Особливість, але не помилка. Чому ми забуваємо деталі, коли наш мозок зберігає так багато всього

Багато людей вважають, що вони занадто забудькуваті й пов'язують це з проблемами пам'яті. Часом буває складно запам'ятати дні народження, річниці та призначені зустрічі, місце, де залишив той чи інший предмет, а буває так, що ми не здатні згадати ім'я людини, хоча ми познайомилися буквально кілька хвилин тому. Дослідники заспокоюють — рано бити на сполох, пише Forbes.

Насправді важливо пам'ятати, що наш мозок — це складна взаємодія електричних сигналів, м'язів і нейронів — набагато складніша й динамічніша, ніж наші телефони та комп'ютери, які працюють із обмеженим обсягом пам'яті. Крім того, всупереч поширеній думці, насправді ми нічого не забуваємо, оскільки наш мозок постійно працює та "постійно зайнятий". Він постійно обробляє величезну кількість інформації, і часом менш важливі деталі можуть вислизати. Утім, це не обов'язково вказує на проблеми з пам'яттю або когнітивними здібностями.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Нове дослідження, проведене вченими з Триніті-коледжу в Дубліні й Університету Торонто, припускає, що забудькуватість насправді може бути особливістю головного мозку, а зовсім не помилкою. Дослідники вважають, що забування сприяє навчанню й дає нам змогу адаптуватися до мінливого середовища.

Автори дослідження зібралися разом для вивчення феномена забування та вигадали нову теорію, яка передбачає, що забування — не просто пасивний процес, а активний механізм, який постійно працює в мозку.

Передбачається, що замість того, щоб розпадатися або розкладатися, старі спогади згодом стають менш актуальними та важчими для доступу. Зрештою вони можуть перестати існувати для всіх практичних цілей. Згідно з новою теорією дослідників, саме в цей момент ми вважаємо, що повністю забули ту чи іншу інформацію.

Відомо, що людські спогади зберігаються в "інграмних клітинах", які являють собою групи спеціалізованих нейронів, що активуються у відповідь на сигнал навколишнього середовища. Простими словами, коли ми відчуваємо запах парфумів, які використовував наш колишній партнер, це може активувати певні групи клітин у мозку та викликати цілий потік спогадів, пов'язаних із цією людиною. Однак через деякий час, коли ми сформуємо нові романтичні стосунки з іншою людиною, наш мозок створить нові клітини для зберігання інформації, яка актуальніша для поточної ситуації. У результаті все той самий запах парфумів колишнього партнера навряд чи зможе активувати початкову групу клітин.

Однак це зовсім не означає, що ми повністю втратили ті спогади, скоріше, до них стало не так легко отримати доступ, оскільки вони більше не мають стосунку до нинішніх обставин. Оскільки сама пам'ять не загублена, автори дослідження вважають, що цей процес можна повернути назад.

Під час дослідження вчені також розглянули механізми забування за певних патологій, наприклад, хвороби Альцгеймера. Результати дослідження свідчать про те, що в подібних випадках природні механізми забування перехоплюються хворобою. В результаті клітини інграми стають надзвичайно недоступними, і це призводить до відносно постійної втрати пам'яті.

Раніше Фокус писав про те, що вчені вважають, що мозок лінивіший, ніж нам здається.