Пункція для океану: радіоактивні ізотопи допомогли відстежити приховані арктичні течії
Простеживши за рівнями радіонуклідів у пробах води, вчені змогли простежити за прихованими течіями в океані та швидкістю їхнього руху.
В умовах кліматичної кризи Північний Льодовитий океан нагрівається вчетверо швидше за решту частини Світового океану. Потенційно ця тенденція може поширитися на решту світу у вигляді зміни погодних умов, а також інших кліматичних змін, пише PHYS.org.
У результаті вчені зосередилися на вивченні Північного Льодовитого океану, щоб краще зрозуміти океанічні течії, в надії, що це допоможе їм краще прогнозувати майбутні зміни клімату на планеті.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Одним із поширених способів відстеження океанських течій є відстеження радіоактивних ізотопів, які людство почало генерувати в 1950-х роках під час ядерних випробувань. Сьогодні ці радіонукліди надто розсіяні, щоб їх можна було відстежити, проте заводи з перероблення ядерних матеріалів все ще викидають в Атлантику два з них: йод-129 і уран-236.
У новому дослідженні команда під керівництвом Аннабель Пейн використала ці радіонукліди, присутні в невеликих кількостях в океані, щоб простежити багаторічний шлях, яким вода з Атлантичного океану перебуває в Північний Атлантичний.
Під час дослідження вчені проаналізували рівні радіонуклідів у пробах із глибокого канадського басейну, зібрані 2020 року в межах експедиції з вивчення льоду. Результати засвідчили, що вода, яка впадає в Канадський басейн, прямує двома шляхами:
- через Чукотське плато і хребет Нортвінд;
- по периметру Чукотського плато.
Результати також свідчать про те, що близько 25-40% зимової води з Тихого океану до моменту досягнення Канадського басейну містять маркери атлантичної води. Автори дослідження вважають, що це пов'язано з апвелінгом на шельфі Бофорта біля берегів Аляски або в каньйоні Барроу, уздовж кордону Чукотського моря і моря Бофорта.
Команда також порівняла результати з попередніми дослідженнями та виявила, що час проходження атлантичних вод в Арктику насправді залишався стабільним протягом останніх 15 років.
Автори дослідження також вважають, що результати їхньої роботи є доказом того, що відстеження йод-129 і уран-236 є корисними індикаторами для відстеження водних мас у Північному Льодовитому океані, що дає уявлення про приховані течії в океані.
У майбутньому дослідники планують розширити зону відбору проб до континентального схилу біля Гренландії та Канадського архіпелагу, що допоможе виявити відтік води в Атлантичному океані та поліпшити розуміння швидких змін, які в ньому відбуваються.
Раніше Фокус писав про те, що щось руйнує крижані щити Землі зсередини: рівень океану підніметься вдвічі вище, ніж вважалося.