На порозі катастрофи. Кожна зміна клімату накликала на Землю "чуму", і це станеться знову

Зразки, отримані з морського дна, вперше надають детальну інформацію про кліматичну історію Землі й вказують на зв'язок із широкомасштабними спалахами хвороб. Вчені побоюються, що через глобальне потепління планети ця загроза знову стане актуальною, пише SciTechDaily.

Інноваційне дослідження, проведене командою з Центру наук про морське середовище і факультету геологічних наук Бременського університету спільно з Університетом Оклахоми в США, виявило зв'язок між зміною середньої температури планети, кількістю опадів і виникненням пандемій.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Під час дослідження вчені створили перший у світі "кліматичний архів затоки Таранто (Італія)" з неймовірно високою роздільною здатністю. Команда проаналізувала відкладення з морського дна, а потім зіставила їх із пандеміями за часів Римської імперії.

Вчені змогли реконструювати температуру і кількість опадів у період з 200 р. до н.е. по 600 р. н.е. з точністю до трьох років. Простими словами, дві точки даних охоплюють період у три роки, що неймовірно точно для досліджень палеоклімату. Фактично розглянутий вченими період охоплює відрізки часу від так званого римського кліматичного оптимуму до пізньоантичного малого льодовикового періоду.

Історичні дані також свідчать, що в цей період часу відбулися три великі пандемії, а саме:

• Антонінова чума (приблизно 165–180 рр. н.е.);
• Кипріанська чума (приблизно 251–266 рр.);
• Юстиніанова чума (приблизно 540 р.).

Команда виявила, що кожна з цих пандемій насправді слідувала за зміною клімату:

• Антонінова чума — під час періоду похолодання;
• Кіпрська чума збігається з фазою сильного похолодання;
• Юстиніанова чума наступила за різким похолоданням у VI столітті.

За словами першого автора дослідження, професора Карін Зонневельд, насправді паралелі існували завжди — за фазою клімату невблаганно слідував спалах пандемії. У своїй роботі команда використовувала для реконструкції минулих моделей температури й опадів так звані динофлагеляти — одноклітинні організми, що мешкають в освітленій сонцем верхній частині океану. Вони також утворюють цисти, які у вигляді скам'янілостей з часом відкладаються на океанському дні.

Отже, учені дійшли висновку, що стрес, який відчуває кліматична система Землі, може спровокувати спалах пандемії або посилити спалахи захворювань. Наприклад, це може статися через брак продовольства, внаслідок чого люди стають більш сприйнятливими до хвороб.

Автори дослідження також вважають, що отримані ними результати можуть стати в пригоді людству в майбутньому з огляду на те, що сьогодні кліматична система Землі зазнає небувалого стресу: світ стикається з екстремальними хвилями тепла, посухи та лісових пожеж, а спека сягнула такого рівня, що вченим не вистачає червоного для її позначення.

Раніше Фокус писав про те, що Земля знемагає від спеки: вчені заявляють про початок ери "глобального кипіння" на планеті.