Пояс астероїдів Сонячної системи: що це, де він розташований і як утворився (фото)

Пояс астероїдів або головний пояс астероїдів Сонячної системи — це кільцева структура, що складається з мільйонів космічних каменів різного розміру, які обертаються навколо Сонця. Цікаво, що третина маси поясу астероїдів зосереджена всього в одному об'єкті, пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Де розташований пояс астероїдів?

Пояс астероїдів розташований між орбітами Марса і Юпітера і починається на відстані приблизно 300 мільйонів кілометрів від Сонця. При цьому ширина поясу астероїдів становить приблизно 224 млн км. Пояс астероїдів заповнений космічним камінням, яке є залишками епохи формування планет Сонячної системи.

Хоча більшість астероїдів являють собою камені неправильної форми, там є карликова планета Церера. Цей найбільший об'єкт пояса астероїдів має круглу форму.

Як з'явився пояс астероїдів?

На ранніх етапах існування Сонячної системи приблизно 4,6 млрд років тому пил і каміння, що оберталися навколо Сонця, під дією гравітації зближувалися, утворюючи планети. Але не всі камені створили нові світи. Область між Марсом і Юпітером стала поясом астероїдів.

Пояс астероїдів, який раніше вважали уламками зруйнованої планети, тепер розуміють як область, сформовану впливом гравітації Юпітера. Камені переміщалися під дією Юпітера, який перешкоджав їхньому об'єднанню в планети.

Наша Сонячна система — не єдина, яка може похвалитися поясом астероїдів. В інших зоряних системах також було виявлено подібні структури.

Склад поясу астероїдів

Більшість астероїдів у головному поясі складаються з гірських порід і каменю, але невелика частина з них містить метали, зокрема залізо і нікель. Решта астероїдів складаються із суміші цих матеріалів і багаті вуглецем. Є свідчення того, що деякі астероїди містять воду.

Деякі астероїди являють собою великі тверді тіла. У головному поясі їх понад 16 з діаметром понад 240 км. Найбільші астероїди, — Веста, Паллада і Гігея, мають розмір 400 км і більше.

Найбільший об'єкт у поясі астероїдів — це карликова планета Церера діаметром 950 км. Цікаво, що третина маси пояса астероїдів зосереджена саме в цьому об'єкті.

Інші астероїди являють собою купи уламків, утримувані силою гравітації. Більшість астероїдів недостатньо масивні, щоб мати сферичну форму, і замість цього мають неправильну форму, яка часто нагадує картоплину.

Астероїди підрозділяються на кілька типів залежно від їхнього хімічного складу та відбивної здатності, або альбедо.

• Астероїди C-типу становлять понад 75% відомих астероїдів. Вони здебільшого складаються з вуглецю і їхня поверхня дуже добре поглинає сонячне світло.
• Астероїди S-типу є другими за поширеністю, складаючи близько 17% відомих астероїдів. Вони більш яскраві і містять нікель-залізо з домішкою силікатів заліза і магнію, а також діоксид кремнію або кременезем.
• Астероїди М-типу доволі яскраві і більшість із них складаються з чистого нікелю та заліза.

Видобуток корисних копалин на астероїдах

Астероїди містять дуже багато золота та інших цінних металів, вартість яких оцінюється в трильйони доларів. Але видобуток цінних металів на астероїдах — це непросте завдання.

Одна з головних проблем — відстань. Для виходу на орбіту навколо астероїда ракеті потрібно дуже багато палива. Така потреба в паливі, яке необхідно нести як додаткову масу, робить великомасштабні гірничодобувні операції складними і дорогими за використання сучасних технологій.

Опинившись на астероїді, шахтарям доведеться прийняти важливе рішення. Вони можуть спробувати переробити матеріал на місці, що потребуватиме будівництва та експлуатації цілої системи переробки в космосі, або ж вони можуть повернути сировину на Землю, транспортуючи велику кількість відходів разом із цінною рудою. Обидва підходи пов'язані зі значними технічними та фінансовими труднощами.

Видобуток корисних копалин на астероїдах залишається довгостроковою метою, і більшість сучасних місій зосереджені на вивченні астероїдів, а не на добуванні ресурсів.

Вчені особливо зацікавлені в розумінні їхньої структури, складу, а також у тому, як їхні матеріали можуть у майбутньому сприяти дослідженню далекого космосу.

Як уже писав Фокус, вчені дійшли висновку, що у Марса був один великий супутник, а не два, як зараз. І він керував водою на Червоній планеті. Зараз у Марса є два невеликих супутники — Фобос і Деймос. Але вчені вважають, що вони можуть бути залишками більшого супутника. Він міг мати таку сильну гравітацію, що спричиняв припливи і відливи в зниклих озерах і морях Червоної планети.