Хризантема імператора: чому візит Путіна на Курильські острови змусив Японію звести курок

8 вересня 1951 року було підписано Сан-Франциський мирний договір: угода між частиною країн антигітлерівської коаліції та Японією припиняла стан війни між Японією та союзниками, які його підписали, — однак не з СРСР. І "за документами" Японія та СРСР, а сьогодні — Японія та Росія так і не перестали бути супротивниками. Агресія РФ в Україні лише загострила ситуацію.

Японія та Росія — як зароджувалися дипломатичні відносини та територіальні претензії

Японія та Росія — сусіди. Це означає, що історія дипломатичних відносин почалася набагато раніше, ніж був створений і розпався Радянський Союз, а до влади прийшов Володимир Путін.

Відлік можна почати з Сімодського трактату 1855 року, який визначив протоку Фріза як державний кордон між державами, Курильський острів Ітуруп віддали Японії в обмін на торговельну угоду, а Сахалін продовжував значитися як спільне, нероздільне володіння двох країн. Тоді ж у японській назві Росії замінили перший ієрогліф — "дурний" — на ієрогліф із значенням "роса". Переговори велися голландською та китайською мовами: учасники переговорів не володіли мовами опонентів.

У 1875 році було укладено Петербурзький договір, за яким Японія отримала всі 18 Курильських островів, а Росія — весь Сахалін.

На початку ХХ століття відбулося кілька важливих подій: Японія після реконструкції Мейдзі припинила самоізоляцію і взяла курс на мілітаризацію, ставши союзницею Великої Британії, а Російська імперія на чолі з Миколою II була ослаблена революційними рухами та Кримською війною. І коли цар у встановлений термін не вивів війська з Маньчжурії, спалахнула Російсько-японська війна, в якій Росія зазнала поразки.

Під час Другої світової війни, як відомо, Японія була союзницею нацистської Німеччини, а СРСР, розпочавши війну як союзник Гітлера, завершив її на боці його супротивників. Наслідком цього стало ядерне бомбардування Хіросіми та Нагасакі та капітуляція Японії.

І тут починається той неясний період, коли Японія та Радянський Союз, а згодом і Росія, розпочали свої "відносини Шредінгера": без мирного договору, але з дипломатією, а також із надіями Японії повернути своє.

Сан-Франциський мирний договір 1951 року офіційно підбив підсумки Другої світової війни для Японії. Однак саме він заклав "юридичну міну", через яку територіальний спір між Росією та Японією досі не вирішено.

Що втратила Японія після Другої світової війни

Японія втратила 45 % своєї довоєнної території, зокрема:

• Корею (вона стала незалежною),
• Тайвань та Пескадорські острови
• Усі заморські володіння в Тихому океані (мандатні території),
• претензії на Антарктиду та острови Спратлі,
• І, найголовніше: Південний Сахалін та всі Курильські острови.

У тексті договору зазначалося, що Японія відмовляється від прав на Сахалін і Курильські острови, але не було вказано, на чию користь. Радянська делегація на чолі з Андрієм Громико відмовилася підписувати договір з трьох причин:

• СРСР вимагав чітко прописати, що ці землі переходять до нього,
• СРСР вимагав визнання КНР (комуністичного Китаю), а не Тайваню,
• СРСР не влаштовувало створення військових баз США в Японії.

У підсумку, хоча СРСР фактично контролював Курильські острови з 1945 року, згідно з Сан-Франциським договором він юридично нічого не отримав, оскільки не став учасником угоди. У договорі не було роз’яснено, що саме входить до поняття "Курильські острови". Тому Японія стверджує, що острови Ітуруп, Кунашир, Шикотан і Хабомай — це не Курили, а продовження острова Хоккайдо, від яких вона й зовсім не відмовлялася.

З точки зору міжнародного права (у трактуванні США тих років) Сахалін і Курили стали територіями з "невизначеним статусом": Японія відмовилася від цих земель, а СРСР, не підписавши документ, залишив питання володіння цими землями в "сірій зоні" міжнародного права. Саме ця правова лазівка дозволила Японії в розпал Холодної війни знову заявити претензії на Південні Курили. Після підписання договору 1956 року Микита Хрущов вів переговори про те, щоб повернути Японії острови Хабомаї та Шикотан, але лише після укладення мирного договору. Однак ця угода не була укладена, оскільки США погрожували, що у разі зняття Японією претензій на острови Кунашир та Ітуруп, вони не повернуть до складу Японії архіпелаг Рюкю з островом Окінава.

Відносини Японії та РФ — як Путін дав надію і все зіпсував

Радянський Союз розпався, з’явилася нова держава — Російська Федерація, і Японія з новими силами розпочала переговори щодо Курильських островів. 13 жовтня 1993 року Борис Єльцин і прем’єр-міністр Японії Хосокава Моріхіро підписали Токійську декларацію про російсько-японські відносини. Це був перший комплексний документ між Російською Федерацією та Японією, що визначав основні напрямки розвитку двосторонніх відносин. Саме в ньому зазначалася необхідність якнайшвидшого укладення мирного договору шляхом вирішення питання про приналежність Курильських островів, виходячи з історичних та юридичних фактів, і "на основі документів, розроблених за домовленістю між двома країнами, а також принципів законності та справедливості".

