Образили генія. Аналіз ДНК Бетховена показав, що він був "посереднім музикантом"

Досягнення в галузі статистичних методів секвенування ДНК розвиваються і вже дозволили вченим дослідити геномний склад видатних історичних діячів. Зокрема Людвіга ван Бетховена — одного з найвпливовіших і найпопулярніших композиторів класичної музики в історії людства, пише New Atlas.

У попередніх дослідженнях учені вже з'ясували, що композитор, імовірно, мав схильність до захворювань печінки та зараження гепатитом В. Проте в новому дослідженні вчені пішли далі та знову проаналізували ДНК Бетховена, щоб визначити, яка частина геніальності композитора була зумовлена генетикою — результати вельми здивували науковців і поставили під сумнів сам метод.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Аналіз ДНК композитора показав, що насправді у Бетховена була низька генетична схильність до синхронізації ритмів — здібності, тісно пов'язаної з музикальністю. Тепер автори дослідження вважають, що генетичні прогнози для окремих людей, зокрема історичних особистостей, можуть бути вельми несподіваними.

У попередніх дослідженнях учені змогли визначити 69 генів, значимо пов'язаних зі здатністю синхронізації ударів. У результаті їм вдалося розрахувати полігенні індекси (PGI) або полігенний показник (PGS) — число, що підсумовує передбачуваний вплив багатьох генетичних варіантів на фізичний прояв генів.

У новому дослідженні вчені фактично розрахували PGI та порівняли його з двома наборами даних про тисячі сучасних людей, які мають музичні досягнення. За словами другої авторки дослідження Тари Хенеховіч з Університету Вандербілта, вони з колегами використали нещодавно секвеновану ДНК Бетховена і вирахували його індикатор генетичної схильності до синхронізації ритмів.

Результати виявилися вельми цікавими: один із найвідоміших композиторів у світі мав нічим не примітну полігенну оцінку загальної музикальності. Дані показують, що PGI Бетховена був відносно низьким порівняно зі шведською когортою (дані Королівського інституту Швеції) і когортою BioVU (дані Університету Вандербілта). Фактично понад 90% людей із баз даних були куди більш генетично схильні до музикальності.

Автори дослідження зазначають, що їхні дані вказують на проблеми підходу PGI, оскільки вказують на те, що Бетховен був абсолютно посереднім музикантом. З огляду на його світову популярність, це не відповідає його популярності як віртуоза. Ба більше, автори дослідження вважають, що метод, імовірно, не є ефективним і для оцінки поточних музичних талантів людей.

За словами Хенехович, вони з колегами використовували результати своєї роботи як приклад проблем, пов'язаних зі створенням генетичних прогнозів для людини, яка жила на планеті понад 200 років тому.

Фактично невідповідність між результатами дослідження, що ґрунтуються на ДНК, і світовою славою музичного генія Бетховена демонструє, що тести ДНК не можуть дати остаточну відповідь про те, чи стане дитина в майбутньому музично обдарованою чи ні. Водночас науковці наголошують, що генетика, ймовірно, також відіграє велику роль у музичній обдарованості, проте неможливо також виключати й вплив навколишнього середовища.

Раніше Фокус писав про те, що 5 пасом Бетховена показали, що його хвороба печінки була викликана чимось іще.