Купили за $10 тисяч: українська сім'я зробила з покинутої хати-мазанки в селі справжню казку (фото)

38-річний Вадим та його дружина Тетяна Зайцеві, які виховують трьох діток, у 2020 році вирішили переїхати з орендованої квартири у Чернівцях у невеличке селище Берегомет, що за 60 км від обласного центру. Там подружжя пригляділо для себе 100-річну садибу з трьома кімнатами, яку вирішили реставрувати та трохи удосконалити. Що із цього вийшло, пара розповіла в ексклюзивному інтерв’ю виданню Фокус.

За словами Тетяни, хатинку з ділянкою в 0,5 га вони з чоловіком придбали всього за 10 тисяч доларів. На ремонт, що тривав понад рік, їм довелось віддати майже вдвічі більше. Однак результатом пара дуже задоволена й абсолютно не шкодує про ухвалене рішення.

"Якось чоловік знайшов гарну ділянку в селищі Берегомет, і запропонував поїхати туди, щоб просто подивитися. Цікаво, що це моя мала Батьківщина, і коли їхала в місто вчитися, то думала, що вже не повернуся, але ніколи не кажи ніколи. Побачивши всю ту красу, ми подзвонили власниці, яка живе в Італії, й відразу запропонували завдаток", — розповідає 33-річна Тетяна.

За словами господарів, біля їхнього будинку є пагорб, ліс, а також розкішний сад, який вони щороку намагаються поповнювати новими фруктовими деревами. Мають і невеличкі грядки з квітами, зеленню, огірками та капустою, цьогоріч ще й посадили невеличке лавандове поле.

— Чому ви вирішили переїхати у село?

— Я взагалі кажу, що ми "циганська сім’я", бо це уже четверте наше помешкання. Раніше жили з батьками, а потім орендували квартиру в центрі Чернівців на вулиці Кобилянської. Зрештою, вирішили, що уже пора завестись й чимось своїм.

— Ремонт вам обійшовся майже в 20 тисяч доларів?

— Так, але майже все робили власними руками. Та й треба врахувати, що у будинку далеко не всі речі нові: щось нам давали чи дарували, деякі меблі ми самі знайшли й реставрували, як-от крісло. Крім того, дах, двері та вікна лишилися зі старої хати. А от найбільше грошей, напевно, пішло на сантехніку, бо у нас два санвузли — на першому та другому поверсі. Щодо опалення, то довелось відмовитись від ідеї встановлення деревного котла з розводкою, бо це дуже дорого — близько 5-7 тисяч євро. Натомість використовували інфрачервоні панелі.

— Тобто у вас немає газу?

— Ні, але є пічка та камін — так і грілися всю зиму, але у майбутньому плануємо встановити сонячні панелі.

— У період блекаутів піч, напевно, стала знахідкою.

— Дуже крута штука! Вона конкретно виручала нас зимою — 2-3 рази підкидаєш дрова і тепло тримається цілий день. Ми на ній їсти готували й навіть сьогодні розпалювали, бо на вулиці прохолодно.

— Скільки часу у Вас зайняв ремонт?

— Десь 1 рік та 3 місяці. Чоловік зі своїм батьком спочатку приїжджали сюди на вихідних й потрохи щось робили, а потім довелось взятися конкретно — навіть запрошували майстрів, щоб облаштувати другий поверх. На той час ми уже висилилися з орендованої квартири й жили в старій хаті моєї бабусі, але у вересні діти мали йти до школи, тому мусили поспішати.

— А де Вадим навчився робити ремонти? Він же дизайнер інтерфейсів за професією.

— Ніде не вчився, але у нього батько — майстер на всі руки. Мама казала: "Вадим, ти дивись і вчись", а він відмахувався: "Я заплачу і мені люди зроблять". Тепер, коли має свій дім, впевнений, що ніхто не зробить краще нього.

— Де ви знайшли усі ці дизайнерські рішення?

— Часто бачимо цікаві ідеї в Pinterest, але ж точно не скопіюєш, бо різне планування, умови та місцевість. Мусиш щось докрутити, скомпонувати, включати творче мислення.

— Бачив, що ви використовуєте проєктор замість телевізора. Це таке поєднання автентичності та сучасності?

— Так, але ми не та сім’я, яка дивиться телевізор, та й проєктором користуємось нечасто. Він стояв до того часу, поки син не навчився сам включати і вимагав мультики, а я проти цього, бо вважаю, що вони псують дітям психіку і роблять їх дратівливішими. На літо взагалі прибрали проєктор, — є чим зайнятися на вулиці.

— Що б зараз Ви змінили у ремонті чи зробили інакше?

— Вадим, якби знав раніше, зробив би розводку труб від каміна, щоб обігрівати весь другий поверх, бо поки тепло йде тільки у ванну. А я б подумала про встановлення пластикових вікон, просто їх легше мити. Хоча чудово розумію, що вони сюди взагалі не пасують. Все інше мене влаштовує.

— Які переваги та недоліки переїзду з міста в село?

— Якщо чесно, не вистачає міського окультурення, тобто парків, скверів, кафе, кіно та театрів. Особливо немає чим урізноманітнити своє дозвілля. Бракує місця, де можна просто погуляти з коляскою. Щодо переваг, то це природа, свіже повітря, своя малинка, джерельна вода в крані, яку можна не фільтрувати й не кип’ятити. Ну і діти завжди можуть вибігти на вулицю, не треба їх довго збирати на прогулянку, як у місті. Також простіше з тваринами — заводять, кого хочеш і скільки хочеш. Це не проблема.

Є можливість покататися на велосипеді, помилуватися чудовими пейзажами або сходити по гриби. Хоча усе те, що я зараз називаю, більше подобається тим, кому за 30. Молоді ж не дуже цікаво обніматися з деревами чи слухати спів пташок. Бо бажання спокою та гармонії, як правило, приходить з віком.

— Мабуть, бракує й гуртків для діток?

— Трошки, хоча мої дівчатка ходять у художню школу, і я дуже задоволена — там вчать писанкарству й часто виїжджають малювати на природу. Для хлопчиків знаю, що можна записатися на футбол і карате. Загалом рівень гуртків нижчий, аніж у місті, але і ціни не кусаються. Крім того, можна записатися на якісь заняття онлайн.

— Знаю, що ви відкрили у селі власну книгарню-кафе?

— Так, книг не багато, але у нас комфортно і затишно. Є місцеві, які подружилися з нашими продавцями й кожен день заходять за кавою та десертом. Маємо й постійних читачів, які купують одну книгу, а потім повертаються ще і ще. Часто туристи заглядають з цікавості. Кажуть, що все подобається.

До речі, зараз Тетяна та Вадим займаються будівництвом гостьового будиночка на своїй ділянці, який планують здавати в оренду туристам. Подружжя виховує трьох дітей — 11-річну старшу доньку Вікторію, 9-річну Евеліну та Ромчика, якому скоро виповниться 2 роки. Крім того, мають собаку Мілка, кота Майкі та кішку британської породи Басті. До повномасштабного вторгнення родина обожнювала подорожувати Європою, але зараз мандрують Україною, відкриваючи для себе її красу.

Цьогоріч блоґерка Іванка Дячук їздила в гості до родини Зайцевих та показувала у відео на YouTube, як вони живуть.

Нагадаємо, раніше Фокус писав про жінку, яка переробила старенький будинок і збільшила його вартість на 1,7 млн фунтів. Клер Тотман із юних років почала цікавитися дизайном. Згодом вона започаткувала власний бізнес і зараз переробляє старенькі будинки на сучасні.