Жінка-лідер у подієвій індустрії: як Вікторія Левіт створює проєкти, що формують імідж сучасної України на міжнародному рівні

Одна з таких професіоналок — Вікторія Левіт, керівниця, стратег і експерт у сфері ресторанно-розважальної та подієвої індустрії. Її досвід поєднує операційний менеджмент масштабних комплексів, міжнародну експертну діяльність і роботу з освітніми та науковими проєктами.

Ми поговорили з Вікторією про трансформацію індустрії, роль подій у формуванні іміджу держави та про те, як будуються проєкти, що працюють на рівні країни.

— Якщо говорити про Ваш професійний шлях, що стало переломним моментом у кар’єрі?

— Без перебільшення — 2017 рік. Саме тоді я очолила великий розважальний комплекс "Монополія Крона". Для мене це був не просто управлінський виклик, а можливість побудувати цілу культурну екосистему.

Арт-квартал фактично жив як окремий організм. Там працювали ресторан Ambar & Veranda Krona, винний дім LeVino, коворкінг Top Place, велика концертна площадка Monopoly Krona на 5000 людей і зал CozzyIn Hall на 500 гостей. У моєму підпорядкуванні було понад 50 співробітників, і ми одночасно запускали концерти, гастролі, театральні постановки, виставки, фестивалі та арт-проєкти.

Це навчило головному — події не створюються окремо від середовища. Вони народжуються там, де є спільнота.

— Багато хто говорить, що саме там сформувався новий культурний ритм регіону. Ви це відчували?

— Так. І це було дуже відповідально. Ми працювали у Слов’янську — місті, яке проходило складний етап трансформації. І культура там була не просто дозвіллям — вона була про відновлення довіри до життя.

Одним із символічних проєктів став фестиваль "Jazz і Вино". Ми поєднали живу музику, гастрономію та винну культуру. І він дуже швидко став культурною традицією регіону. Це той випадок, коли подія починає жити самостійно.

— У вас був досвід роботи з артистами міжнародного рівня та великими шоу. Що це дає індустрії?

— Масштаб мислення. Коли ти організовуєш концерти "Бумбокс", Олега Скрипки, "Ляпис Трубецкой", Карла Фриерсона, Сергія Кузіна, Соні Сотник або співпрацюєш із командою "Квартал 95", ти починаєш інакше дивитися на логістику, продакшн і комунікацію з аудиторією.

А коли у 2021 році в CozzyIn Hall відбулася світова рейв-вечірка Boiler Room із міжнародними діджеями — це був момент, коли стало зрозуміло: Україна може бути частиною глобального культурного контексту не номінально, а реально.

— Окремо хочеться поговорити про державні події. Наскільки це інший рівень відповідальності?

— Це зовсім інша швидкість прийняття рішень і інший рівень стандартів. У 2020 році під час візиту на Донбас Президент України Володимир Зеленський і Президентка Швейцарської Конфедерації Симонетта Соммаруга провели закриту нараду і прес- конференцію саме на території Top Place арт-кварталу "Монополія Крона".

Наша команда також організовувала офіційний обід для державних делегацій. Там не існує права на помилку. Це безпека, протокол, сервіс найвищого рівня. Для мене це стало підтвердженням: українські команди можуть працювати за міжнародними стандартами.

— Які головні виклики подієвої індустрії Ви бачите у 2025 році?

— Сьогодні головний виклик подієвої індустрії полягає в тому, що вона опинилася на перетині швидкої цифрової еволюції, глобалізації форматів і глибоких змін у поведінці аудиторії. Події більше не конкурують тільки між собою — вони конкурують із цифровим контентом, із швидкістю споживання інформації і з новим рівнем очікувань людей. Гості приходять не просто за емоцією, а за досвідом, який має відображати їхні цінності, світогляд і відчуття причетності до чогось більшого.

У цих умовах найбільший ризик для індустрії — втратити автентичність, почати копіювати універсальні глобальні формати і тим самим знецінити локальну культурну унікальність. Саме тому сьогодні успішні події будуються навколо сенсів, історій і культурного контексту території, а не лише навколо шоу чи масштабу продакшну. Водночас будь-який проєкт змушений одразу мислити у двох вимірах — фізичному та цифровому, адже життя події продовжується далеко за межами самої локації, формуючи репутацію брендів, міст і навіть країни в глобальному інформаційному просторі.

— Якщо говорити про жінку-лідера в індустрії — чи змінилася роль?

— Змінилася. Сьогодні жінка-лідер — це не про доведення компетентності. Це про здатність будувати середовище. Про емпатію плюс стратегічність. І це дуже сильна комбінація.

Сучасне лідерство в подієвій індустрії — це про створення атмосфери довіри, про вміння працювати з командами через діалог, а не через жорстку ієрархію. Події — це завжди про людей, про їхні емоції, очікування і досвід. І саме здатність тонко відчувати ці процеси стає конкурентною перевагою.

— Як Ви бачите роль подій у формуванні іміджу України?

— Через події світ бачить, ким ми є не на рівні офіційних заяв, а на рівні живого досвіду. Коли іноземний гість потрапляє на фестиваль, культурний проєкт або міжнародну конференцію в Україні, він отримує не абстрактне уявлення про країну, а конкретне відчуття атмосфери, рівня професіоналізму, сервісу, креативності людей. Саме події сьогодні формують емоційний образ держави — і цей образ часто працює сильніше, ніж класичні інструменти комунікації.

Через подієві проєкти Україна демонструє, що вона є частиною сучасного глобального культурного та бізнесового простору. Водночас надзвичайно важливо не втрачати власну ідентичність. Коли країна починає механічно копіювати міжнародні формати, вона перестає бути цікавою. Справжня сила — у поєднанні глобальних стандартів якості з локальною культурною ДНК, з історією, з контекстом території, з людськими історіями.

— Що для Вас особисто означає успішний проєкт?

— Для мене успішний проєкт — це той, який продовжує жити після завершення самої події. Коли люди згадують не тільки сцену, декорації чи артистів, а свій внутрішній стан, розмови, нові знайомства, ідеї, які з’явилися під час події. Найцінніше — коли проєкт змінює сприйняття простору: коли місто починають бачити по-іншому, коли бізнес починає вірити в розвиток локації, коли люди відчувають гордість за те, що відбувається навколо них.

Успішна подія — це завжди більше, ніж організація. Це про довіру. Про відчуття безпеки. Про емоційний досвід, який залишається з людиною довше, ніж сам захід. Якщо після події формується спільнота, якщо з’являються нові партнерства, якщо запускаються нові ідеї — значить проєкт відбувся не тільки як подія, а як частина більшого процесу розвитку середовища.

Досвід Вікторії Левіт показує: за сильними подіями завжди стоять системні рішення, глибоке розуміння людей і відповідальність перед суспільством. І, можливо, саме це сьогодні і є новим стандартом лідерства. Подієва індустрія України сьогодні формує нову культурну економіку — ту, що працює не лише на емоції "тут і зараз", а на репутацію держави на роки вперед. Через події країна говорить із світом мовою досвіду, сенсів і цінностей. Саме на подієвих майданчиках народжується сучасна культурна дипломатія — м’яка, жива, зрозуміла міжнародній аудиторії.