Як знищити галактику: п'ять корисних порад для руйнівників світів
Дослідники кажуть, що існують науково обґрунтовані сценарії знищення галактик, а один із них навіть не потребує жодних зусиль.
Усім галактикам у Всесвіті, включно з нашим Чумацьким Шляхом, рано чи пізно прийде кінець. Але як помирають галактики? Якщо ви замислюєтеся над тим, як можна знищити цілу галактику, наука готова запропонувати кілька ефективних способів, пише Space.com.
Розбудити жахливо величезну чорну діру
У центрі майже кожної галактики зачаїлася надмасивна чорна діра. У Чумацького Шляху також є свій "монстр" — надмасивна чорна діра Стрілець А*. Її маса перевищує 4,5 млн Сонць.
На щастя, такі чорні діри поводяться тихо, живлячись порціями газу або зірками, які підходять надто близько. Але іноді надмасивні чорні діри влаштовують справжній бенкет, коли це відбувається, газ закручується навколо них і стискається, досягаючи температури понад мільярд градусів.
Через такі неймовірно високі температури газ починає випускати величезну кількість радіації, яка заливає всю галактику. Решта запасів газу також починають нагріватися, що перешкоджає утворенню нових зірок у галактиці.
Зазвичай після такої "гулянки" надмасивна чорна діра заспокоюється, але буває й так, що вона викидає величезну кількість газу геть із галактики. Це не знищить галактику в одну мить, але запустить її повільну смерть, оскільки в ній перестануть народжуватися нові зірки.
Скинути галактику в скупчення їй подібних
Скупчення галактик — це густонаселені райони космосу, в яких живуть тисячі й більше галактик. Щоправда, такі скупчення містять не тільки галактики, а й величезні резервуари гарячого розрідженого газу, який називається внутрішньокластерне середовище (ICM).
Це середовище настільки розріджене, що порівнянне з вакуумом. Коли галактики потрапляють у такі регіони космосу, в них починається короткочасне зореутворення. Річ у тім, що ударні хвилі починають стискати газові хмари по всій галактиці. Зрештою тиск зростає настільки, що починає буквально виривати шматки газу з галактики.
Такі галактики називають "медузами", тому що газ, який відлітає з них, дуже схожий на щупальця підводних мешканців.
Велика частина галактик зможе пережити таку подію, хоч і з серйозними втратами. Але у випадку з маленькими галактиками це смертельно — вони можуть повністю випаруватися.
Врізатися в сусідню галактику
Зіткнення галактик — це один із найбільших викидів енергії у відомому нам Всесвіті. Учені вже давно знають, що Чумацький Шлях зіткнеться із сусідньою галактикою Андромеди приблизно через 5 млрд років.
Повільний і болісний процес злиття може призвести до появи величезних приливних хвостів, які складаються з потоків роздроблених зірок і газу. У галактиках, що зливаються, втрачається незліченна кількість зірок. Коли ж стикаються надмасивні чорні діри двох галактик, величезна порція випромінювання обрушується на нову галактику, що утворилася під час злиття.
Такі руйнування призводять до виснаження газових резервуарів галактик, що назавжди зупиняє зореутворення.
Віддати галактику на поталу великому братові
У випадках, коли менша галактика зливається зі своїм великим сусідом, це майже завжди означає, що меншій галактиці прийшов кінець. У недавньому дослідженні астрономи знайшли "кістки" і "трупи" менших галактик, розкиданих по всьому Чумацькому Шляху.
Найяскравішим прикладом є Гайя-Енцелад — скупчення зірок, які розкидані навколо ядра Чумацького Шляху. Воно відрізняється великою кількістю важких елементів і орбітальними параметрами. Астрономи припускають, що зірки в Гайя-Енцелад це не що інше, як залишки карликової галактики, яку поглинув Чумацький Шлях.
Після цього, астрономи знайшли десятки інших подібних скупчень, потоків, а також інших залишків менших галактик, які колись "з'їла" наша галактика.
Трохи почекати
Час візьме своє попри те, що більшість відомих нам галактик досить стабільні. Багато з них існують уже понад 10 млрд років, але ніщо не вічне в цьому Всесвіті.
Коли наш Всесвіт стане ще старшим, Чумацький Шлях і Андромеда, що злилися в одну галактику, почнуть розпадатися. Усе залежатиме від так званої гравітаційної випадковості. Річ у тім, що більшість зірок більшу частину часу перебувають на шанобливій одна від одної відстані, але іноді, вони все ж зближуються.
Коли таке трапляється, зірки певний час виконують невеликий гравітаційний танець, а потім розлітаються в різних напрямках. Вкрай рідко одна із зірок отримує настільки великий поштовх, що залишає галактику.
Це неймовірно рідкісна подія, але через трильйони та трильйони років це має статися. Зрештою, все в нашій галактиці або опиниться всередині гігантської чорної діри, або буде розсіяно в просторах Всесвіту. І це дійсно буде кінець нашої галактики.