Что-то разрывает земную кору под Тихим океаном на мелкие кусочки: почему это происходит

Історія нашої планети налічує понад 4,5 мільярда років: за цей час її поверхня неодноразово змінювалася та продовжує змінюватися й досі, але це відбувається надзвичайно повільно з погляду людини, а тому ми навряд чи можемо помітити ці рухи. У новому дослідженні вчені уточнили давню модель тектоніки плит, яка передбачає, що океанічні плити негнучкі, коли вони ковзають по мантії Землі, пише SciTechDaily.

Команда з Університетів Торонто й Техасу виявила, що Тихоокеанська плита насправді покрита великими підводними розломами, які буквально рвуть її на частини. Результати дослідження свідчать, що глибина нещодавно виявлених розломів деколи сягає кількох тисяч метрів, а їхня довжина й узагалі становить сотні кілометрів.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Автори дослідження вважають, що причиною множинних розломів стала дія величезних сил усередині самої плити, які тягнуть її на захід. За словами співавторів дослідження наукового співробітника Еркана Гюна, професора з кафедри наук про Землю Рассела Пісклівеца й доцента кафедри фізичних і екологічних наук Філа Герона, вони виявили, що геологічні деформації відбуваються всередині континентальних плит далеко від їхніх кордонів. Однак раніше вчені не підозрювали, те ж саме відбувається і з океанськими плитами.

Результати дослідження засвідчили, що протягом мільйонів років Тихоокеанська плита, яка становить більшу частину дна океану, дрейфувала на захід і занурювалася в земну мантію вздовж підводних траншей або зон субдукції, що простягаються від Японії до Нової Зеландії та Японії.

Тепер учені показали, коли західний край плити втягується в мантію, він тягне за собою іншу частину плити, подібно до скатертини, зірваної зі столу. За словами Гюна, раніше вважалося, що товщина субокеанічних плато товща, а отже, вони мають бути міцнішими. Однак у реальності моделі та сейсмічні дані вказують на те, що насправді все інакше: плато слабші. Якщо Тихоокеанська плита подібна до скатертини, натягнутої на стіл, то плато — це ділянки слабшої тканини, схильнішої до розриву.

Під час дослідження вчені зосередилися на вивченні чотирьох плато в західній частині океану:

• Онтонг-Ява;
• Шацький;
• Гесс;
• Маніхікі.

Команда використовувала суперкомп'ютерні моделі, а також масив наявних даних, зібраних під час досліджень колег у період із 1970-80-х років.

Зазначимо, що теорія тектоніки плит удосконалювалася протягом багатьох десятиліть різними вченими. Значний внесок був зроблений Джоном Тузо Вілсоном із Університету штату Техас, проте теорія "не висічена на камені", а тому з часом і в міру вдосконалення технологій учені знаходять усе нові дані, що змінюють наше розуміння цього процесу.

Раніше Фокус писав про те, що в Тихому океані ховаються "велетні": учені не знали про їхнє існування.