Від управління до створення методики CCEM: професійний шлях Катерини Гілевської
Ще п’ять років тому кількість сервісних бізнесів, які вважали роботу з сімейною авдиторією стратегічним напрямком свого розвитку, була дуже і дуже обмеженою. Максимум, що можна було зустріти в готелях або ресторанах, — дитячий куточок та спеціальне меню для малечі, не більше.
Гарна новина для родин полягає у тому, що часи змінилися.
"Сьогодні громадські локації, заклади харчування, освітні простори та готелі прагнуть створити середовище, у якому дитина, з одного боку, не заважає бізнес-процесам, а з іншого — не випадає з клієнтського сценарію і водночас не перетворюється на пасивного супутника дорослих", — Катерина Гілевська, авторка методики (CCEM), педагогиня-практик та експертка з інтеграції дітей у бізнес-простори і міське життя.
Катерина каже, що віднині це питання для компаній не лише про комфорт, а й про якість сервісу, повторні візити, довіру батьків та репутацію бренду. "А також про здатність працювати з авдиторією, яка ухвалює рішення не індивідуально, а як родина", — уточнює фахівчиня.
Вона навмисно акцентує увагу на останньому скілі — щоб підсвітити важливу і відносно нову потребу, яка сформувалась у бізнесі. Мова про рідкісних фахівців, здатних бачити простір не фрагментарно, а як цілісну систему взаємодії між компанією, персоналом, батьками та дітьми.
Архітекторка дитячо-дружніх бізнес-моделей
Фахівчиня у сфері педагогіки, управління освітніми процесами, поведінкової аналітики та створення child-centered середовищ розпочала свій професійний шлях з посади директорки готельно-ресторанного комплексу.
"Моя роль передбачала роботу з різними авдиторіями та повним циклом процесів готельного комплексу, а це і маркетинг з продажами, і сезонні пропозиції, і позиціонування для індивідуальних туристів, сімей з дітьми та організованих дитячих груп".
Експертка з інтеграції дітей у бізнес-простори каже, що окремим викликом на цій посаді для неї була робота з командами, які змінювалися залежно від сезону та формату роботи.
"Підбираючи та адаптуючи готельний персонал, аніматорів та педагогів, я поєднувала логіку сервісу з логікою безпеки, розвитку та емоційного комфорту дитини. Бо головною моєю задачею було побудувати систему, у якій дитина відчуватиме себе не "додатком" до дорослого відпочинку, а самостійним учасником середовища".
Борючись із сезонністю та літніми провалами в прибутку — адже гірськолижний курорт напряму залежав від сніжного сезону — готельно-ресторанний комплекс був трансформований у дитячий табір на весь літній період.
"Це була непроста управлінська задача, — згадує пані Гілевська, — оскільки фактично змінювалася вся операційна модель: оновлювався персонал, адаптувалася інфраструктура готельного комплексу, створювався медичний простір, а ресторан перетворювався на їдальню, яка мала відповідати стандартам дитячого харчування".
За словами Катерини, окремої уваги потребувало навчання готельного, ресторанного та педагогічного персоналу новим стандартам роботи з дітьми: "Важливо було не просто забезпечити комфортне перебування, а сформувати середовище, у якому дитина почувається безпечно, отримує позитивний досвід розвитку, а її потреби справді перебувають у центрі уваги".
Саме там розпочався її шлях у побудові систем, у яких дітям добре, а бізнес водночас отримує нові можливості для розвитку, підвищення ефективності та зростання прибутку.
Масштабування управлінського досвіду
Трохи згодом Катерина Гілевська розширила свій управлінський досвід у бік освітнього бізнесу.
"Моя діяльність в якості директорки простору альтернативної освіти виходила далеко за межі операційного супроводу, — розповідає вона. — Я відповідала за кризовий менеджмент, фінанси, стратегічне планування, маркетинг, продажі та щоденну діяльність простору".
Катерина формувала педагогічні команди: підбирала людей, планувала навчання та налаштовувала внутрішні процеси. А також активно розвивала різні освітні напрями, починаючи від архітектурної школи та природознавства і закінчуючи бізнес-освітою та підготовкою до школи.
На той час українська освітня система все ще значною мірою залишалася прив’язаною до застарілих підходів: дітей часто не зацікавлювали навчанням, а радше змушували вчитися за шаблонними програмами. Катерина працювала з протилежною логікою: навчання мало стати для дитини живим, сучасним і захопливим досвідом, у якому знання пов’язані з практикою, творчістю та реальним життям.
