Володимир Яценко: при розробці українських БПЛА ми маємо рухатися у бік "Тесли", а не "Мерседеса"

Війна в Україні показала, що у сучасному світі перевагу в бою має той, у кого більше артилерії та безпілотних літальних апаратів для наведення вогню на цілі. Якщо ситуація з важким озброєнням завдяки США та країнам ЄС поступово покращується, то з дронами все набагато гірше. Бізнес та волонтери за три місяці війни скупили майже всі придатні варіанти, що викликало дефіцит безпілотників по всьому світу та відповідно різкий стрибок цін. Тому сьогодні ЗСУ дуже потрібні сотні недорогих БПЛА оперативно-тактичного рівня, захищених від засобів радіоелектронної боротьби та ППО. Групі інженерів з Дніпра вдалося зробити повністю український безпілотник, який у кілька разів дешевше західних аналогів і при цьому не поступається їм за характеристиками. Як цього вдалося досягти, ми поговорили з ініціатором проекту, одним із засновників "Монобанку" Володимиром Яценком.

Як у вас, банкіра, виникла ідея робити безпілотники?

• Банкіром я став вимушено, моя перша освіта — інженер радіофізик, програміст. Моє захоплення – авіація, я пілот гелікоптера. Але, на жаль, небо закрите для цивільної авіації, тож старт програми з безпілотниками – це продовження мого хобі, яке переродилося на серйозний проект.

Де Ви шукали команду, профільних спеціалістів?

• Дніпро та Харків – центри аерокосмічної галузі. Там мені вдалося зібрати унікальну команду, яка здатна вирішувати будь-які завдання у цьому напрямку. Крім того, ми залучаємо іноземних спеціалістів. Так, наприклад, три програмісти з Австралії, США та України знайшли помилку в програмі автопілоту за пів ночі, вона нам дуже заважала при автоматичному зльоті.

Ви виробляєте одну модель чи кілька? Який у неї функціонал, характеристики та особливості?

• Ми створили універсальний фрейм, який модифікується для потрібного бойового завдання протягом години – від тактичного (розвідник або ударний дрон) до оперативного (робота на великих відстанях від лінії фронту з тим самим функціоналом).

Чим відрізняються ваші безпілотники від китайських, європейських та американських аналогів?

• Ми поставили собі завдання зробити дуже дешевий і дуже ефективний БПЛА, спеціально пристосований для вирішення бойових завдань. Є такий показник як ймовірність подолання РЕБ та ППО противника. За розрахунками він у нас один із найкращих через застосування нових технологій, а його дешевизна нівелює збитки від його втрати при виконанні бойового завдання. У нас був випадок, коли один із безпілотників, який ми передали ЗСУ, окупанти 10 днів не могли збити засобами ППО. Щоб його знищити, вони використали ракету БУК. Уявіть собі – проста, практично базова модель БПЛА, яка коштувала не більше 5 000 доларів, змусила ворога витратити ракету ціною 200 000 доларів.

Які новітні технології використовуються у ваших безпілотниках?

• Я не можу розкривати особливості технологій, але на сьогодні основна проблема і нашої та російської армії – це використання одного-максимум двох апаратів для вирішення конкретного завдання. Цей підхід уже застарів. Майбутнє за "роєм" – групою безпілотників з різним призначенням – розвідники, хибні мішені, ударні апарати. Така група може прориватися через найсучаснішу ППО. Наприклад, у російських комплексів час перезаряджання боєкомплекту мінімум одна година. Наша наступна розробка – це саме управління групою безпілотників, що дасть українській армії значну перевагу над агресором.

Нещодавно ви написали у своєму фейсбук, що шукаєте фахівців у сфері штучного інтелекту. Яким чином ІІ працюватиме у ваших БПЛА? Вже знайшли спеціалістів?

• Так, і вже маємо перші результати, зараз робота ведеться над оптимізацією – із завданням має справлятися бортовий комп'ютер із обмеженими обчислювальними можливостями. Завдання безпосередньо штучного інтелекту – це розпізнавання потенційних цілей у режимі реального часу з передачею координат ударним дронам, які працюють у групі з розвідником, та оператору БПЛА для ухвалення рішення. Це гігабайти відео та фото. Ефективний аналіз такого великого обсягу інформації для пошуку замаскованих цілей без штучного інтелекту неможливий.

За рахунок чого ваші безпілотники дешевші за іноземні аналоги?

