Від вибуху в Монако до арешту в Одесі: як аграрні активи можуть пов'язати ці історії
Один вибух стався біля вілли у Монако. Інший — уже не фізичний, а юридичний — накрив старі аграрні активи на півдні України. Ці події може поєднувати бізнес-ланцюг, за який у воєнній Україні можуть боротися не менш жорстко, ніж за порт або енергетичний вузол.
Про це пише "РБК-Україна" у своєму розслідуванні.
29 червня 2026 року вибуховий пристрій спрацював біля будинку Вадима Єрмолаєва. Бізнесмен вижив, тяжко постраждала жінка, яка перебувала поруч із ним. Монакська прокуратура розслідує замах на вбивство, а сам Єрмолаєв заявив про можливу причетність українських спецслужб. Аналіз доступних версій показує: політичний мотив обговорюється публічно, але остаточної відповіді щодо замовника немає.
Менш помітна частина бізнесу Єрмолаєва розташована не у Дніпрі й не в Монако, а в Рені. ТОВ «Потоки» — великий олійноекстракційний комплекс, який поєднує переробку насіння з дунайською логістикою. У мирний час це був би просто потужний промисловий актив. Під час війни, коли морські маршрути постійно перебувають під загрозою, це вже частина експортної інфраструктури країни.
Директор «Потоків» — Юрій Олександрович Паламарчук. Анастасія Юріївна Паламарчук є співвласницею «Південної Житниці» та «ПЗ Троїцьке», які пов'язані з активами колишньої "Агроінвестгруп".
Сам збіг прізвищ був би другорядним, якби йшлося про випадкові бізнеси. Але «Потоки» та залишки «Агроінвесту» розташовані на сусідніх щаблях однієї економічної конструкції. Перші можуть переробляти та відвантажувати олію. Другі — забезпечувати землю, соняшник, елеватори й накопичення вантажу.
Колись «Агроінвестгруп» саме так і працювала: аграрна частина давала ресурс, промислова — переробляла, портова логістика відкривала короткий шлях на зовнішні ринки. Після банкрутства група розпалася, але її виробничі вузли залишилися. Навколо них почалася довга боротьба кредиторів, власників, керуючих і силовиків.
Одним із можливих центральних учасників цієї історії називають адвоката Михайла Кобилянського. У червні 2026 року суд обрав йому запобіжний захід - тримання під вартою з можливістю внесення понад 15 млн грн застави. Підозру також отримала нотаріус, яку пов’язують з реєстраційними діями довкола майна.
Тому головне питання звучить як перевірка інтересу: кому вигідно одночасно послабити власника експортної переробки та людину, через яку можна отримати інформацію щодо історії сировинної бази? Якщо відповідь веде до одного центру впливу, тоді Монако й Одеса можуть виявитися двома різними методами боротьби за одну промислову вертикаль, зазначають автори матеріалу.