Експерименти на дітях і війни на Землі: на що загрожують перетворитися колонії на Марсі та Місяці

Американський письменник Зак Вайнерсміт і його дружина, вчена-паразитологиня Келлі Вайнерсміт вирішили перевірити, наскільки реальними є плани людства або ж окремо взятих мільярдерів щодо колонізації інших планет і супутників. У своїй книзі "Місто на Марсі" автори збиралися написати посібник до золотого століття космічних поселень, але вийшло щось інше.

"Ми провели купу досліджень щодо космічних поселень, розглянувши питання з усіх боків. Це був чотирирічний дослідницький проєкт. І приблизно через 2,5 року ми перейшли від доволі оптимістичного прогнозу до бажаної, близької, вірогідної можливості, яка, ймовірно, неможлива в найближчому майбутньому та навіть небажана в найближчому майбутньому. Тож це було доволі важко", — говорить про книгу один із її авторів Зак Вайнерсміт.

Вайнерсміти виявили, що було проведено вкрай мало досліджень потенційних довгострокових наслідків життя на Місяці або Марсі — і жодних досліджень про те, як людство розмножуватиметься за межами Землі. Ба більше, юридична невизначеність щодо прав власності в космосі, мабуть, може пустити всі плани під укіс.

"Основною ідеєю створення поселення на Марсі є так званий "план Б" для людства, який дасть змогу убезпечити майбутнє всього нашого роду, якщо щось станеться із Землею. Але чи дійсно ми знижуємо наявні ризики? Я вважаю, що в нас поки що немає відповіді на це питання — і цьому є хороший аргумент, який полягає в тому, що ми навіть не можемо спрогнозувати результат", — зазначає Зак.

Ідея створення поселень у космосі сягає десятиліть: міста на Місяці слугували тлом для роману Роберта Гайнлайна "Місяць — сувора господиня" 1966 року, а також для "Артеміди" Енді Віра 2018 року. Марсіанські міста зображені в Марсіанській трилогії Кіма Стенлі Робінсона 1990-х років, а також у його романі "2312", опублікованому у 2012 році. "Високий фронтир", написаний фізиком Джерардом К. О'Ніллом, надав докладний опис життя всередині гігантського космічного населеного модуля ще 1976 року.

Поселення в космосі також відігравали головні ролі в телешоу: від примітного серіалу 1970-х років "Космос: 1999" до "Експансії", "Марса" й так далі.

Такий інтерес до теми не надто й надуманий: Ілон Маск каже, що за 20 років на Марсі з'явиться самозабезпечувальне місто, і він вклав статки, щоб так воно й було. Безос, із іншого боку, каже, що чекає на день, коли в космосі житимуть і працюватимуть мільйони людей, навіть якщо на це знадобиться сотні років, щоб туди дістатися.

Ми вже знаємо, що тисячі людей зацікавлені в цьому. Коли голландське підприємство під назвою Mars One запросило кандидатів підписатися на політ на Червону планету без квитка назад, більш ніж 200 000 людей висловили зацікавленість, і понад 700 були достатньо зацікавлені, щоб заплатити вступний внесок.

Цей проєкт заглох, але прихильники поселень у космосі, включно із засновником Марсіанської спільноти, американським публіцистом та інженером Робертом Зубріном, підтримують мрію. У вересні Зубрін оголосив, що буде створено Інститут технології Марса для розробки інструментів і процесів, які знадобляться поселенцям. "Тільки надія, а не жадібність, приведе нас на Марс", — сказав він.

Поселення на Марсі та Місяці: надія чи хайп

Подружжя, яке написало "Місто на Марсі", розглядає питання про космічне поселення із зовнішнього погляду. Келлі Вайнерсміт — поведінкова екологиня, яка фокусується на взаємодії між паразитами та господарями. Зак Вайнерсміт — художник-карикатурист.

Чотири роки Вайнерсміти інтерв'ювали експертів і вивчали дослідження, щоб дізнатися, наскільки близько ми підійшли до створення космічних будинків на Місяці, Марсі або десь ще за межами Землі. У результаті вони аналізують доводи, які зазвичай наводять на користь будівництва космічних міст, і вказують на кілька ключових питань, які потрібно вирішити, перш ніж людство покине свою планетарну колиску.

