У череві Землі знайшли пробоїну: вчені вважають, що ядро планети може "протікати" залізом
У надрах Землі міститься гігантська тверда куля металу, яка оточена шаром рідкого заліза і нікелю, що свистять, і вони не завжди можуть утриматися на місці.
Історія Землі налічує понад 4,5 мільярда років і вона зовсім не є статичною. Варто зануритися в надра планети й ми побачимо динамічний світ, де метали протікають, вода просочується, а нутрощі вирують, пише IFLScience.
Відомо, що в самому центрі Землі міститься гігантська тверда куля металу, оточена шаром рідкого заліза і нікелю, які складають дві найбільш внутрішні стадії геологічних шарів Землі. На жаль, ці розпечені метали далеко не завжди можуть залишатися на місці.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Попереднє дослідження, проведене 2020 року, припустило, що ізотопи заліза можуть мігрувати в кам'янисту мантію — наступний геологічний шар Землі, який починається приблизно на глибині 2900 кілометрів під поверхнею планети.
Основна проблема дослідження надр планети полягає в тому, що зразки глибокої мантії Землі надзвичайно складно отримати через неймовірну глибину. Тож натомість науковці дійшли своїх висновків, провівши експерименти та геодинамічне моделювання. Результати вказують на те, що рідкі сплави заліза реагують за надзвичайно високих температур близько 2000°C і сильного тиску, схожих із надрами планети.
Результати показали, як ізотопи заліза мігрують на основі температурних градієнтів, причому важчі ізотопи мігрують у холодніші регіони. Автори дослідження вважають, що цей ефект, ймовірно, призводить до того, що металевий матеріал ядра проникає в частини самої нижньої мантії.
За словами провідного автора дослідження, професора геології Каліфорнійського університету в Девісі та професора петрології земної системи в Університеті Орхуса в Данії Чарльза Лешера, якщо результати підтвердяться, це вказує на те, що залізо з ядра Землі просочувалося в мантію протягом мільярдів років.
До слова, це далеко не єдина напрочуд динамічна частина надр Землі. Вчені вважають, що інші матеріали спрямовуються з поверхні в нижні глибини, переміщаючись із ядра назовні. Водночас деякі вчені вважають, що вода з поверхні планети, ймовірно, витісняється в скелясту мантію через зрушення тектонічних плит.
Наприклад, дослідження 2014 року показало, що перехідна зона мантії, глибиною близько 410-660 кілометрів, містить щільний шар, який щільний у рингвудиті. Відомо, що яскравий синій мінерал містить воду, але не у формі рідини, газу або твердої речовини, а в молекулярній формі в кристалічній структурі.
Дослідники виявили, що рингвудит дійсно вказує на присутність великої кількості води в надрах планети. Підрахунки вчених вказують на те, що всього 1% породи в перехідній зоні мантії становить вода, що майже втричі більше, ніж вода, що становить Світовий океан.
Раніше Фокус писав про те, що люди знівечили Землю зсередини: глибокі надра планети змінилися назавжди.