Кар'єра без відриву від батьківства: тестуємо новий формат "дитячих просторів"
Коли у мешканки Пісочинської громади Немченко Інни народилася друга дитина, вона не збиралася ставити кар’єру на паузу. Проте реальність диктувала свої умови: державний садочок переповнений, приватний — занадто дорогий, а знайти, з ким залишити малюка, виявилося непросто.
«Я хотіла бути поруч із дитиною, залишатися у професії і не втрачати навичок», — каже Інна, клієнтка Talan Family Hub.
Ця історія підсвічує гостру потребу всієї країни у нових форматах догляду за дітьми. Питання альтернативних форматів дошкільної освіти стає критичним, особливо для прифронтових та невеликих громад. Там традиційні дитсадки часто переходять в онлайн через брак укриттів, а утримання великих напівпорожніх приміщень стає непідйомним тягарем для місцевих бюджетів через виїзд сімей.
Черги ростуть — садочків бракує: що робити батькам?
Проблема доступу до дошкільної освіти в Україні не нова, але війна зробила її ще гострішою. У багатьох регіонах дитсадки закрилися або працюють із обмеженнями, у великих містах — черги, у селах — відсутні як явище.
З 1 січня 2025 року в Україні діє новий Закон «Про дошкільну освіту», який змінює сам підхід до системи. Відтепер разом із класичними дитсадками визнаються альтернативні формати — від сімейних до приватних ініціатив. Частина змін ще впроваджується, але головне вже очевидне: система стає гнучкішою.
Центри педагогічного партнерства — один із таких форматів.
Що таке центри педагогічного партнерства?
Центри педагогічного партнерства (ЦПП) — це прогресивний формат дошкільної освіти, де розвиток дитини відбувається за обов’язкової участі батьків. Якщо раніше традиційний заклад дошкільної освіти переважно самостійно забезпечував догляд, виховання та навчання дитини, а роль батьків була допоміжною, то ЦПП працюють за принципом партнерства між педагогами, психологами та сім’єю, коли батьки стають безпосередніми учасниками освітнього процесу, отримують педагогічну й психологічну підтримку та навчаються взаємодії з дитиною; особливу увагу такі центри приділяють немовлятам, дітям раннього віку, інклюзивному розвитку та підтримці сімей у складних життєвих обставинах.
Це гнучкий формат взаємодії (як-от мобільні чи сімейні садки), який передбачає, що батьки перебувають поруч із дитиною. Такий підхід дає можливість гармонійно поєднувати кар’єру з вихованням, не залишаючи дитину надовго.
Приклад успішних рішень
Запуск трьох таких центрів відбувається в межах проєкту Міжнародної організації праці «Догляд за дітьми в Україні: Системний підхід задля кращого відновлення», що фінансується Шведським агентством з питань міжнародної співпраці та розвитку (Sida). Імплементаційним партнером у напрямі пілотування альтернативних рішень є громадська організація «Освіта 360».
Логіка проста: коли немає доступного догляду за дітьми — батьки, а це найчастіше жінки, залишаються поза ринком праці. А це вже проблема не окремої родини, а бар’єр для економічного відновлення всієї країни.
«Розвиток системи догляду за дітьми — це інвестиція у майбутнє країни. Він дозволяє жінкам повертатися до роботи, створювати нові робочі місця, а громадам — відновлювати економічну активність», — зазначає Наталія Ситнік, Національна координаторка проєктів Міжнародної організації праці.
Мета проєкту — посилити економічну стійкість країни через підтримку жінок, зокрема внутрішньо переміщених осіб і мешканок сільських громад, регіонів, близьких до фронту. Йдеться про створення умов, за яких жінки можуть повертатися до роботи або розвивати власну справу, не втрачаючи доступу до догляду за дітьми.
«Доступ до догляду за дітьми безпосередньо впливає на можливість жінок бути економічно активними. Це питання відновлення країни», — пояснює Наталія.
Як грантерки проєкту створювали центри педагогічного партнерства
До участі у проєкті запрошувалися організації та заклади із семи областей України: Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської та Чернігівської. Серед учасників були громадські організації, соціальні підприємства, освітні заклади та приватні ініціативи.
У межах проєкту на початку вересня 2025 року було оголошено грантовий конкурс, на який загалом надійшло 86 заявок. Після етапу індивідуальних консультацій та навчання було відібрано 15 закладів для участі у пітчингу бізнес-ідей. Метою навчальної програми було допомогти учасникам сформувати й оформити бізнес-плани майбутніх центрів педагогічного партнерства. 4–5 листопада 2025 року в Києві відбувся захист бізнес-планів, за результатами якого три організації отримали грантову підтримку у розмірі до 20 тисяч доларів кожна на відкриття центрів педагогічного партнерства.
Крім фінансування, переможці також отримали експертний супровід на етапі запуску центрів. Важливою умовою участі була готовність забезпечити сталість роботи проєкту щонайменше протягом п’яти років. Тож, організації отримали не лише фінансову підтримку, а й можливість побудувати повноцінну модель сталого освітнього простору.
Більше, ніж просто простір для дітей
«Особливістю нашого простору є поєднання коворкінгу для батьків із дитячою зоною, що працюють паралельно. Ми створюємо середовище, де не потрібно обирати між професійними обов’язками й доглядом за дитиною. Важливо, що це не лише функціональний простір, а й платформа для формування спільноти, де передбачено можливості для взаємодії, підтримки та розвитку», — ділиться Наталія Високосова, директорка та співзасновниця благодійного фонду «ТАЛАН.ЮА» (одна з грантерок проєкту МОП).
Запуск таких центрів створює комплексний ефект: нові робочі місця; підтримка економічної активності батьків; розвиток громад; підвищення доступності дошкільної освіти.
Особливо це важливо для громад, які відновлюються або працюють в умовах обмежених ресурсів.
Що це може змінити?
Якщо пілотні центри підтвердять свою ефективність, ця модель зможе масштабуватися на всю країну й стати повноцінною частиною системи дошкільної освіти.
У контексті нових законодавчих змін це відкриває можливість для формування більш гнучкої, інклюзивної та сучасної системи догляду за дітьми, що відповідає реаліям часу.
Батьки нарешті отримають реальний вибір, де формат «садочок або нічого» замінять рішення, що підлаштовуються під ритм життя родини. Для когось це стане шансом не переривати кар’єру, для когось — можливістю повернутися до роботи, а для когось — нагодою бути поруч із дитиною без втрати доходу. Саме такі локальні зміни крок за кроком формують нову філософію дошкільної освіти в Україні — більш людяну, гнучку та адаптивну.
Авторка: Юліана Ващук