Ним просякнуте буквально все: вчені озвучили реальні масштаби забруднення мікропластиком
Мікропластик дедалі частіше потрапляє в заголовки новин, і на це є вагомі та лякаючі причини. Реальні масштаби забруднення ним не тільки моря і тварин, а й нашого організму і суші можуть бути в десяток разів страшнішими, вважають вчені.
Проблема мікропластику в навколишньому середовищі, що виникла понад 20 років тому після публікації масштабного дослідження в журналі Science, стала однією з основних сфер глобальної тривоги. Ці крихітні пластикові частинки розміром менше ніж 5 мм можуть утворюватися як унаслідок навмисного використання, наприклад, мікробісер у косметиці, так і ненавмисно, наприклад, унаслідок розпаду більших пластикових об'єктів. І проаналізувавши понад 7000 досліджень, вчені дійшли доволі похмурих висновків щодо стану справ із цими мікробешкідниками, пише The Conversation.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
Незважаючи на триваючі дослідження, з моменту опублікування титанічної наукової роботи в журналі Science, вчені поки що не до кінця розуміють, з якою швидкістю пластик розпадається на мікропластик і як швидко мікропластик перетворюється на ще дрібніший нанопластик, пояснює Карен Раубенгаймер, старший викладач в Університеті Вуллонгонга. Мікропластик проник уже в усі куточки планети, накопичуючись не тільки в океанах, а й на суші.
За останніми оцінками, щорічно до океанів потрапляє від 0,8 до 3 мільйонів тонн мікропластику, причому забруднення з суходолу може перевищувати цю кількість у три-десять разів. Ці частинки були виявлені у більш ніж 1300 видів тварин, від риб до птахів, що призводить до таких наслідків, як закупорка кишківника і виділення токсичних хімічних речовин. Наприклад, було доведено, що пластик в організмі морських тварин ускладнює травлення і піддає їхньому впливу небезпечних речовин, що переносяться ним, каже Раубенхаймер.
Людський організм не застрахований від такого забруднення. Мікропластик було виявлено в їжі, яку ми їмо, і у воді, яку ми п'ємо. Хоча забруднення може відбуватися природним чином у навколишньому середовищі, воно також виникає під час обробки, пакування та транспортування продуктів харчування. Науковці виявили мікропластик у різних органах людини, включно з легенями, печінкою, нирками та навіть мозком, долаючи захисні бар'єри, які, як вважалося раніше, мали б блокувати такі чужорідні частинки. Хоча деякі види пластику виводяться з організму, багато хто залишається в ньому, і їхній довгостроковий вплив залишається неясним.
Незважаючи на більш ніж 7 000 досліджень, присвячених мікропластику, його точний ризик для здоров'я все ще не визначений, заявляє Раубенхаймер. Дослідження з визначення реальних рівнів впливу і впливу на здоров'я людини тривають, і тепер вчені у своїх експериментах використовують більш реалістичні дози мікропластику. Очікується, що цей підхід дасть змогу отримати чіткіші відповіді найближчими роками, але вже зараз дані вказують на серйозні побоювання щодо запалень та імунних реакцій, які спричиняють ці частинки.
Уряди по всьому світу почали вживати заходів, запроваджуючи закони щодо обмеження використання мікропластику. Однак експерти стверджують, що цих зусиль недостатньо. Необхідно терміново укласти глобальну, юридично зобов'язуючу угоду, таку як Глобальний договір ООН щодо пластику. Цей договір спрямований на обмеження виробництва пластику і, зокрема, на боротьбу з викидами мікропластику в навколишнє середовище. Наступний раунд переговорів заплановано на листопад, і експерти підкреслюють, що для боротьби з цією зростаючою загрозою необхідні як глобальна політика, так і дії громадськості.
Крім того, реальні дані про забруднення пластиком продовжують проливати світло на масштаб проблеми. Наприклад, недавнє дослідження засвідчило, що до 2040 року забруднення мікропластиком може подвоїтися за збереження нинішніх тенденцій, навіть якщо буде вжито зусиль зі скорочення пластикових відходів. Це підкреслює необхідність не тільки скоротити створення нових видів пластику, а й змінити дизайн матеріалів, щоб запобігти їхньому подальшому розкладанню на мікропластик, вважає Раубенхаймер.
Раніше Фокус писав про те, що таке мікропластик і чим він потенційно небезпечний. Вчені пояснили, що з цим видом пластику не так і чому нам варто насторожитися.
Також Фокус писав про те, де осідає мікропластик у нашому організмі. Дослідники з'ясували місця нашого організму, де збирається все це пластикове сміття.