Правильна модель ринку азарту створить в економіці кумулятивний інвестиційний ефект
Податкові надходження від грального бізнесу України за третій квартал 2023 року сягнули 3,67 млрд грн. Сектор має всі шанси стати важливою складовою економіки, якщо держава не задавить його новими податками, а застосує стратегічний кроссекторальний підхід до розвитку грального бізнесу.
Легальні ігри існують в Україні з 2020 року, але таке відчуття, що ми ніяк не можемо до цього звикнути після 10 років підпільних "комп'ютерних клубів", і не сприймаємо галузь серйозно. Хоча це така ж самодостатня і цікава сфера як рітейл, туризм, парки розваг, спорт і т.п.
Гральний бізнес насправді є у більшості цивілізованих країн світу і майже скрізь умови його функціонування різні. Це стосується всього — від фіскального навантаження і права власності до технічних стандартів і вимог щодо ідентифікації гравців.
Оскільки Україна заново відкривала ринок з великим запізненням, у порівнянні з іншими країнами, у неї була унікальна можливість вивчити всі моделі і вибрати найкращу. Але я дуже сумніваюсь, що хтось реально знайомився з досвідом Бельгії або Австралії, Аргентини або Сінгапуру.
Максимум, що згадували у пресі, це традиційний набір: Лас-Вегас, Монако, Макао і, як приклад лібералізму, Батумі. А чому, скажімо, не Лондон, який є одним з потужних гральних центрів не тільки у Європі, а й у світі, з найбільш солідними і величними казино та прискіпливим піклуванням про комплексний комфорт гравців?
Натомість законодавці та експерти постійні плутались у цифрах, коли підраховували, скільки індустрія заробляє і скільки сплачує у бюджети різних країн. З цієї плутанини виникла суперечка, яку за три роки так і не розв'язали: податкове навантаження для грального бізнесу України має бути великим чи розумно оптимальним? Відповіді на це питання давались різні, але, чомусь, найчастіше виходячи з того, скільки сплачують у США чи Грузії, а не з умов саме нашої економічної реальності. Ми не Америка з їх 18 % світового ВВП (за паритетом купівельної спроможності), і не маленька Грузія з населенням 3,7 млн осіб.
Для довідки. За даними американської гральної асоціації (AGA), азартні ігри у 2022 році принесли в економіку країни 328,6 млрд дол. З них лише 52,7 млрд – прямі податкові відрахування до федерального бюджету, бюджетів штатів та місцевих органів влади. Інше – це внесок через розвиток цілої купи галузей, що мають розвиток завдяки гральному бізнесу. До речі, сам гральний сектор США забезпечує зайнятість 1,8 мільйона осіб.
У Грузії минулого року обіг грального бізнесу збільшився до близько $20 млрд дол., податків і ліцензійних платежів було заплачено на 274,7 млн дол. У галузі є майже 11 тис. робочих місць.
До речі, саме грузинський досвід може бути нам особливо цікавий. Адже Грузія раніше за Україну зазнала агресії Росії у 2008 році. На той момент країна знаходилась на екваторі ліберальних економічних реформ Михайла Саакашвілі, започаткованих після "революції троянд", де однією із складових було перетворення Батумі з курорту радянського взірця на місто фантастичних вражень.
Однією з візитівок Батумі стали казино, які, наче магніт, притягували туристів із сусідніх країн, де азартні ігри були заборонені, насамперед Туреччини та Ізраїлю, та й з інших теж. Звичайно, Батумі не дотягнувся до рівня Лас-Вегасу, але став регіональним центром джанкет-турів. Цей термін означає, що казино у кооперації з туристичними операторами формують пакетні пропозиції, свого роду all inclusive для гравців, коли за умови витрачання певної суми на гру, готель та трансфер входять у вартість путівки. Це у свою чергу сприяло популяризації відпочинку у Батумі та стимулювало відомі компанії робити свій внесок у цей процес. Не дивно, що найкрасивіший у світі "МакДональдс" побудовано саме тут.
Можливо, за кілька років, за умов розумної державної політики, в Україні теж з'явиться центр джанкет-турів. Наприклад, в Одесі чи Карпатах. Але для цього порібен час та репутація. Не слід забувати, що казино Лас Вегасу працюють з 1931 року. А у Грузії азартні ігри легалізовані майже 25 років тому. Ми ж ще зовсім недавно були у сірій зоні, де гравці не мали жодних гарантій, що дані їх банківських карт не поцуплять шахраї. Для того, щоб повірити і переконатись у безпечності легальної гри в Україні їм був потрібен час.