Одне з питань пов'язане з нестачею досліджень у питаннях здоров'я та впливу на нього низької гравітації, а також космічного випромінювання. Особливо це питання важливе щодо дітей і їхнього зростання в космосі.

"Якщо ви говорите, що в нас буде мільйон людей на Марсі через 30 років, і ви не провели цих досліджень, то це, по суті, щось на кшталт експерименту на дітях, тому що є низка вагомих причин вважати, що ефекти будуть негативними. У кращому випадку варто очікувати на збільшення рівня аномалій", — каже Зак.

На щастя для майбутніх дітей, деякі дослідження почали проводитися. Минулого тижня японські дослідники повідомили, що ембріони мишей змогли пройти початкові стадії клітинного розвитку в умовах невагомості на борту Міжнародної космічної станції. Експеримент було визнано "першим дослідженням, яке показує, що ссавці можуть розмножуватися в космосі". Так було зроблено маленький крок до з'ясування того, чи зможуть ссавці народжуватися за межами Землі.

Неясно, скільки часу буде потрібно, щоб гарантувати безпеку гігантського кроку людства до численної присутності в космосі, але це не єдина перешкода, яку доведеться подолати поселенцям у космосі. Великий розділ книги присвячений тонкощам міжнародного права, які застосовуються або повинні застосовуватися, до прав власності в космосі.

У 1960-х роках Сполучені Штати й Радянський Союз були серед підписантів Договору про космічний простір, угоди часів Холодної війни, що виключала претензії на суверенітет над територією Місяця або інших небесних тіл. Тоді перспективи освоєння ресурсів Місяця здавалися здебільшого теоретичними, але коли комерційні космічні підприємства почали стрімко розвиватися, законодавці знову задумалися над питанням.

У 2015 році федеральний уряд ухвалив закон, який стверджує, що американські компанії можуть видобувати ресурси з Місяця, астероїдів або інших небесних тіл, обходячи питання суверенітету. Тільки кілька інших країн пішли на такий крок, і Вайнерсміти побоюються, що захоплення землі в космосі може швидко призвести до війни на Землі.

"Міжнародне право дуже конфліктне", — каже Зак.

Як підготуватися до переїзду за межі Землі

Чи буде коли-небудь можливим створення міст на Марсі? Безумовно, існує план про те, як туди дістатися, але подорож не буде легкою або дешевою.

"Якби ви надали нам бюджет розміром із NASA для розв'язання проблем, які необхідно подолати для заснування поселень у космосі, більша частина грошей пішла б на будівництво герметичних екосистем на Землі", — підкреслює Зак.

Він говорить про створення безлічі експериментальних закритих житлових приміщень, змодельованих за зразком установи "Біосфера 2", де дослідницька група проживала два роки в 1990-х. Подібні установи були створені і в інших місцях, включно з Китаєм та Іспанією, але Зак вважає, що такі зусилля потрібно вивести на новий рівень.

"Якби я керував агентством із підготовки до освоєння космосу, то я б хотів побудувати багато таких систем, можливо, зробити їх меншими за "Біосферу" та модульними, щоб ви могли побачити, наскільки маленькими ви можете їх зробити. Також необхідно з'ясувати, які рослини, бактерії та тварин краще брати із собою, і розробити справжній план. Поки що в нас його немає", — підкреслює автор книги.

Що стосується юридичних питань, Вайнерсміти вважають, що права й обов'язки, що стосуються космічних поселень, включно з правом на вилучення ресурсів, мають бути обговорені на міжнародному рівні. Вони вказують на процес, який призвів до створення Міжнародного органу з морського дна як зразка.

Якби Земля прямувала до неминучої катастрофи, чи можна було б завершити підготовку до міста в космосі за 20 років? Можливо.

Але чи потрібні такі перегони за першими поселеннями на Місяці або Марсі? Майже напевно ні, вважають автори.

"Нам належить провести ще багато приголомшливих досліджень. Наприклад, відправити нарешті роботів у лавові труби, де можуть у майбутньому розташовуватися поселення. Але з точки зору заробітку грошей, все дуже відносно. Насправді немає жодної справжньої причини, щоб відчайдушно боротися за міста на Місяці або Марсі. Ці місця можуть бути подібними до Антарктиди, де ми займаємося наукою, співпрацюємо та навчаємося, але не живемо", — підсумували автори книги.

За матеріалами Universe Today.