Таємницю Сонця розкрито за допомогою 400-річних малюнків відомого астронома (фото)

Йоганн Кеплер найбільш відомий розробкою законів руху планет. Він також спостерігав за Сонцем і 1607 року провів кілька спостережень за допомогою камери-обскури. Його малюнки були напрочуд точними і дали змогу астрономам визначити, де на якій стадії активності перебувало Сонце у своєму 11-річному циклі. Взявши до уваги малюнки Кеплера і розташування сонячних плям, астрономи визначили, що Сонце наближалося до кінця сонячного циклу. Результати дослідження опубліковані в журналі Astrophysical Journal Letters, пише ScienceAlert.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Йоганн Кеплер був німецьким математиком астрономом, який народився 1571 року і помер 1630 року. Його внесок у світ небесної механіки та руху планет має величезне значення для сучасної науки. Закони руху планет, які сформулював Кеплер, витримали випробування часом. Крім своєї роботи про рух планет, він був відомим спостерігачем за Сонцем і зробив один із перших записів сонячної активності до винаходу телескопа.

Кеплер використовував камеру-обскуру, яка складалася з невеликого отвору в стіні, через який проходило сонячне світло. Потім світло потрапляло на аркуш паперу, даючи змогу спостерігачеві вивчати зображення Сонця. Кеплер використовував спостереження для замальовки видимих особливостей Сонця, і в травні 1607 року він намалював те, що, на його думку, було проходженням Меркурія на тлі Сонця. Але виявилося, що це був не Меркурій, а група сонячних плям.

Сонячні плями, які бачив Кеплер і які часто виникають на Сонці, є тимчасовими явищами. Вони існують у вигляді темних ділянок. Ці плями складаються з більш холодної плазми, ніж їхнє навколишнє середовище.

Як відомо, Сонце є великою кулею з плазми, яка має магнітне поле. Плазма — це електрично заряджений газ, який може захоплювати за собою лінії магнітного поля. Коли Сонце обертається, воно захоплює за собою магнітне поле, змушуючи його закручуватися і заплутуватися. Саме зміни магнітного поля дозволяють виникати сонячним плямам. Найбільше таких темних ділянок виникає під час піку сонячної активності протягом 11-річного сонячного циклу.

Автори дослідження використали нові методи для аналізу малюнків Кеплера і виявили нову інформацію про сонячну активність у той час. Вчені застосували до малюнків закон Шперера, який досліджує зміну геліографічних широт, на яких утворюються активні області Сонця під час сонячного циклу. Таким чином сонячні плями були поміщені в кінець сонячного циклу до того циклу, в якому інші астрономи за допомогою телескопів вперше зафіксували інформацію про сонячний цикл.

Результати вчених дають ключ до вирішення суперечки про тривалість сонячних циклів на початку 17 століття, які пов'язані з переходом від регулярних сонячних циклів до великого сонячного мінімуму, відомого як мінімум Маундера. Це незрозумілий період значного зниження активності сонячних плям, який стався між 1645 і 1715 роками.

Досі цей період мінімальної сонячної активності був предметом палких суперечок, і, хоча остаточного висновку ще не зроблено, астрономи сподіваються, що інформація Кеплера може нарешті допомогти розгадати таємницю великої мінімальної активності Сонця.

Як уже писав Фокус, величезний канібальський потік плазми з Сонця завдасть удару по Землі. За останні дні на Сонці сталося кілька спалахів різної потужності, разом з якими з'явилося виверження плазми в космос.

Також Фокус писав про те, що вчені розповіли про особливості погоди на Місяці. Дослідники відповіли на цікаве запитання про те, чи є вітер на супутнику Землі.