Москва погрожує Європі, Кавказу та Азії військовим насильством: імперіалізм не знає кордонів

Російський пропагандист Соловйов закликав уряд РФ допомогти Трампу в спробі захопити Гренландію. "Для нас дуже вигідно, якщо це буде війна з Європою. І ми будемо готові допомогти Трампу звільнити Гренландію від цього чужого впливу. А чому ні?", — сказав телеведучий в ефірі програми "Вечір із Володимиром Соловйовим" 11 січня.

За день до цього телеведучий, наводячи як приклад операцію США у Венесуелі, запропонував почати військову операцію у Вірменії та Центральній Азії: "Плювати на міжнародні права. Якщо нам для нашої нацбезпеки необхідно було почати СВО на Україні, чому... ми не можемо починати СВО і в інших точках нашої зони впливу?". Під цими зонами Соловйов мав на увазі країни колишнього СРСР.

Від початку війни в Україні у 2022 р. Соловйов неодноразово погрожував Європі та закликав Москву до радикальних заходів. З останнього: у червні 2025 р. кремлівський агітатор заявив про необхідність застосування ядерної зброї проти Польщі. Через два місяці він запропонував РФ знищити Норвегію: "Вони готові померти за нього всі? Ну їх не так багато, тож це буде швидко. Мало того, ніхто і не зрозуміє, що норвежців не стало". У жовтні ж телеведучий і зовсім закликав до початку повномасштабної війни з Євросоюзом. За словами Соловйова, першими під "відплатний удар" мають потрапити Брюссель, Берлін і Париж, а також підприємства, що виробляють військову техніку для України.

У публічному просторі Соловйов часто асоціюється з трансляцією офіційної лінії російської влади. У медіа його неодноразово називали "рупором Кремля". Наводячи слова телеведучого про Гренландію, американський підрозділ британської газети The Daily Express навіть називає його "союзником Путіна".

Попри те, що 15 січня МЗС РФ дистанціювалося від заяв телеведучого, назвавши його висловлювання "приватною думкою", історія свідчить: саме така риторика завжди була фундаментом російської політичної традиції. Москва дотримується колоніальної політики ще з часів Петра I. Вона звикла сприймати сусідні території як "зону контролю", а втрату впливу — як привід застосувати силу. Особливо гостро це проявляється щодо Вірменії — країни, виникнення якої стало результатом багаторічних зусиль російської держави. Для цього Росія навіть усвідомлено стала частиною процесу, внаслідок якого тюркську цивілізацію знищили і витіснили з землі, яка була її історичною батьківщиною. Сьогодні ж ця територія становить основу вірменської держави.

Найбільш докладно і послідовно цей процес розібрано в книзі українського автора Kuzari"Зникла Цивілізація — Непомічена Катастрофа". У ній поетапно показано, як саме політика Москви, цілеспрямована і обачлива, зіграла ключову роль у трансформації регіону та витісненні тюрків із землі, що була її історичною батьківщиною. "Петро Великий був архітектором грандіозного проєкту зі зміни етно-демографічної карти Південного Кавказу шляхом масового і системного переселення сюди вірмен із прилеглих областей Персії та Туреччини. Наступні російські монархи і радянські вожді, особливо Сталін, старанно виконували цей петровський задум, масштабуючи його й адаптуючи під мінливі реалії", — наголошується в одному з її розділів.

Книга українського автора являє собою документально вивірене дослідження історії зникнення тюркської цивілізації на території сучасної Вірменії. Усі висунуті тези і висновки ґрунтуються на великій доказовій базі, що налічує близько 2000 джерел. Для збереження об'єктивності в роботі принципово не використовувалися азербайджанські та турецькі джерела.

Особливий пласт використаних матеріалів утворюють спогади видатних діячів вірменського національного руху кінця XIX — перших десятиліть XX століття. Багато відомостей почерпнуто з праць вірменських очевидців розглянутих подій, творів вірменських письменників, праць іменитих вірменських істориків. Ще один значний комплекс джерел склали російські літописи, а також праці європейських місіонерів і мандрівників, документи і спогади французьких, російських, радянських чиновників, державних і політичних діячів.

Під час написання книжки проінтерв'ювано майже півсотні останніх представників еривансько-зангезурської тюркської цивілізації. Усі інтерв'ю записані на відео у 2024-2025 в Азербайджані, Грузії та Туреччині. Деяких із тих, кого вдалося проінтерв'ювати, на момент видання книги вже немає в живих.

Згадана книжка й особливо наведена в ній доказова база ще раз підтверджують, що слова Соловйова не можна списувати на особисту думку: вони вкладаються в реальну державну практику і свідчать про імперський характер політичного курсу РФ протягом століть.