Немає роботи і не ловиться бичок. Як живеться в окупації мешканцям Бердянська
Три місяці Бердянськ перебуває в окупації. Настрої мешканців песимістичні: роботи немає, ціни зростають, а влітку до міста можуть почати завозити росіян.
Після захоплення міста військами РФ у Бердянську регулярно проходили багатотисячні антиросійські мітинги під українськими прапорами. Зараз місцеві відверто діляться: настрої у місті песимістичні, люди не знають, як далі житимуть. У Бердянську вводять рубль, при цьому роботи немає, а ціни підскочили. Фокус дізнався, як живеться мешканцям Бердянська в окупації
Бердянськ в окупації: без роботи, з рублями та в очікуванні ЗСУ
За словами мешканки Бердянська Катерини (ім'я змінено з метою безпеки), з росіянами місцеві жителі практично не комунікують. Періодично окупанти можуть перевірити телефони чи затримати міських активістів.
"Настрій у місті не дуже хороший, якщо висловлюватися м'яко, — розповідає дівчина. — Люди сидять без роботи, ціни високі, що буде завтра невідомо нікому. Приводів для радості немає, ми з нетерпінням чекаємо на прихід ЗСУ та звільнення Бердянська. Простих людей російські військові чіпають рідко. Бувають випадки, коли підходять на вулиці перевірити телефон чи оглянути — чи немає татуювань. З певною періодичністю активістів крадуть, тримають у полоні, намагаються змусити перейти на бік Росії", — каже Катерина.
"Виїжджати не хочеться, а залишатися недоцільно", — розповідає Фокусу Тетяна, що знаходиться в рідному Бердянську (ім'я також змінено). За словами дівчини, російських солдатів у місті небагато, найчастіше видно патрулі, але поводяться вони немов господарі.
"Жителі Бердянська, переважно, люди неконфліктні, та й росіян значно менше, ніж очікувалося. Вони патрулюють по 2-4 особи у різних районах, зупиняють зазвичай молодих хлопців, перевіряють татуювання та телефони. Можуть погрожувати. З жителями зазвичай не розмовляють, тримаються відсторонено. Місцями розслаблено навіть, ніби тут жили завжди", — описує поведінку окупантів Тетяна.
"Сільпо" й АТБ у Бердянську закрилися. Шампуні і памперси у дефіциті
Ситуація у Бердянську з провізією та товарами повсякденного попиту складна. Після початку окупації всі великі мережеві українські супермаркети відмовилися співпрацювати з росіянами і закрилися. На їхньому місці відкрилися магазини з російською продукцією та завищеними цінами.
"Ще в березні закрилися великі мережеві продуктові магазини — "Сільпо", АТБ, — каже одна із співрозмовниць. — Зараз працюють лише локальні торговельні мережі — "Грація", торговий комплекс "Дзеркальний", "Велмарт" та невеликі маркети".
Більшість підприємств малого бізнесу у Бердянську теж не працюють: господарі або поїхали з міста, або не хочуть платити "податки" росіянам у розмірі 20% прибутку. Так сталося, наприклад, із салонами краси — більшість власників просто закрилися через неможливість сплачувати оренду приміщення, ще й віддавати "податок" новій "міській адміністрації", — повідомляє про ситуацію з бізнесом у Бердянську Олена (ім'я змінено).
Жінка уточнює, що ціни на прилавках вказані як у гривнях, так і в рублях. Курс — 2 рублі за 1 гривню.
"Перехід у рубльову зону донедавна був лише чутками, але сьогодні я побачила цінник у рублях у Бердянському м'ясокомбінаті. Ціни на товари сильно підвищилися, десь у 2-3 рази. Наприклад, до цього палиця ковбаси була 200 грн/кг, зараз це приблизно 430 грн/кг. З рештою продуктів ситуація така сама. Активно заводять продукцію з Криму, але її якість у рази гірша, ніж у товарів українського виробництва, а ціни вищі”, — каже Катерина.
За словами Тетяни, для того, щоб купити навіть не найякісніші засоби особистої гігієни, люди годинами стоять у черзі.
"Асортимент — це величезний біль. Якщо продукти харчування ще якісні, тому що у нас поруч села, то ось товари особистої гігієни коштують у разів п'ять дорожче, ніж зазвичай, при тому, що сам товар не дуже. Якісні товари в Бердянську сьогодні купити неможливо. Шампуні, прокладки, гелі для душу, доглядова косметика — про таке можна забути. Цього в місті нема. Щоб купити дитині памперси, люди стоять в чергах, а ціна на них від 1000 гривень", — розповідає дівчина і уточнює, що незважаючи на введення рубля, жителі Бердянська більше користуються гривнею.
Ліки їдуть 3 дні, черги до аптек по 200-300 осіб
Для того, щоб отримати необхідні медикаменти жителі Бердянська готові цілодобово чекати на автобус із підконтрольних Україні міст.
"Аптеки працюють не всі і не щодня, черги по 200-300 осіб. Весь день люди стоять у черзі за ліками. Велика проблема з антибіотиками. Багато в чому рятує те, що є родичі чи друзі, які можуть відправити ліки автобусом із Запоріжжя чи Дніпра. Їдуть вони до нас близько 3 днів у найкращому разі", — розповідає про цивільне життя в окупації одна з дівчат.
