Віктор Дубовик про відбиття кібератак окупантів, боротьбу з рейдерами та вилов російського бізнесу в Україні

Повномасштабна війна стала випробуванням для системи державних реєстрів України, значна частина з яких перебуває під управлінням Міністерства юстиції. Як відбиваються кібератаки окупантів? Наскільки вже відкриті реєстри для громадян? Що з традиційною загрозою з боку рейдерів? І як можна пришвидшити вилучення майна російських олігархів на користь держави? Про це в ефірі радіо NV говорив керівник Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України Віктор Дубовик.

Наскільки активно російські окупанти, які діють і в кіберпросторі, рік тому супроводжували військове вторгнення атакою на важливі українські ресурси, зокрема на державні реєстри?

— 24 лютого 2022 року, крім тієї видимої військової агресії, яку ми всі побачили й зрозуміли, розпочалася і дуже потужна атака на державні ресурси — інформаційні бази, державні реєстри тощо. Міністерство юстиції, що відповідає за збереження відомостей в цих державних реєстрах, почало вживати активних заходів, щоб протистояти цій потужній кіберзагрозі. Я насправді сумніваюся, що ще десь у світі мають подібний досвід протидії таким масштабним загрозам.

У перші години повномасштабного військового вторгнення стало зрозуміло, що відбувається атака на два ключові державні реєстри — Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (де зберігаються всі відомості про будинки, будівлі, квартири, земельні ділянки) і Державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (де зберігаються відомості про власників юридичних осіб, юридичних компаній, фізичних осіб — підприємців). Ці два реєстри було вирішено повністю закрити від доступу ззовні. Це було зроблено для того, щоб російським хакерам не вдалося дістати ці відомості.

Ми розуміли, що це може створити певні незручності громадянам, які перебували на територіях, де не відбувалися активні бойові дії й економічна діяльність тривала. Але, враховуючи високі ризики отримання країною-агресором даних про власність громадян України, ми обрали модель збереження відомостей в державних реєстрах і їх захист.

Подальша практика показала, що це було слушне і вчасне рішення, завдяки якому важливі відомості не міг отримати ані внутрішній ворог, ані зовнішній. А тим більше внести зміни до держреєстрів, змінюючи власність громадян. Тому держава в цій частині, як і Збройні Сили України, змогла захиститися, і зробила це вчасно і доволі ефективно.

Якою була мета інвазії агресора в українські державні реєстри? Ворог прагнув створити хаос всередині країни?

— Це перша мета. А друга — отримати доступ до цінної інформації. Увесь цей час ми рухалися в Європу і, відповідно, цифровізація була одним з напрямків діяльності всієї держави. І перенесення тих відомостей, які в нас зберігалися завжди на паперових носіях, в електронні реєстри, було також одним із завдань. І той обсяг даних, які зберігаються в цих державних реєстрах, є неоціненним багажем інформації для країни-агресора. Однак їх дії — як фізичні, так і технічні — виявилися недолугими. Тому жодної цінної інформації вони не змогли здобути.

Мешканці звільнених від окупації українських територій розповідають, що військові країни-агресора мали списки місцевих власників зброї. Вони приходили до цих людей додому, і навіть знали про кількість одиниць зброї. Чи могли окупанти отримати ці дані з державних реєстрів власників зброї?

— З тих реєстрів, за які відповідальне Міністерство юстиції, — ні. Міністерство юстиції за реєстр власників зброї не відповідає, тому я можу говорити тільки про реєстри щодо нерухомого майна і юридичних осіб.

Як на сьогодні працюють ці важливі державні реєстри? Адже, з одного боку, країні війна, а з іншого — життя триває й економіка має працювати.

— Після перших радикальних кроків у вигляді повного блокування реєстрів держава зрозуміла, що необхідно розпочати їх часткове відкриття. Тому що економічна активність в нас переходить на військові рейки, але вона є і в цивільному обороті. Отже, з початку березня починається поступове відкриття державних реєстрів, а дозвіл на проведення таких реєстраційних дій надаватиметься лише певним колам осіб.

На першому етапі дозвіл було надано лише представникам Міністерства юстиції, які мали вчиняти певні реєстраційні дії, наприклад, зміну керівників юридичних осіб. Адже дуже багато добровольців пішли на фронт — юридичні особи залишилися без керівництва, яке має діяти від імені цих компаній. Почалося поступове відновлення економічної діяльності.

Надалі дозвіл на реєстраційні дії отримали певні державні реєстратори органів місцевого самоврядування і нотаріуси. На цей час повного відновлення доступу до держреєстрів, як це було до 24 лютого 2022 року, ще не відбулося. Але, на мою думку, в повному обсязі державні реєстри працюватимуть лише після нашої перемоги.

Поряд з головною небезпекою — військовою агресією окупаційних військ, є ще одна небезпека — внутрішня. Чи спостерігається активізація рейдерів, які вирішили скористатись моментом зовнішнього вторгнення зсередини країни? Якою наразі є ситуація з рейдерством?

