Катерина Шепелєва, керівниця практики тестування доступності в EPAM
Війна в Україні принесла численні виклики, серед яких особливо гостро постала тема інтеграції людей з різними досвідами. Тому тема інклюзії, іклюзивного суспільства, виходить на перший план, перевіряючи бізнес на міцність задекларованих раніше цінностей та намірів. Ветерани, внутрішньо переміщені особи (ВПО), родини, які втратили близьких через війну, люди з порушеннями та інвалідністю стають все більш видимою частиною нашого щоденного життя. Усі вони потребують інтеграції в економічну діяльність країни. Підтримка цих груп — це не питання добрих вчинків чи трендів, а невід’ємна частина стратегії існування відповідального бізнесу. І щоб говорити про інклюзивні підходи в майбутньому, маємо сьогодні працювати з бар'єрами та інструментами для їх усунення – від формування внутрішніх політик до створення просторових, цифрових умов, за яких люди з порушеннями можуть працювати на різних посадах, а також постійна едукація. Сьогодні це наше спільне завдання, що стосується і великих, і малих бізнесів. І в Україні для цього є можливості і, найголовніше, запит.
Досвід EPAM у формуванні інклюзивної екосистеми
EPAM активно впроваджує інклюзивні підходи у своїй діяльності. Не через квотування чи репутаційні чинники, а через необхідність адаптації до нових викликів сьогодення талантів, які допомагають досягати бізнес-цілей і водночас змінювати обізнаність про доступність. У нас вже працюють люди з порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату, що є реальною інклюзією. Важливим елементом є впровадження цифрової доступності, едукація серед співробітників, підвищення обізнаності щодо стандартів, а також використання сучасних технологій для адаптації робочих процесів.
Однак роботи попереду ще багато. Це і технічні бар'єри в робочому просторі, що може зупинити робочий процес; стигматизація і дискримінація через наявність інвалідності чи порушення; психологічні бар'єри, відсутність підтримки, необхідність постійно доводити свій професіоналізм.
Серед фокусів, над якими працює наша компанія — регуляція антидискримінуючих підходів у внутрішніх політиках, зокрема діє етичний кодекс, що допомагає запобігати дискримінації, постійна робота команди практики доступності з оновлення існуючих цифрових ресурсів, необхідних для навчання та онбордингу; створення внутрішньої спільноти людей з порушеннями, проведення тематичних заходів, як-от Disability Awareness Month, едукація колег, спеціальні лекції для викладачів і студентів профільних вишів, майбутніх ІТ-фахівців, навчання основам програмування дітей з інвалідністю тощо.
Минулого року ми з командою провели понад 20 лекцій про принципи цифрової доступності, учасниками якої стали понад 500 студентів та 50 викладачів. Ми бачимо позитивні зміни - розуміння принципів доступності учасниками покращилося на 30% згідно опитувань. Але треба продовжувати розповідати про доступні можливості.
Майбутнє інклюзії в ІТ
Яке воно майбутнє інклюзії в ІТ? Це питання ми часто обговорюємо з колегами при плануванні наших ініціатив. Щоб зрозуміти, до чого нам готуватися, варто звернути увагу на фактори впливу.
По-перше, ми відчуваємо шалений вплив війни. Вона збільшує кількість людей з різними досвідами, які потребуватимуть інклюзивних підходів.
По-друге, варто враховувати ще один зовнішній чинник — прийняття європейського законодавства, яке набуло чинності у 2025 році, а з 2030 ще більше підвищить вимоги до цифрової доступності. Україна прагне стати частиною європейської спільноти, тому поступово синхронізуватиме свої стандарти. Наші європейські клієнти вже не перший рік проводять аудит, щоб оцінити обсяг робіт з вдосконалення існуючих цифрових рішень. Слід відзначити і зусилля українського бізнесу, який працює над зручністю своїх рішень — Monobank, Uklon, а також державних інституцій — сайти обласних та міських рад стають все доступнішими. Зрештою, впливатиме і запит користувачів з інвалідністю та судові рішення на їх користь, які передбачають штраф за порушення принципів цифрової доступності.
Важливу роль відіграватиме і штучний інтелект: ШІ-інструменти мають великий потенціал для покращення життя людей з інвалідністю. Але важливо, щоб ці інструменти були доступними та враховували потреби різних груп, "тренувалися" на правильних базах даних, не допускаючи дискримінаційних факторів.
Наостанок, згадується слоган однієї з ініціатив в EPAM, влучний щодо інклюзії: "Is not a feature, it’s a fundamental human right". Тобто, це вже не питання нашого вибору, це – про фундаментальні права людей працювати, отримувати інформацію, бути інтегрованим та жити життя без обмежень.