Розділи
Матеріали

Втрачені льодовики Антарктиди "воскресили": як континент виглядав до драматичного обвалення

Тая Кітова
Фото: UMN | Погляд на льодовик Крейн, 21 грудня 1968 р.

Дослідники використали 1000 історичних фотографій і змогли реконструювати антарктичні льодовики до того, як їх було втрачено.

Антарктида розташована далеко, а тому зміна умов на крижаному континенті може здатися далекою, насправді ж ці зміни можуть мати глибокі наслідки для людини та планети загалом. Видалення шельфового льодовика може призвести до швидкого танення материкових льодовиків та підвищення рівня світового океану, пише Space.

У березні 2002 року шельфовий льодовик Ларсена В катастрофічно обрушився, внаслідок чого Антарктида втратила величезний масив суші. Відомо, що обваленню передували кілька років незвично високих температур. Вони призвели до різких змін, що змусило вчених пильно стежити за льодовиками відтоді.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У новому дослідженні команда з Університету Вуллонгонга використовувала близько 1 000 плівкових фото Антарктиди 1960-х років, щоб реконструювати, який вигляд мали п'ять льодовиків за десятиліття до обвалення Ларсена В. У результаті вчені змогли точно підрахувати, яким був їхній внесок у підвищення рівня моря.

Накладені одне на одне зображення льодовика Крейн 1968 року
Фото: UMN

Шельфові льодовики — товсті плавучі тіла льоду, прикріплені до берегової лінії Антарктиди. Танення таких льодовиків навряд чи може безпосередньо вплинути на підвищення рівня моря, проте саме ці брили льоду "стримують" рух материкових льодовиків. Якщо шельфові льодовики віддаляються, материкові — швидко тануть: лід із суходолу потрапляє в океан і спричиняє підвищення рівня моря.

В умовах кліматичної кризи, коли важливо прогнозувати майбутній клімат Землі, вчені вважають, що не менш важливим є розуміння того, як шельфові льодовики реагували на зміни клімату в минулому. Однак деякі місця в Антарктиді настільки віддалені, що дістатися туди майже не видається можливим — надто складно та дорого.

На щастя, у більшості випадків вчені можуть скористатися супутниками для збору даних — це відносно дешево і легко. Однак постійний хмарний покрив на Антарктичному півострові може заважати супутниковим спостереженням більшу частину року. Простими словами, для багатьох антарктичних районів спостереження рідкісні та часто короткострокові.

Обвалення шельфового льодовика Ларсена Б з космосу, 17 березня 2002 р.
Фото: NASA

На щастя для нас, у період з 1946-го до 2000 року картографи ВМС США облетіли майже кожен куточок Антарктиди, зробивши загалом близько 330 000 високоякісних широкоформатних плівкових фото в спробі скласти карту континенту. Скани фотографій були заархівовані Полярним геопросторовим центром Університету Міннесоти та доступні для безоплатного завантаження. Ці фотографії мають таку ж високу роздільну здатність, як і багато сучасних супутників.

За допомогою цих знімків вчені змогли створити точні та масштабовані в реальному світі 3D-моделі п'яти льодовиків у районі Ларсена B, використавши техніку, відому як фотограмметрія. Традиційний спосіб використовує два фото, що перекриваються з різних кутів, що дає змогу створити 3D-поверхню.

У результаті вчені змогли об'єднати сотні фото, що перекриваються, що дало їм змогу відтворити 5 льодовиків Антарктики до того, як вони були втрачені. Результати дослідження показують, що в період із 1968 по 2001 роки (за кілька місяців до обвалення) льодовики залишалися відносно стабільними.

Після обвалення льодовики втратили 35 мільярдів тонн наземного льоду. Через один великий льодовик було втрачено 28 мільярдів тонн: еквівалентно приблизно 0,1 мм глобального підвищення рівня моря. За словами вчених, це може звучати не так уже й страшно, але важливо розуміти, що це результат лише одного льодовика та після поодинокої події обвалення.

Раніше Фокус писав про те, що Аляска наближається до незворотної критичної точки: льодовики тануть удвічі швидше, ніж раніше.