Тренди у Front-end розробці, еволюція UI та ключові навички фронтендера: інтерв"ю з Senior Front-End Developer у SolarReview Юлією Горбенко

Юлія є авторкою методу Secure Front-End Automation Framework (SFAF) — підходу, який поєднує Zero Trust, WebAssembly та AI для забезпечення стабільності й захисту інтерфейсів у складних системах. Цей метод був успішно впроваджений у SolarReview та SuperOrdinary і довів свою ефективність у роботі з великими масивами персоналізованих даних та динамічним контентом.Його впровадження дозволило зменшити середній час завантаження UI на 28%, забезпечити стабільну роботу під високим навантаженням (понад 30 000 сесій на день) та запобігти потенційним XSS-уразливостям ще до релізу.

Останніми роками Юлія активно виступає на міжнародних конференціях та консультує продуктові команди щодо архітектури та безпеки інтерфейсів.

Ми поговорили з нею про шлях у фронтенді, виклики при розробці для державних і комерційних платформ, впровадження AI у UI і про те, куди рухається індустрія.

— Як ви прийшли у front-end розробку?

— Ще з підліткового віку мене цікавило візуальне — як виглядають сайти, як усе «відчувається» для користувача. Але одного дизайну мені було недостатньо — хотілося будувати щось живе й функціональне, що реагує, масштабується, вирішує реальні задачі.

Я почала з тримісячних інтенсивних курсів, які дали базу. Потім було кілька місяців самостійного навчання, багато практики, і мене запросили в Fibosoft, де я працювала над оновленням внутрішньої системи. Вже тоді, маючи справу з чутливими даними, я почала системно думати про безпеку інтерфейсів — цю тему я не залишаю й досі.

Наступні етапи — участь у проєкті «Дія», e-commerce у SuperOrdinary, ігрові інтерфейси в Overwolf. А справжнім викликом стала робота над Fixr, де я займаюся складними AI-калькуляторами, взаємодією з бекенд-алгоритмами та оптимізацією продуктивності. Саме там я впровадила власну методологію — Secure Front-End Automation Framework (SFAF), яка вже показала результат: менше помилок, швидші релізи та вищий рівень контролю над поведінкою UI.

— Ви працюєте з високонавантаженими інтерфейсами, які обробляють чутливі дані, й консультуєте команди з безпеки UI. Чи були у вас кейси, коли клієнтська частина реально ставала ціллю для атаки? Які заходи ви вважаєте необхідними, щоб попередити такі загрози на рівні front-end?

— Був випадок, який я згадую досі. Ми працювали над великою платформою для онлайн-продажів, і на етапі тестування я помітила, що через одну з форм можна було вставити сторонній код — щось на кшталт «дірки» в інтерфейсі. Якщо коротко: хтось зловмисний міг би скористатися цим, щоби отримати доступ до даних користувачів — історії покупок, персональних уподобань або навіть сесій. І це все могло статися просто через необроблене текстове поле.

На щастя, ще до того, як продукт вийшов у продакшн, ми виявили цю уразливість. Допоміг мій власний підхід до перевірки безпеки інтерфейсів — я називаю його SFAF. Він дозволяє ще на етапі розробки перевірити, де в інтерфейсі можуть бути потенційні ризики. Система автоматично виявила проблему, і ми її одразу закрили.

Після цього ми зробили перевірку безпеки інтерфейсу частиною кожного релізу. Бо краще передбачити загрозу, ніж потім мати справу з наслідками. Особливо коли мова йде про довіру користувачів і їхні особисті дані.

— Ви також займаєтесь менторством. Чому це для вас важливо?

— Тому що я сама розвивалася в середовищі, де було багато «мовчазного коду» — рішень без пояснень, знань без доступу, досвіду без передачі. Це уповільнює розвиток і створює бар’єри. Я хочу змінювати цю культуру.

Для мене менторство — це не лише про підтримку, а й про взаємне зростання. Я сама вчуся в цьому процесі: аналізую рішення інших, бачу різні підходи, помилки — і це теж розвиває.

Я вірю, що знання не потрібно оберігати — ними треба ділитися. Бо саме у відкритості, підтримці та готовності пояснювати народжується сильна професійна спільнота.

— Які зараз головні тренди у фронтенд розробці?

— Один із головних трендів сьогодні — це продуктивність, але на рівні архітектури, а не лише окремих компонентів. Ми більше не мислимо фронтенд як «шар візуалізації» — він став повноцінною частиною інфраструктури. Інтерфейс має бути швидким, масштабованим, безпечним і здатним реагувати на події в реальному часі. Це критично важливо, особливо коли залучено live data, AI-модулі або складну бізнес-логіку.

Другий тренд — це інтеграція штучного інтелекту у UI. Наприклад, у SolarReviews я працюю над створенням AI-aware UI — інтерфейсів, які адаптуються до динамічних даних, згенерованих штучним інтелектом. Наприклад, AI формує персоналізовані рекомендації щодо вибору сонячних панелей і прогноз економії. Завдання інтерфейсу — не просто показати ці дані, а зробити їх зрозумілими, наочними та такими, що викликають довіру. Користувач має бачити не лише результат, а й логіку, яка за ним стоїть — і саме це ми враховуємо у розробці.

