Розділи
Матеріали

Загадка бронзового віку: кому належать останки Людини з Грісторпа (фото)

Ася Небор-Николайчук
Фото: Emőke Dénes/CC BY-SA 4.0 By Ḏḥwty | Людина з Грісторпа

10 липня 1834 року Вільям Бесвік розпочав розкопки на своїй земельній ділянці у Грісторпі, Англія. Його зусилля принесли дивовижне відкриття: під шарами ґрунту Бесвік розкопав дубову труну, всередині якої виявили останки людини бронзової доби.

На відкритті Вільяма Бесвіка були присутні члени Філософського товариства Скарборо, до якого входили науковці, включаючи лікарів та інтелектуалів тієї епохи. Усвідомлюючи крихкість скелета Людини з Грісторпа, дослідники вирішили законсервувати та укріпити останки, пише Ancient Origins.

Фрагменти скелета помістили у велику посудину та піддали восьмигодинному кип'ятінню у клею. Це втручання є причиною недоторканого збереження останків Людини з Грісторпа, але водночас ця ретельна консервація завадила подальшим науковим дослідженням, зробивши вилучення ДНК чи колагену для датування недосяжним подвигом.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Людини з Грісторпа та поховані разом з нею речі передали Філософському товариству Скарборо, де вони знайшли своє місце на території музею "Ротонда", розташованого в Скарборо. Звіт про це відкриття ретельно задокументував Вільям Кроуфорд Вільямсон, нащадок першого куратора музею Джона Вільямсона. Цей звіт містив ретельні зображення черепа та могильних атрибутів, пояснення, що стосуються протоколу консервації, а також специфічних розмірів труни.

З часом з'явилося безліч важливих відкриттів, що стосуються Людини з Грісторпа. Серед найпомітніших її ознак — високий зріст, що сягав приблизно 1,8 метра, що є значною аномалією для бронзового віку. Ця фізична аномалія слугує індикатором його сприятливого режиму харчування, що, можливо, відображає відносно заможне існування.

Ця помітна фізична риса, зі свого боку, відкриває шлях до археологічних висновків, які дозволяють припустити, що Людини з Грісторпа, можливо, займала чільне місце в суспільній ієрархії. Речі, поховані поряд з ним, дають додаткові підстави для висновків у цьому напрямку. Перед тим, як потрапити до дубового саркофага, останки були загорнуті у шкіряний плащ, фрагменти якого збереглися до наших днів. Інші компоненти поховального інвентарю включали бронзовий кинджал, крем'яні знаряддя праці, плетену посудину зі слідами залишків їжі та посудину з кори, в якій, як свідчать сучасні дослідження, колись зберігалося молоко.

Бронзовий кинджал, однак, є ключовим артефактом, який дає можливість точніше встановити хронологію існування Людини з Грісторпа. Його композитна структура, що складається з матеріалів, які походять з віддалених районів південно-західної Ірландії та південно-західної Англії, проливає світло на давні торговельні шляхи, що пролягали через Британські острови.

Реконструкція обличчя Людини з Грісторпа
Фото: Scarborough Museum's Trust

Сучасні методи дослідження додатково встановили, що Людини з Грісторпа, ймовірно, була воїном. Цей висновок випливає з помітної присутності численних, загоєних переломів на його скелеті.

Видання "Людина з Грісторпа: Життя і смерть у бронзовому віці", авторами якої є Найджел Д. Мелтон, Джанет Монтгомері та Крістофер Кнусел, висвітлює результати наукових досліджень, проведених у Бредфордському університеті. У роботі висвітлюється виявлення незлоякісної пухлини головного мозку в останках, що потенційно могло бути причиною його смерті. Ці відкриття висвітлюють аспекти, що стосуються його суспільного становища та міжрегіональних зв'язків.

Використовуючи ізотопний аналіз, метод, заснований на радіоактивному розпаді певних елементів, ретельне дослідження його зубної емалі дозволяє припустити, що Людина з Грісторпа, ймовірно, походить зі Скарборо.

За допомогою широкого набору досліджень та оцінок створено тривимірну копію його обличчя. Сучасні комп'ютерні методики просунули цю справу ще на крок вперед, надавши віртуальній подобі Людини з Грісторпа можливість артикулювати. А тому відвідувачі музею "Ротонда" мають змогу не лише візуально побачити його обличчя під час земного перебування, але й почути його голос — щоправда, сучасною англійською мовою, а не протокельтським діалектом, яким він, можливо, користувався.

Раніше Фокус писав про те, який насправді вигляд мала древня людина Етці.