Топ 7 воєнних конфліктів сьогодення. США в Іраку та боротьба Багдада з ІДІЛ

Нескінченні бурі в пустелі. Інтервенція США в Ірак та боротьба Багдада з ІДІЛ

• Учасники: США vs Ірак та Ірак vs ІДІЛ
• За що воюють: контроль над територією Іраку та його природними ресурсами
• Початок: 1991
• Кількість жертв: сотні тисяч (підрахунок складний, тому дуже висока амплітуда даних за різними версіями)
• Ключові імена: Саддам Хусейн, Джордж Буш-старший, Джордж Буш-молодший, Абу Бакр аль-Багдаді, Аятола Алі Хаменеї, Касем Сулеймані, Барак Обама, Дональд Трамп
• Зацікавлені сторони: Іран, Туреччина, Саудівська Аравія, РФ, США
• Український інтерес: український військовий контингент допомагав антиіракській коаліції у забезпеченні стабільності в країні після падіння режиму Саддама Хусейна. Однак його вивели після приходу до влади Віктора Ющенка, який відреагував на пацифістські настрої українців. Надалі Україна не займала активної позиції в цьому конфлікті, але, звичайно, засудила ІДІЛ як терористичну організацію.

В Іраку немає стабільності вже кількадесят років. З кінця 70-х років XX століття там узурпував владу Саддам Хусейн. У 1980-1988 роках він вів війну з основним ворогом США в регіоні — Іраном. Після війни Саддам вирішив анексувати Кувейт, що викликало лють у колишніх заокеанських друзів, внаслідок чого США з союзниками розгромили війська необачного диктатора в межах операцій "Буря в пустелі" та "Меч пустелі" у 1991 р. Операції відбувалися відповідно до резолюції ООН № 678, яка дозволяла державам, які співпрацювали з Кувейтом, застосовувати всі засоби для припинення конфлікту.

Вже навесні 1991 року прийняли резолюцію № 687, яка врегулювала подальші відносини з Іраком — проти держави вводили санкції, поки Ірак повністю не відмовиться від зброї масового знищення і не припинить репресії проти власного народу (у 80-х жорстоких репресій з боку режиму зазнавали поселення курдів на півночі країни). Це передбачало співпрацю з ООН щодо контролю за цим арсеналом. Пункт 34 цієї резолюції визначав умови для імплементації положень документа.

Наступні 12 років Ірак перебував у майже повній економічній ізоляції. Нарешті у 2003 році Джордж Буш-молодший вирішив завершити розпочате батьком та усунути режим Хусейна. Приводом до війни було небажання влади Іраку співпрацювати з ООН щодо контролю за зброєю масового ураження. Тобто порушення резолюцій 687 та одноголосно прийнятої Радбезом ООН резолюції №1441, яка, на думку США та їхніх союзників, заявила про порушення попередніх резолюцій, зокрема резолюції 687.

Тодішній коментатор міжнародного видання International Herald Tribune Девід Ігнатіус заявив, що ця резолюція поставила перед Саддамом Хусейном вибір: роззброїтися чи померти. Але роззброєння все одно зрештою призвело б до другого варіанту з огляду на ставлення до режиму простих іракців після довгих років перебування держави під санкціями та репресіями. США заявили, що це дозволило їм застосувати силу. Проте зброї масового ураження на території Іраку так і не знайшли.

Американські війська вивели з Іраку у вересні 2010 року. Після деокупації країни Багдаду не вдалося самостійно впоратися з геополітичними викликами регіону. У 2014 році відбулося повстання колишніх військових та чиновників часів Саддама Хусейна. Під егідою ІДІЛ вони захопили західну частину країни та рушили на Багдад. Столицю врятували іранські проксі-війська на чолі з генералом Касемом Сулеймані. Так, станом на 2015 основним наслідком семирічної окупації Іраку американськими військами стало взяття країни під контроль Іраном — головним ворогом США.

Зрештою, для боротьби з ІДІЛ Вашингтон сформував коаліцію з десятків країн, і територію Іраку у 2017 році звільнили. Особливо відзначились у цій боротьбі курди, які після вигнання ІДІЛ з Іраку проголосили на територіях їхнього компактного проживання власну державу — Курдистан.

Взявши за пріоритет територіальну цілісність Іраку, США та міжнародна спільнота не визнали курдську державу. Однак становище Іраку і сьогодні залишається складним. Політичної стабільності немає. Нормального діалогу між основними етнорелігійними групами — сунітами, шиїтами та курдами — теж. Хоча активних бойових дій на території Іраку поки не ведеться, повернення ІДІЛ (або радикального ісламу в іншій формі) виглядає досить ймовірним, як і загострення ситуації у невизнаному Курдистані.

Ситуація на сьогодні

Нині в Іраку відбуваються масові антиіранські демонстрації. Наприкінці серпня демонстранти навіть пробилися на територію Зеленої зони (урядовий квартал у Багдаді) після того, як про завершення політичної кар'єри заявив лідер іракських шиїтів (проамериканський, а не проіранський) Муктада аль-Садр. У сутичках з урядовими силами загинули десятки людей.

Прогноз Focus.ua

Хоча зараз ситуація тимчасово заспокоїлася, Ірак перебуває на межі чергової дестабілізації з наслідками, які важко прогнозувати. Конфлікт не вичерпаний і жодне з політичних угруповань не готове поступитися впливом у мирний спосіб.