Казкарі Держкосмосу. Як династія чиновників позбавила Україну супутникового спостереження

Масштаб проблем космічної галузі України є загрозливим. Це чорна діра, куди не добивають реформи і навіть громадський нагляд. Закритий клуб "червоних директорів", по вуха замазаних у корупції та зв'язках з Росією. Всім відомі хрещені батьки схематозу прийшли у велику політику з керівних постів у КБ "Південне" та "Південмаш". Ці підприємства історично були міцно пов'язані з російським ВПК та не поспішали відмовлятися від ринку країни-агресора навіть після початку війни у 2014 році. Економічні відносини, включаючи постачання різноманітних деталей для комплектування, тривали аж до 2019 року.

Російський вплив, скромне фінансування та радянський менеджмент були перешкодою для інтеграції галузі у західну інфраструктуру, розвитку технологій та укладання вигідних контрактів. Не дивно, що до повномасштабної війни з Росією Україна підійшла, не маючи ні власних супутників, ні навіть безпілотників. Щоб дати ЗСУ "очі", волонтери змушені збирати БПЛА у всьому світі, вивозячи з країни валюту переважно до Китаю.

Головні по супутникам і всьому космосу — Державне космічне агентство України з річним бюджетом понад $34 млн за довоєнним курсом. Так, це дуже мала сума для повноцінного розвитку космічної галузі. Вдночас це дуже багато, щоб розчинятися безвісти. За останні роки Держкосмос змінив чимало директорів, проте ніхто з них не зумів реалізувати жодного амбітного проєкту і не запропонував план реформ для повернення України до елітарного клубу космічних держав.

Гроші забрав "Циклон"

Півтора роки, як ДКАУ керує Володимир Тафтай. До того він обіймав посаду заступника директора Павлоградського механічного заводу, який належить до структури Південмашу. Ще раніше (2009-2016) був менеджером із забезпечення та якості спільного українсько-бразильського підприємства "Алкантара Циклон Спейс". Того самого, що відповідало за сумнозвісний проект "Циклон – 4", який став "славною сторінкою" в історії української корупції та обернувся колосальними іміджевими та фінансовими втратами.

Варто нагадати, що у скандалі навколо "Циклону-4" фігурувало КБ "Південне", першим заступником гендиректора якого на той момент працював тесть Тафтая Євген Курячий.

Підприємство викрили у відмиванні кредитних та державних грошей на ракету-носій, виробництво якої досі не завершене. Загалом на проєкт "Циклон-4" Україна витратила $672 млн.

Примітно, що ТОВ "Спецмонтажсервіс", у співзасновниках якого значиться теща Тафтая Наталія Куряча, отримало від КБЮ 3 тендери на загальну суму $337 тис. Фірма друга сім'ї Олександра Силивончика — ТОВ "НВП "КРІОН" — у період з 2017 по 2020 роки тендерів на суму $874 тис., будучи при цьому єдиним учасником торгів.

Тафтай та втрачений "Січ-2"

Головним проєктом Тафтая на посаді директора Держкосмосу став запуск супутника "Січ-2-30". Він призначений для моніторингу використання земель, а також міг би передавати дані про інженерні споруди, переміщення військової техніки та кораблів, тобто використовуватися в оборонних цілях. За задумом, супутник мав стати першим у групі із 8 апаратів, які Україна планує запустити у період до 2025 року.

"Січ-2-30" не новий супутник, а резервна копія "Січ-2", запущеного ще у 2011 році, який пропрацював лише шість місяців замість обіцяних п'яти років. Одинадцять років цей двійник, на якому відпрацьовувалися позаштатні ситуації роботи "Січ-2", припадав пилом на складах КБ "Південне", щоб потім бути представленим як нове слово у розвитку українського космосу. На момент запуску супутник морально застарів і втратив всю свою практичну цінність. Просторове розширення його знімків у 26 разів нижче, ніж здатні забезпечити сучасні супутники: 7,8 метри проти 30 сантиметрів.

Проте його "розконсервували", здули пил, виділили гроші "на підготовку до старту" і 13 січня 2022 року вивели в космос на Falcon 9 компанії SpaceX. Перший за 11 років запуск Тафтай подав із помпою і назвав "кроком для повернення України в космос". "Перший сеанс зв'язку з супутником "Січ-2-30" проведено. Сигнал є. Сигнал стійкий", — пізніше написав він у Facebook.

Проте вже через 10 днів незалежний експерт-аналітик з вивчення космосу Андрій Колесник повідомив, що "Січ-2-30" досі не ідентифікований, ймовірно, через відсутність зв'язку з ним. Як з'ясувалося пізніше, зв'язку з супутником справді немає — через "негативний енергетичний баланс апарату".