— Дуже цікава статистика. По-перше, якщо ми будемо порівнювати, наприклад, з даними МВС щодо зменшення кількості злочинів, вчинених з початку війни, то я можу сказати, що зменшилася і кількість спроб вчинення рейдерських захоплень майна.

Я так розумію, що наш внутрішній ворог, напевно, все ж таки вирішив, що не на часі все це робити. За статистичними даними 2022 року, кількість незаконних рейдерських захоплень зменшилася. І тому ті, хто б хотів скористатися моментом, на мою думку, або виїхали за кордон, або бояться реакції держави на їхні незаконні дії щодо рейдерського захоплення майна.

Ми пам’ятаємо, що з 2016 по 2019 рік в країні був певний розгул рейдерства, працювала чимала кількість чорних реєстраторів та чорних нотаріусів. І якби держава у 2020 році не вжила запобіжних заходів, незрозуміло, якою б ситуація була зараз. Але законодавчі зміни, а також відповідна робота Міністерства юстиції і правоохоронних органів дозволили зробити так, щоб під час найбільшої загрози — військової агресії — така кількість випадків навпаки зменшилася, навіть якщо порівнювати з 2021 роком.

Ви згадали про розгул чорних рейдерів та чорних нотаріусів, це було не так давно. А що було підставою для цього? Чому так сталося в країні?

— Підстав було дуже багато, бо на той час завдяки певним законодавчим змінам у 2015−2016 році важлива сфера державної реєстрації була віддана на відкуп так званим комунальним підприємствам, яких існувало дуже багато по всій країні. Таку їхню кількість аргументували нібито потребою громадян у суб'єктах, що можуть вносити зміни до державних реєстрів для уникнення черг, незручностей тощо. А насправді ми отримали те, що ключі доступу до державних реєстрів отримували люди, яких не існувало. Тому що система була побудована таким чином, що достатньо було надіслати до відповідного органу документи поштою, без особистої присутності, а у відповідь отримати ключ з доступом до держреєстру. Для цього достатньо було лише копії паспорта, і вже можна було вносити зміни, вчиняти незаконні реєстраційні дії, внаслідок чого і відбувалося рейдерське захоплення майна.

Тодішній міністр юстиції Павло Петренко запевняв, що система є абсолютно надійною, а за спробу втручання в роботу реєстрів існує дієве покарання. Чи це справді так?

— Якби на той час система в нас була надійною, то не було б чорних рейдерів, чорних нотаріусів і так далі. Лише протягом 2020 року Міністерство юстиції вже в новому складі змогло припинити діяльність близько 20 чорних нотаріусів, які вчиняли незаконні дії по всій країні. Ці прізвища були всім відомі, а винні вже отримують вироки. Але тільки зі зміною владної команди відбулася і з’явилася політична воля на такі дії.

Які зараз найбільш ризиковані дії, пов’язані із реєстрацією власності на майно? Можете навести приклади?

— Напевно, треба почати з найбільш соціально значущих дій, які викликають занепокоєння і є проблемними. Перш за все, це первинна реєстрація нерухомості. Це те, що ми називаємо новобудовами та недобудовами — це причина мітингів і обурення громади. Наразі це одна з найбільш ризикованих дій. Оскільки люди, які інвестували у своє житло у 2020−2021 роках, наразі очікують завершення будівництв. Але через юридичні проблеми, які виникли у замовника, у забудовника житла на етапі погодження будівництва, на етапі отримання земельних ділянок для такої забудови, деякі люди не можуть отримати своє житло. Ми розуміємо, як може відбуватися такий вибух.

Друга соціально значуща і вагома дія — це відносини між позичальниками та банківськими установами щодо іпотеки. Залишитися без житла зараз, коли ваше житло відбирає банківська установа через неспроможність сплачувати іпотеку в повному обсязі й відповідно неможливість забезпечувати себе житлом, — дуже небезпечно. Ми це враховуємо, і тому наразі реєстраційні дії щодо стягнення такого житла заборонені державою.

Тобто стягнення відбувається виключно за вироком суду? Чи який механізм зараз діє?

— Позасудовий механізм звернення для стягнення існує, але він діяв до початку повномасштабної військової агресії. Наразі неможливо прийти до нотаріуса або до державного реєстратора й оформити перехід власності від фізичної особи власника житла на юридичну особу — банківську або кредитну установи. Тому що держава розуміє соціальну значущість таких процесів.

Такі конфлікти зараз вирішуються тільки у судовому порядку. Тобто просто так прийти й забрати ваше житло неможливо, навіть якщо у вас є певне прострочення за іпотекою, бо всі розуміють сучасні економічні реалії. І забезпечувати в тому вигляді економічну дохідність, виплату навіть кредитних зобов’язань, як було до 24 лютого, на жаль, неможливо.

