Про енергетиків ми майже не говоримо, поки все працює як годинник. Але саме вони відповідають за те, щоб світло з’являлося в наших домівках без перебоїв, щоб батареї були теплі, а заводи та лікарні працювали без зупинок. Їхня робота непомітна, але критично важлива.
Саме тому історія Юрія Жовтяка, який за 17 років пройшов шлях від слюсаря до керівника електроцеху, заслуговує на окрему увагу.
Його професійний розвиток показує, що у сфері енергетики важливі не тільки знання, але й здатність брати відповідальність у найкритичніші моменти, вести за собою команду й ухвалювати рішення.
Освітній фундамент
Юрій Жовтяк послідовно здобував освіту у сфері електротехніки. Спочатку — професійно-технічне училище №4 у Полтаві за спеціальністю «електромонтер з ремонту електроустаткування». Далі — Комсомольський політехнічний технікум, де він отримав диплом молодшого спеціаліста з експлуатації та ремонту гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв.
Згодом він здобув ступінь бакалавра з «Електротехніки та електротехнологій» у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського, а пізніше — кваліфікацію спеціаліста за напрямом «Електротехнічні системи електроспоживання».
Така послідовність навчання сформувала не лише ґрунтовні технічні знання, а й практичне розуміння енергетики на різних рівнях.
Перші кроки: розуміння, що дрібниць не існує
2004 року Юрій Жовтяк почавпрацювати слюсарем із ремонту розподільчих пристроїв. Це була посада, де щодня доводилося працювати з металом, кабелями, контактами — робота, яку більшість сприймає як «чорнову». Та саме вона дала йому ключове усвідомлення: в енергетиці немає дрібниць.
«Несправність навіть маленького вузла може зупинити роботу великої системи. Це велика відповідальність, і вона вчить уважності», — пригадує він.
Це був перший крок, з якого почалося його професійне зростання.
Зростання разом із командою
Поступово Юрій набирався досвіду, а разом із ним зростала й довіра колег та керівництва. Йому доручали все складніші завдання, він почав керувати невеликими групами, а згодом і цілими змінами.
«Коли переходиш від індивідуальної роботи до управління, головне — не лише знати техніку, а й вміти вести команду. У критичні моменти колектив має діяти як одне ціле», — пояснює Жовтяк.
У 2010 році він вперше розпочав роботу на керівних посадах як інженерно-технічний працівник. Цей етап став відправною точкою у поступовому шляху Юрія Жовтяка до посади керівника, на якій йому довелося приймати рішення.
Виклики керівника: робота під тиском відповідальності
На новій посаді Жовтяку довелося зіткнутися з непростими реаліями: обладнання часто застаріле, бюджет обмежений, а відповідальність величезна.
«Час на реагування у нас іноді вимірюється хвилинами. Помилка може коштувати занадто дорого — і для підприємства, і для людей», — розповідає він.
Саме тоді його управлінський досвід виявився вирішальним. За його керівництва у цеху впровадили систему профілактичних ремонтів, що дозволила знизити кількість аварійних зупинок на 30%.
Модернізація без мільйонних бюджетів
Енергетика часто асоціюється з масштабними інвестиціями, але в умовах реальної економіки далеко не завжди є можливість для великих оновлень.
Жовтяк знайшов вихід: модернізація невеликими кроками. За кілька років під його керівництвом було оновлено близько 60% систем управління та автоматики, що дозволило підвищити надійність.
«Ми довели, що навіть без великих інвестицій можна підвищувати ефективність. Головне — правильно визначати пріоритети й не дозволяти собі знижувати планку стандартів», — каже Жовтяк.
Визнання на рівні держави і колег
Його підхід до роботи був високо оцінений і в колективі, і на рівні держави. У грудні 2020 року Міністерство енергетики України відзначило Жовтяка подякою за вагомий внесок у розвиток паливно-енергетичного комплексу.
Експертність Жовтяка визнавали і в освітній сфері: його запрошували до перевірки дипломних проєктів у Кременчуцькому льотному коледжі. Це ще раз підтверджує, що його знання та досвід мають значення не лише для сьогодення, а й для підготовки майбутніх спеціалістів.
Інсайти від людини, яка несе світло
Попри визнання, Жовтяк відверто говорить про проблеми галузі. Найбільше його хвилює брак молодих кадрів.
«Енергетика часто здається непривабливою для випускників. Але без інженерів не буде ні стабільних лікарень, ні теплих шкіл, ні сучасної промисловості. Це професія, яка напряму впливає на життя країни», — підкреслює він.
Для нього найважливішим результатом є не грамоти й нагороди, а те, що люди навіть не помічають складної роботи команди.
Шлях, який формує приклад
Юрій Жовтяк пройшов усі сходинки професії — від практичної роботи з обладнанням до керівництва ключовим підрозділом. Поєднавши технічні знання з управлінськими навичками, він довів, що в енергетиці потрібні люди, здатні розвиватися разом із галуззю та тримати систему стабільною навіть у найскладніших умовах.
Для молодих інженерів його шлях може стати нагадуванням: справжній результат у цій сфері вимірюється не словами, а світлом і теплом.