Тому у перший рік офіційного відкриття грального ринку було безглуздо робити висновки за обсягами податків. Єдиний інформативно вірний орієнтир — це сума коштів, сплачених за ліцензії. За 2021 рік Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) видала ліцензій на суму понад 7,4 млрд грн. Це гарний показник, який, за словами урядовців, свідчив про те, що в гральний сектор зайшло навіть більше учасників бізнесу, ніж очікувалося.
Після ліцензування почався перехідний етап — відпрацювання бюрократичних процедур, нормативів, способів контролю за технічним аспектом гри, відродження довіри між легальними операторами та гравцями, підготовка до відкриття "наземних" гральних закладів тощо. Все йшло непогано до 24 лютого 2022 року. Повномасштабне вторгнення, жахи війни, економічний спад, зачищення ринку від компаній з російським корінням стало фактором жорсткої дестабілізації.
Ринок на деякий час завмер. І тільки зараз поступово повертається до нормальних темпів. Що власне і відбилось на податкових надходженнях за третій квартал. Можливо вони були б і більшими, якби держава дієво подбала про ліквідацію тіньового сектору азарту. За 10 років він, як то кажуть, "набив собі постійну клієнтуру", частина коштів продовжує знаходитись в тіні і навіть у кріпті, а все податкове навантаження витягують на собі легальні оператори.
Повний фіскальний набір містить податок на прибуток підприємств 18%, такий само – на валовий дохід від організації азартних ігор, ПДФО, військовий збір, ЄСВ. Гравці у легальному секторі теж платять 18% ПДФО та 1,5% військовий збір з виграшу (це, до речі, одна з причин, чому дехто з них бажає грати в тіні). Спеціальні платежі є для гральних автоматів, букмекерських контор, гральних столів тощо.
В принципі законодавством все охоплено, все перелічено, ніхто не залишився без зобов'язань перед бюджетом. Крім "тіньового" грального бізнесу, звісно. І на перший погляд все виглядає таким чином, що ми майже визначились з тим, як оподатковувати гральний бізнес, отримали від нього за липень, серпень і вересень (місяці, коли люди найбільше відпочивають) значні надходження, і можна сказати намацали свою власну українську модель функціонування ринку азарту ("модель" в примітивному розумінні, але про це дещо нижче).
Ані-ні! Судячи з заяв депутатів, питання різати курку чи їсти яйця все ще не знято з порядку денного. То лунають заклики примусити операторів заплатити заднім числом ще 7 млрд грн податків.
То пропонують обкласти не тільки виграші, а й ставки гравців податком у 18%. І, схоже, це ще не всі ініціативи. Узагальнено підхід виглядає так – і курку різати, і яйця їсти.
Але до повноцінного становлення міцного національного ринку азарту нам ще йти і йти. І на кожному кроці потрібні суттєві витрати, які своєю чергою створюють в економіці кумулятивний ефект залучення інвестицій.
Онлайн дає розвиток ІТ, маркетингу та фінансовим послугам. "Наземному" ігорному бізнесу, для того, щоб бути на рівні хоча б середніх світових стандартів, потрібно вкладатися у будівництво, ремонти, дизайн інтер'єрів, створення фірмового одягу, якісну підготовку персоналу, брати участь у розвитку курортної та транспортної інфраструктури.
Така система створює навколо успішних суб'єктів грального бізнесу чимало коло суміжників, які своєю чергою теж будуть рентабельними, платитимуть податки і облаштовуватимуть нові робочі місця. Що вкрай потрібно після війни, коли програми захисту українських біженців у Європі будуть поступово згортатися і люди масово поїдуть додому.
Чи є на політичному і законодавчому рівні розуміння цієї послідовності? А також того, що тільки сильний ігорний ринок потенційно буде відчутним донором бюджету, а ослаблений не зможе конкурувати з нелегалами і відповідно держава у перспективі втратить більше, ніж короткочасно отримає за рахунок підвищення податкового тиску. Люди все одно будуть грати, але тільки якісний, красивий і безпечний гемблінг зможе привабити їх настільки, щоб вони погодились платити податки.
Й головне. У нас давно процвітає хибний підхід з боку відповідальних за економіку – я свою "гуску общипав", особистий KPI виконав, попіарився на цьому, а який загальний в масштабах економіки й довготерміновий ефект (а не вузькоспеціалізований та короткочасний), мене не бентежить. Чому б не почати запроваджувати комплексний перспективний підхід, з врахуванням ефекту для різних пов’язаних між собою галузей, з грального бізнесу…