Ще один потужний напрям — security-first підхід. Ми говоримо про Zero Trust навіть у межах браузера: обмеження доступу до даних, sandboxing інтерфейсу, застосування WebAssembly для обробки конфіденційної інформації.

Також активно розвиваються мікрофронтенди та edge rendering — коли частини UI обробляються ближче до користувача, з гнучким кешуванням і миттєвим рендерингом. У Nuxt, Remix або Astro ці підходи вже реалізовані досить глибоко.

Усе це підштовхує нас до ще одного принципу: чим менше коду — тим краще. Простота, адаптивність до змін бізнес-логіки, безпека і швидкість — ось формула сучасного ефективного фронтенду.

— Як ви бачите еволюцію UI наступні 5 років? Що зміниться кардинально?

— Інтерфейси стають живими, контекстуальними і персоналізованими. Це вже не універсальний шаблон для всіх, а UI, який підлаштовується під поведінку, досвід і потреби конкретної людини. Наприклад, не статичне меню, а динамічні підказки у потрібний момент. Або адаптивні елементи, що змінюються залежно від ролі чи рівня користувача.

Я вірю, що зростатиме роль ML у побудові інтерфейсів — інтерфейс більше не просто «показує», а стає учасником процесу. Співрозмовником. Він навчається, підказує, запобігає помилкам ще до того, як вони виникають.

Водночас зберігається інший важливий тренд — максимальна простота. Чим складніші технології всередині, тим простішим має бути інтерфейс назовні. Хороший UI усе частіше — це невидимий UI.

На мою думку, у найближчі п’ять років інтерфейси будуть:

1. Автономнішими — UI зможе сам приймати частину рішень або пояснювати їх користувачу в реальному часі.
2. Більш приватними за замовчуванням — менше зберігати, більше питати, більше контролю з боку користувача.
3. Інтегрованими в нові середовища — голос, AR, XR, edge-пристрої.
4. Інфраструктурними — UI буде тісно пов’язаний з логікою безпеки, розгортання, обробки даних і AI.

І головне — UI перестане бути «надбудовою» над системою. Він стане її смисловим центром, зв’язком між людиною, бізнесом і технологією.

— Який з ваших проєктів навчив найбільшому?

— Думаю, що це була «Дія». Саме цей проєкт навчив мене сприймати свою роботу не просто як написання коду, а як частину великої екосистеми, яка має прямий вплив на життя мільйонів людей.

Ми працювали над веб-версією порталу, який став вхідною точкою до цифрових державних послуг. І це означало, що кожна форма, кожен інтерфейсний елемент, кожен рядок коду мав не просто працювати — він мав бути зручним, відповідати державним стандартам, захищати персональні дані та витримувати серйозні навантаження.

Окремим викликом була робота з чутливою інформацією: ми інтегрувалися з державними реєстрами, де будь-яка помилка могла мати реальні наслідки. Тут не було місця припущенням чи компромісам — усе мало бути перевіреним, вивіреним і застрахованим.

Я була на той момент ще досить молодою фахівчинею, і саме «Дія» стала для мене тим середовищем, де я виросла не лише технічно, а й ціннісно. Вперше я відчула, як важливо писати код не «для задачі», а для людини.

— У своїх дослідженнях ви піднімаєте питання безпеки UI. Що вважаєте найбільш недооціненим ризиком у сучасних інтерфейсах?

— Те, що UI все ще часто сприймають як «картинку», через яку неможливо завдати шкоди. Але це помилкове уявлення. Інтерфейс — це повноцінна точка взаємодії з даними й логікою застосунку, а отже, потенційно — і точка атаки.

Вразливості можуть бути не тільки в бекенді чи API, а й прямо в DOM-структурі, в реакції інтерфейсу на дії користувача, в обробці даних на клієнтському боці. Через UI можна впровадити скрипт, змінити поведінку компонента, отримати доступ до даних сесії, маніпулювати користувачем.

Тому я часто працюю з концепцією Zero Trust UI — підходу, де навіть власний фронтенд не вважається повністю довіреним. Це означає обмеження доступу до критичних даних, перевірку всіх взаємодій, впровадження механізмів виявлення аномалій у поведінці інтерфейсу. Самовідновлення після збоїв або спроб маніпуляцій — теж частина цієї моделі.

Ще один напрямок, що стрімко розвивається, — використання WebAssembly для захисту даних безпосередньо в браузері, коли обробка відбувається локально в захищеному середовищі. Це важливо для конфіденційних обчислень, коли не можна передавати дані навіть на сервер.

— І наостанок, що б ви порадили фахівцям, які тільки починають кар’єру у front-end?

— Зберігайте допитливість. Фронтенд — це жива й динамічна сфера, де щось змінюється щотижня. Не бійтеся «не знати» — важливіше вміти шукати, ставити запитання й бути відкритими до нового.

І друге: не заганяйте себе в синдром самозванця. Якщо ви створили працюючу кнопку — ви вже розробник чи розробниця. Навички прийдуть з досвідом, якщо у вас є цікавість, витримка і здорове середовище, де можна помилятись і рости.

Ще одна порада — любіть те, чим займаєтесь. Не беріть проєкти, які вас виснажують чи суперечать вашим цінностям. І не покладайтеся повністю на ChatGPT чи інші інструменти — вони чудові помічники, але саме ви задаєте напрям, глибину і сенс того, що створюєте.