Чи фіксуєте зараз суперечливі епізоди, коли рейдери на певний час хочуть захопити нерухоме майно, розуміючи, що пізніше повернеться господар? Це може бути підприємство, з якого вивезуть обладнання, техніку, і зрештою власнику залишаться самі голі стіни. Наскільки зараз рейдери практикують такі захоплення? До речі, це було характерно у сфері аграрного комплексу…

— Абсолютно правильно. До того ж нещодавно в нас запрацював ринок землі, де з’явилися ризики, пов’язані з відчуженням ділянок. Закладена законодавча модель сприяє покращенню інвестиційного клімату. Я можу сміливо сказати, що в питанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення в нас взагалі не відбувається рейдерських дій — просто нуль. За ті роки, коли ця модель була запроваджена.

Ми зараз кажемо лише про землі сільськогосподарського призначення, і тільки в процедурі відчуження цих земельних ділянок, коли набувається право власності. Після того, як у нас відкрився повноцінний ринок землі, запроваджена модель повністю забезпечує схоронність прав на земельні ділянки.

Поширеними були рейдерські дії у вигляді спочатку реєстраційних дій, а потім силового захоплення врожаю і земельних ділянок тощо. Це відбувалося через зміну в Держреєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. Причина досить проста — достатньо було принести протокол у звичайній письмовій формі, написати на простому білому аркуші про перехід права власності на корпоративні права від громадянина А до громадянина Б, що державний реєстратор мав зареєструвати. Законодавство було побудовано саме таким чином.

Поширеною була підробка таких документів. Достатньо було прийти й показати, що є якісь підписи. Не обов’язково це підписи були релевантні, вони перевірялися вже потім в кримінальних провадженнях — проводилася експертиза, яка встановлювала справжність. А врожай вже було вкрадено.

— А реєстратор був у схемі, чи лише удавав, що нічого не розуміє?

Дуже часто державний реєстратор не був обізнаний про те, що йому надають підроблені документи. Пізніше були внесені зміни, які дозволяли проводити таку держреєстрацію лише на нотаріальних бланках. Потрібно було прийти до нотаріуса, який мав встановити осіб, що звертаються до нього. Все це ускладнювало процедуру, тому для рейдерів питання стало неактуальним через економічну невигідність.

Але цей напрямок зачіпає важливе для держави питання — продуктову безпеку України.

— Правильно. Ми розуміємо, що зерно в нас є стратегічним продуктом, і на цей момент всі працюють над тим, щоб саме безпекова складова харчової промисловості в нас була гарантована. Наразі у нас діє зернова угода, і, на щастя, після звільнення острова Зміїний Україна поновила панування у відповідній частині Чорного моря.

Протягом багатьох років російський бізнес і російський олігархат глибоко інтегрувався в структуру української економіки. Безумовно, це було сплановано, над цим працювали довгими роками. Зараз йдеться про те, що російський олігархат має бути позбавлений цих активів в Україні, а власне активи мають працювати на нашу державу. Наскільки активно відбувається пошук і позбавлення російських олігархів, які так чи інакше причетні до війни, їхніх активів? Якою є позиція вашого комітету і Міністерства юстиції, щоб не допустити переоформлення російських активів на компанії-прокладки, виведення в офшори?

— Певно, що підсанкційні особи не просо сидять і спостерігають, як в них держава Україна цілком законно забирає майно. Від цих осіб йде потужний спротив завдяки корумпованості певних інституцій та вкладенню великих коштів у збереження цих активів. Уникнення санкційних дій є для них метою номер один. Але, на щастя, в нас досить активно діють правоохоронні органи, які виявляють спроби таких незаконних реєстраційних дій і виходу з правового поля України. У нас активно діє відповідальний за цей важливий напрям Департамент санкційної політики Міністерства юстиції, який повідомляє про встановлені факти правоохоронним органам, Офісу протидії рейдерству, який має повноваження скасовувати такі незаконні дії у вигляді спроб уникнення санкцій і виходу з правового поля України. Механізм працює так: правоохоронні органи, зокрема Департамент захисту національної державності в складі СБУ, звертаються до Міністерства юстиції з відповідною скаргою, в якій просять скасувати реєстраційні дії, спрямовані на уникнення дії санкційного законодавства. А ми реагуємо і скасовуємо. Такі накази вже оприлюднені на сайті Міністерства юстиції, можна з ними ознайомитися і побачити дієвість цього механізму. Уникнути санкційних списків вже неможливо.

Але ж російські олігархи можуть діяти через десять прокладок, зареєстрованих в офшорних зонах. Що тоді робити?

— Так і відбувається. Для цього у нас є Вищий антикорупційний суд, який розглядає відповідні справи — щодо спроб уникнення санкцій у вигляді реєстрації активів на підставних осіб, у вигляді кейсів, коли в нас продаються активи на десятки мільйонів доларів за три тисячі євро. Саме така справа була нещодавно на розгляді у Вищому антикорупційному суді, і Міністерство юстиції довело свою правомірну позицію завдяки активній судовій роботі. Такі спроби не мають успіху — держава все це бачить і запобігає цьому. Можливо, це відбувається не так швидко, як би нам хотілося, але в усьому світі такі процеси дещо розтягнуті в часі, бо після проходження всіх національних систем захисту вони йдуть у міжнародні арбітражі.