• Для мене це не бізнес-проект, хоча ми застосовуємо всі інструменти для оптимізації бізнес-процесів. Я в розмовах часто жартую, що мене не цікавить "Мерседес, що літає". Апарати легкого класу вартістю від 100 тисяч доларів не мають великих перспектив у майбутньому. Війна "відфільтрувала" усі неякісні безпілотники. Проте деякі волонтери через незнання продовжують закуповувати по 100-200 тис доларів дорогі дрони, які літають до першого ворожого ППО. Наприклад, дуже популярний у волонтерів кіпрський безпілотник Poseidon коштує 120 тисяч євро, хоча його китайське першоджерело Mugin EV350 у базовій комплектації без камери та телеметрії коштує 19,5 тисяч доларів. Зараз триває переважно війна "дронів та артилерії". Українській армії сьогодні дуже потрібні сотні недорогих безпілотників оперативно-тактичного рівня, захищених від коштів РЕБ та ППО. Треба розуміти, що хоча Китай – це фабрика світу, але там нічого не лежить на полиці в готовому вигляді. А якщо йдеться про ударні безпілотники, то їх точно купити не можна. І точно ніхто не продасть програму розрахунку балістичної траєкторії боєприпасу. Ми відмовилися від ідеї робити БПЛА на базі існуючих планерів та зробили проект з нуля, підхід був такий самий як при проектуванні великих літаків, повністю електронна модель, яка тестується на спеціальних програмах симуляторах і лише після цього – реальне виробництво.

Яку кількість безпілотників ви можете виготовляти на місяць? Що потрібно, щоб наростити виробництво?

• Скажу так, і це не якесь припущення, ми можемо протягом року досягти паритету з агресором у цьому питанні. На сьогодні це навіть не питання фінансів. У мене дуже багато запитів на продаж, але я для себе прийняв рішення, що ми не продаємо, а передаємо наші апарати в правильні підрозділи, де вони будуть використовуватися максимально ефективно. Головне завдання, яке я вирішую організаційно-логістичне. Закупівля комплектуючих для виробництва 300 апаратів напружує навіть китайців. Можу сказати, що ми зараз закуповуємо комплектуючі партіями не менш як для 100 апаратів.

Чи вже є готові моделі, які були передані бійцям на передову? Вже є відгуки?

• Так, є, і вони нас влаштовують. Більше, на жаль, нічого сказати не можу.

Що потрібно для того, щоб забезпечити українську армію БПЛА у достатній кількості?

• Просто виробництво – це лише верхівка айсбергу. Основне – людський чинник: навчання операторів, техніків, логістика з постачання запасних частин. Але за рахунок правильної архітектури, продовжуючи автомобільні терміни, для наших виробів не потрібні "гонщики спортивних автомобілів". На навчання оператора з базовою підготовкою йде максимум один-два дні. Уніфікація дозволяє замінити будь-який вузол протягом 30 хвилин, а низька вартість комплектуючих за рахунок великих закупівельних партій дозволяє формувати склад запчастин у достатній кількості.

Чому, на вашу думку, з 2014 року Україна не створила власного виробництва безпілотників? Адже спроби були.

• Насправді ми почали займатися цією темою ще у 2014 році. Але коли я зрозумів, що ті, хто тоді приймав рішення, мали на меті особисто збагатитися, ми призупинили програму. А ті з колег, хто в цьому питанні був менш принциповим і до нас приїжджав за консультаціями на стареньких "Жигулях", вже через рік каталися аеродромом у Підгородньому (передмістя Дніпра), де проходили тестові запуски безпілотників, на новеньких "Порше Кайєнах". Гроші заробили великі, але технологічно залишилися у минулому столітті – епоксидні смоли, склотканини та кожен екземпляр за фактом – штучне виробництво. "Індпошив" у чистому вигляді. На сьогодні в Україні немає компаній, які можуть виготовляти тисячу безпілотників на рік.

Коли, за вашими оцінками, Україна зможе виготовляти власні "Байрактари"?

• Я, можливо, скажу якусь крамольну річ, але це публічна інформація — подивіться на сайт виробника. У компанії зробили грамотну інтеграцію високотехнологічних вузлів сторонніх постачальників. Так, наприклад, ключовий вузол – оптичний – це так звана "кулька". Його постачальник — канадсько-американський L3-Harris, двигун Rotax. Це стандарт галузі в малій пілотованій авіації і т.д. Рухаючись таким же шляхом, але тримаючи в голові ціль: "Тесла", а не "Мерседес", за два роки можна зробити апарат з потрібними характеристиками, але дешевше і повністю електричний. Справа в тому, що тепловий слід від бензинового двигуна "Байрактара" робить його ласою принадою для ворожих РЕБ та ППО, а отже, істотно знижує зону його застосування.