiosmos.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Чи існує світ під Сфінксом, який приховують від загалу? Поняття "забороненої археології" привернуло значну увагу, особливо серед прихильників теорій змови, які стверджують, що певні археологічні знахідки навмисно приховують від громадськості. Хоча багато хто відкидає такі твердження як безпідставні спекуляції, низка відкриттів свідчить про те, що за цими твердженнями дійсно може ховатися правда.

Численні науковці вказували на те, що не всі знахідки, пов'язані з розкопками стародавніх місць і пам'яток, стають надбанням громадськості. Це спостереження особливо помітно під час дослідження Великого Сфінкса в Гізі. Безліч досліджень, проведених різними установами та археологами, відкрили численні таємниці під плато.

Під культовими єгипетськими пірамідами і Сфінксом лежить безліч камер і порожнин, століттями оповитих таємницею. Дехто припускає, що ці потаємні кімнати містять ключ до розуміння витонченості та розвитку стародавніх цивілізацій. Хоча в цьому припущенні, ймовірно, є частка правди, і під пісками пустелі справді є тунелі та порожнини, їхній вміст навряд чи можна назвати справжньою скарбницею історичних артефактів.

Великий Сфінкс у Гізі — це пам'ятник, який вражає уяву з багатьох причин. Будучи найбільшою монолітною статуєю на планеті, він є однією з найзагадковіших стародавніх скульптур, коли-небудь розкопаних.Справжній намір створення Сфінкса залишається загадкою.

У 1987 році група вчених з Університету Васеда в Токіо під керівництвом Сакудзі Йошимури провела електромагнітне зондування піраміди Хуфу і Сфінкса. Це дослідження виявило існування декількох тунелів і порожнин під плато Гізи.

Однак напрямок цих підземних ходів, їхній вміст, особи тих, хто їх побудував, і їхнє призначення залишаються загадковими, залишаючи значну частину таємниць Сфінкса завішаними пеленою загадковості.

Всупереч поширеній думці, Сфінкс не такий суцільний, як здається. Дослідники з Університету Васеда виявили порожнисті ділянки в землі на південь від Сфінкса, що містять порожнини, які простягаються на 2-3 метри всередину.

Крім того, вони помітили на тілі Сфінкса канавку, яка простягається під його поверхнею. Дослідники також виявили порожнисті ділянки перед лапами Сфінкса, що свідчить про потенційне існування тунелю, який з'єднує південну і північну порожнини.

Команда з Університету Васеда дійшла висновку, що святилище Сфінкса має більше підземних порожнин, ніж було відомо раніше. Якщо ці камери і тунелі дійсно існують, то чому вони не ретельно досліджені? Чому науковці, здається, не помічають цих знахідок? І чому за останні роки проведено так мало досліджень?

У 1991 році Томас Добецкі та Джон Ентоні Вест провели обстеження Сфінкса, підтвердивши відкриття, зроблені у 1987 році, та визначивши підземні порожнини в цьому регіоні. Історичні зображення ще більше підтверджують ці наукові дані, чітко зображуючи входи і тунелі, що ведуть до незвіданих камер під Сфінксом.

У книзі "Послання Сфінкса" Грема Хенкока і Роберта Баувала стверджується, що як єгипетський уряд, так і американські археологи перешкоджали дослідженням всередині і навколо Сфінкса, активно заважаючи будь-кому розгадати його приховані таємниці. Крім того, існує гостроцікава теорія про існування другого Сфінкса в Гізі.

Враховуючи багатство наукових доказів і підтверджуючих зображень, можна поцікавитися, чому досі не проведено подальших ґрунтовних досліджень цих регіонів. Чи є це питанням "забороненої археології", як дехто припускає, чи це просто відсутність інтересу?

Раніше Фокус писав про шовковий імператорський указ династії Цин. Дослідники натрапили на дивовижний артефакт.

А також ми розповідали про таємниці егейського неоліту та що відомо про "Товсту леді Саліагоса".