"Саме тому освітні напрями простору будувалися не як формальні заняття, а як повноцінні проєкти", — коментує свій досвід Катерина Гілевська. В архітектурній школі діти проєктували будинки своєї мрії, вчилися мислити простором, формою та функцією. У бізнес-школі вони створювали власні ідеї та бізнес-плани — часто настільки сміливі й продумані, що ними могли б пишатися і дорослі підприємці. Підготовка до школи та садок неповного дня дозволяли працювати з дітьми ще на етапі першого знайомства з навчанням — до того, як у них міг сформуватися негативний післясмак від класичної шкільної системи.
Просимо Катерину згадати, який з реалізованих проєктів запам’ятався найбільше: "Мабуть, літній дитячий табір. Це була повністю моя ідея, яку я самостійно реалізувала, створивши успішний продукт для міжсезоння. Він дозволив закрити одразу три суттєві потреби. Перша пов’язана з ефективним використанням простору під час літніх канікул. Друга — з підтримкою фінансової стабільності організації, і третя — зі збереженням якості освітнього середовища".
Для Катерини цей проєкт став важливим підтвердженням того, що дитячий простір може бути одночасно педагогічно сильним і бізнесово ефективним. Тут їй знову знадобилося системне проєктування середовища під потреби сучасних дітей: від логіки програм і роботи команди до організації простору, розкладу, комунікації з батьками та якості дитячого досвіду. Важливо, що така логіка не була додатковою опцією — вона одразу лежала в основі концепції.
"Простір, де дітям добре, а бізнесу вигідно"
Із вже сформованим міждисциплінарним підходом, який поєднував педагогіку, урбаністику та бізнес-логіку, Катерина Гілевська прийшла працювати у ресторанний бізнес. На момент її приходу мережа налічувала 13 закладів. Ще чотири було відкрито за прямої участі Гілевської як керівниці креативного відділу.
Катерина працювала над рішеннями, які дозволили інтегрувати дітей у бізнес-простір так, щоб це було безпечно для розвитку малюків та водночас корисно для бізнесу.
"Серед реалізованих мною ініціатив були масштабні маркетингові та PR-проєкти: ми готували рекордно довгі піци та роли, організовували дитячі майстер-класи, де малюки могли спробувати себе в ролі піцайоло, запустили Pronto Panetteria — сімейну пекарню, орієнтовану на корисні напівфабрикати для домашнього використання з фокусом на якість, безпеку інгредієнтів і продукти, адаптовані для дітей".
Все це Катерина Гілевська використовувала не як розважальний додаток, а як інструмент довгострокового емоційного зв’язку між брендом і сімейною авдиторією. Як результат — компанія змогла органічно посилити роботу з родинами та підвищити лояльність таких клієнтів, зберігши при цьому комерційну доцільність.
Авторська концепція CCEM
Абревіатура, винесена у заголовок, розшифровується як Child-Centered Environment Method і є нічим іншим, як узагальненням досвіду Катерини Гілевської.
"Моя ключова ідея полягає в тому, що дитина не повинна бути випадковим відвідувачем дорослого простору, вона має бути активним учасником цього середовища. А відтак це середовище від початку має бути орієнтовано зокрема і на неї, а не лише на дорослих відвідувачів".
Кажучи простими словами, підхід пані Гілевської аналізує, як бізнес взаємодіє з дітьми та родинами, і як ця взаємодія впливає на клієнтський досвід, довгострокову лояльність, репутаційний капітал та якість сервісу.
"Дехто вважає, що моя методика протиставляє інтереси дитини та бізнесу, — ділиться наболілим авторка. — Але в реальності усе в точності до навпаки: вона показує, що якісно спроєктоване середовище для дітей здатне підсилити бізнес, покращити сервіс, сформувати довіру сімейної авдиторії та створити сталі репутаційні переваги для бренду".
Саме так роки практики однієї людини, підживлені її аналітичним мисленням та масштабним баченням, перетворились на загальнодоступний фреймворк. Ним може скористатися будь-який бізнес, який прагне бути дружнім до дітей без хаосу та втрати прибутку.
"Діти — це живі послання, які ми надсилаємо в час, якого самі не побачимо", — писав Ніл Постман. Підхід Катерини Гілевської підтверджує це і демонструє, що family-friendly формат може — і має бути не додатковою опцією, а частиною довгострокової стратегії сучасного бізнесу.