Відносини покращилися: японцям, яких колись виселили з Курил, дозволили без віз відвідувати могили предків, і ця тенденція зберігалася навіть тоді, коли у 2000 році у Кремлі прийшов до влади Володимир Путін. Одним із перших його закордонних візитів став візит до Японії.

Японія послідовно реагувала на російську агресію, запроваджуючи помірні санкції після нападу на Грузію у 2008 році, окупації Криму у 2014-му, але продовжувала вести переговори щодо Курил та інвестувала у Далекий Схід. Най"теплішим" періодом у дипломатичних відносинах стала "епоха" прем’єра Сіндзо Абе (2012–2020 рр.) Путін і Абе зустрічалися 27 разів, дарували один одному собак, котів, картини та вудки з сервізами, обговорювали економічне співробітництво, але у 2020 році до основного закону Росії було внесено положення про заборону відчуження територій. Це фактично зробило передачу будь-яких островів Японії юридично неможливою. А коли Абе пішов у відставку, відносини почали різко охолоджуватися, а риторика — посилюватися. І коли РФ вторглася на територію України, у Японії вже не було причин зберігати дипломатичну маску: вона ввела безпрецедентні санкції проти Росії, історія зробила повний оберт, і відносини повернулися до рівня 1945 року.

Росія та Японія — як непідписаний мирний договір виявився актуальним

Росія внесла Японію до списку "недружніх країн" і припинила всі переговори щодо мирного договору, а Японія офіційно повернула до своїх дипломатичних довідників термін "незаконна окупація" Південних Курил. До того ж прем'єр-міністром уже не є Абе, який дарував цуценят, а Санае Такаїчі — яка відмовляється каятися за агресію Японії під час Другої світової війни. У 2026 році ситуація загострилася.

Японія рішуче засудила раптовий і демонстративний візит Володимира Путіна на Курильські острови (перший за 26 років перебування при владі в Кремлі).

1 вересня незмінна речниця МЗС РФ Марія Захарова звинуватила Японію у "провокаційній військовій активності біля далекосхідних кордонів " за те, що вона разом із США та Австралією проведе навчання Orient Shield на Хоккайдо та задіє американські наземні комплекси Typhon, які нібито становлять загрозу безпеці Росії.

Захарова не забула згадати й про Курили, зазначивши, що суверенітет Росії над Курилами "не підлягає сумніву": "Курильські острови перейшли до Росії на абсолютно легітимних підставах за підсумками Другої світової війни, закріплених домовленостями союзних держав та Статутом ООН. Суверенітет і юрисдикція Росії над цими територіями не підлягають жодному сумніву", — наголосила вона.

І вже 4 вересня міжнародний скандал вийшов на новий рівень, коли в Хабаровську раптово спорудили монументальний пам’ятник радянському солдату, який розколює прикордонний стовп із хризантемою — символом імператорської Японії. Пам’ятник присвячений "перемозі Радянського Союзу над мілітаристською Японією" та закінченню Другої світової війни, і його встановили за дорученням особисто Путіна.

Прем'єр-міністр Японії Санае Такаїчі вимагала демонтувати пам'ятник, заявивши, що зображення розколотої імператорської хризантеми є абсолютно неприйнятним і "зачіпає почуття японського народу".

Офіційна представниця МЗС Росії Марія Захарова у відповідь на це заявила: "Залишилося вимагати від вітру не дути, а від сонця — не світити. Наша земля — захищена предками; наша історія — ґрунтується на фактах; наша пам’ять — увічнена в пам’ятнику", зазначивши, що "Токіо зневажливо ставиться до своєї історії".

Наразі ситуацію між Японією та Росією можна назвати "дуже напруженою". Курильські острови мають стратегічне значення для Росії: там розташовані бази та ракетні комплекси, які допомагають забезпечити безпеку Тихоокеанського флоту Москви та зміцнюють Охотське море як ядерний бастіон. Контроль над островами забезпечує Росії цілорічний доступ до Тихого океану для її Тихоокеанського флоту, що базується у Владивостоці, оскільки протока між Кунаширом та Ітурупом не замерзає взимку. Вони також слугують відправною точкою для морських операцій на Північному морському шляху. Підписання мирного договору здається нереальним, тим більше що Росія продовжує агресивну війну в Україні, а Китай підливає масла у вогонь, погрожуючи Тайваню, який США та їхня союзниця Японія будуть змушені захищати у разі ескалації. І ще є Північна Корея, яка, отримавши від РФ технології в обмін на солдатів, періодично запускає ракети в Японське море. Одним словом, мирний договір, який залишався непідписаним з кінця Другої світової війни, здається символом глухого кута, в якому опинилася зовнішня політика Російської Федерації.