Ситуація із роботою у Бердянську катастрофічна. Більшість населення не влаштовано, багато хто принципово відмовляється від співпраці з РФ.
"Окрім магазинів частково функціонує лікарня. Практично всі лікарі виїхали, тому росіяни набирають новий персонал. Зберегли робочі місця лише ті, хто погодився працювати з окупантами. Здебільшого — це співробітники продуктових магазинів. З роботою дуже важко, мої батьки і практично всі знайомі сидять без роботи", — зізнається Катерина.
Навчальні заклади у Бердянську закриті, школи офіційно завершили навчальний рік 2 травня. До цього навчання не проводилося ні в онлайн, ні в офлайн форматі. Передбачається, що бердянські випускники отримають атестати у червні. Якого зразка будуть документи та чи продовжать своє існування школи — невідомо.
"Отримання українських свідоцтв про закінчення школи та атестатів — це проблема, — розповідає Олена. — Фактично школярі Бердянська залишилися без юридичного підтвердження закінчення середньої освіти. Коледжі, наскільки мені відомо, продовжують роботу дистанційно, як і університет".
"В сім'ї не без виродка". Фіктивні весілля та свято Леніна
Передбачувано, після окупації російські війська вирішили повернути у Бердянськ культ Леніна і завдяки пропагандистським ЗМІ створити ілюзію свята у місті. Підтримкою місцевих такі ініціативи не користуються.
"У місті "відсвяткували" день народження Леніна, на якому відвертого аншлагу не було. З тих, що прийшли — тільки нудьгуючі бабусі. Для порівняння можна подивитися на кількість людей, які виходили на проукраїнські мітинги на початку окупації, — продовжує розповідь мешканка українського Бердянська. — На 9 травня провели ходу "Безсмертного полку", але, знов-таки, кількість місцевих жителів, які взяли в ньому участь, дуже сумнівна".
Для того, щоб зімітувати підтримку місцевих жителів, росіяни відкрили місцевий РАЦС, щоб повторно "окільцювати" місцевих жителів, але це поодинокі випадки.
"У РАЦСі на Приморській площі провели показові одруження з триколором на фоні. Але місцеві жителі впізнали у наречених давно вже одружені пари, — каже співрозмовниця. — Для того, щоб надати заходу "статусності", покликали так званого "мера". Справжні місцеві мешканці особливо не звертають уваги на такі шоу. Незважаючи на те, що на в'їзді до міста окупанти поставили знак "Бердянськ" російською мовою, місцеві жителі (російськомовні!) регулярно дописують м'який знак".
Катерина зізнається: попри те, що у Бердянську переважно панують проукраїнські настрої, люди, які радісно зустріли окупацію, все одно є.
"Це сумно, але є ті, хто святково зустрічав прихід росіян. Їх небагато, але це ті, хто з нетерпінням чекав на "російський світ" та "визволителів". Як кажуть, у сім'ї не без виродка", — ділиться дівчина.
Незважаючи на те, що жити в окупації переважна кількість мешканців Бердянська не бажає, виїхати з міста не видається можливим — це просто дуже дорого.
У рибалок все гаразд, але курортний сезон буде жахливим
Рибальська промисловість — один із бюджетоутворюючих напрямків у Бердянську. Здавалося, після окупації полювання на місцевих бичків поставлять на паузу, але свіжа риба регулярно з'являється на бердянських прилавках.
"На ринку риба у продажу є, бердянський вилов. Найімовірніше, що процес той самий, що і з магазинами. Тобто через співпрацю з росіянами риба потрапляє на прилавки. Хтось намагається продавати як приватна особа, але це поодинокі випадки", — каже Катерина.
Тетяна розповідає: у місті вже ходять чутки, що влітку Бердянськ заселятимуть приїжджими росіянами.
"Рибалки є, і почуваються добре, наскільки це можливо. Все-таки Бердянськ завжди забезпечував себе рибою. Але зараз не можна на це сподіватися, як років 30 тому. Є інформація, що санаторії Бердянська влітку заселятимуть росіянами, але поки що без конкретних подробиць, де це буде і коли”, — каже дівчина.
У 2005 році Бердянську надали статус курорту державного значення. Затишне приморське місто стало одним із найпопулярніших напрямків для українців на сезон відпусток. Але цього літа місцеві жителі не думають про море та санаторії. Дівчата, зі свого боку, не поспішають одягати відкритий одяг.
"Курортного сезону не буде. Принаймні таким, яким він був. Багато кафе закрилися, а ті, які ще відкриті – працюють на збиток, — розповідає Тетяна. — Від себе додам, що багато дівчат з обережністю підходитимуть до літнього одягу і відмовляться від шортів і суконь. Російські військові часто недвозначно посміхаються, і це лякає.
"Щодо курортного сезону жодних розмов серед населення Бердянська немає, — доповнює Катерина. — Особисто моє припущення, що цього року сезон буде жахливий, тому що здебільшого до нас їхав відпочивати захід України, Київ, Харків та східні області".
Наразі Бердянськ від України відрізаний. І як кажуть співрозмовниці Фокусу, всі думки зайняті банальними, але нагальними проблемами. А саме — як прожити і де заробити гроші, при цьому не зраджуючи своїх принципів.