Тафтай поспішив заспокоїти: мовляв, льотно-конструкторські випробування затяглися через війну і мають закінчитися в середині березня. Проте вже травень, а новин про апарат, як і супутникові знімки для потреб ЗСУ, немає. Експерти звинуватили керівництво Держкосмосу в умисному перекручуванні інформації про долю супутника, на який держава витратила понад $8 млн. Тафтай же поклав відповідальність на попередників: сказав, що в усьому винен стан космічної галузі, що розробка супутників — не його завдання, що все виправить "адекватне фінансування", Яким він, мабуть, розраховує розпоряджатися. До речі, журналісти видання "Заборона" виявили корупційну складову у запуску "Січ-2-30".

Період Усова

В одному Тафтай мав рацію — його попередники роками паразитували на космічній діяльності. У 2020 році неповний рік ДКАУ очолював Володимир Усов. Про жодні рішення для потреб ВПК у сфері космосу говорити не доводиться. За 10 місяців він не запам'ятався нічим, окрім корупційних скандалів — сотні народних депутатів просили його звільнити.

Причиною було те, що Усов так і не представив планів розвитку агенції та галузі. Натомість він роздавав інтерв'ю про "амбітні плани завоювання найближчих планет". "Судячи з офіційного сайту Держкосмосу, головним досягненням установи за останні пів року стало створення офіційних каналів у Telegram та YouTube", — писав адвокат та активіст Масі Найєм.

Усов не задекларував нерухомість та численні бізнес-активи, включаючи американську компанію Kwamb.io.inc, в яку інвестував фонд Impulse VC, пов'язаний із підсанкційним російським олігархом Романом Абрамовичем. Інші компанії Усова фігурують у кримінальних справах щодо відмивання коштів Миколаївської ОДА, писав Цензор.net.

Вже після звільнення з Держкосмосу у березні 2021 року Усов зареєстрував компанію Kurs Orbital. Її бенефіціаром виступає колишній заступник голови Фонду держмайна України Вадим Васильєв, за даними ЗМІ, тісно пов'язаний із бізнесом у Росії. Наприклад, із власником фірми АФК "Система" Володимиром Євтушенковим. У жовтні 2016 року він потрапив під українські санкції за інвестиції в окуповані Крим та Севастополь. У травні 2018 року санкції проти бізнесмена ініціювали і конгресмени США.

"Либідь" Сабадоша

Ще одним амбітним проєктом України у сфері космосу мав стати орбітальний супутник "Либідь". Це найстаріший корупційний довгобуд, у якому брала участь ціла династія керівників Держкосмосу, включаючи Любимира Сабадоша (2015-2016).

Незважаючи на зрив проєкту ще у 2014 році, до 2016 року Сабадош вибив додатково близько $800 тис. на створення інфраструктури для командно-вимірювального пункту та оренду резервного командно-вимірювального пункту Telespazio в Італії. Коли стало ясно, що "Либідь" все ж таки не злетить, Сабадош звинуватив у зриві канадську компанію MDA.

У результаті замість телекомунікаційного супутника Україна отримала борг близько $300 млн у вигляді кредитних коштів та відсотків за ними. Лише у 2019 році на погашення з бюджету виділили понад $54 млн. Крім того, за вказівкою тодішнього голови Держкосмосу Сабадоша, невитрачені кредитні $30 млн від виробництва "Либеді" розмістили на депозит під 8,5% у Діамантбанку, який незабаром визнали банкрутом.

Зараз, у розпал військових дій, названі екскерівники Держкосмосу намагаються повернути собі доступ до ресурсів. 4 березня 2022 року у Львові відбулася зустріч представників космічних агенцій України та Польщі. Українську делегацію очолив Тафтай, були на ній присутні і Сабадош з Усовим. На зустрічі підписали "протокол про співпрацю", що передбачає створення координаційного центру спільних проєктів на базі Львівської ОДА. Метою названо доступ країн Європи до космосу безпосередньо з території континенту. Про те, що така зустріч була, розповів сам Володимир Усов. Він запропонував використовувати для майбутніх повітряних стартів компанію Orbit Boy. Її президент — Любомир Сабадош. Чи обговорювалося на зустрічі, чому Україна не має своїх супутників — велике питання.

За підрахунками "Заборони", за 30 років незалежності Україна витратила на космічні проєкти понад $1,2 млрд. Проте більшість цих грошей "з'їла" корупція і банальний непрофесіоналізм. Це головна причина того, що Україна досі не має власної мережі космічного спостереження, і супутникові знімки доводиться отримувати від розвідок, урядів та приватних супутникових компаній зі США, Великобританії та ЄС. Водночас нинішні та колишні чиновники, які прямо причетні до такого стану справ, не просто не понесли відповідальності, а й продовжують освоювати космос. Точніше, освоювати бюджети. У цьому контексті ініціатива американського сенатора Ренда Пола щодо створення спеціального органу для контролю за використанням $40 млрд військової допомоги США Україні не виглядає такою вже надуманою.