Розділи
Матеріали

"Зрозумів про життя одну річ": 7 запитань до українця, який відвідав всі країни світу

Володимир Грисюк
Фото: Костянтин Симоненко | Костянтин Симоненко побував у всіх 193 країнах-членах ООН

В ексклюзивному інтерв’ю Фокусу рекордсмен розповів про те, як подорож навколо світу назавжди змінила його життя та світогляд, а також поділився цікавими історіями та спогадами.

50-річний Костянтин Симоненко з Києва став першим українцем, який відвідав усі 193 країни-члени ООН й потрапив до Національного реєстру рекордів. На здійснення своєї мрії мандрівник витратив близько 10 років, паралельно працюючи адвокатом та виховуючи двох синів — Олександра та Валентина. Останнім часом Костянтин зайнявся написанням книг, спершу про подорожі ("Два мільйони кілометрів до мрії"), а згодом — про початок повномасштабної війни ("Вкрадена весна").

В ексклюзивному інтерв’ю Фокусу рекордсмен розповів про те, як подорож навколо світу назавжди змінила його життя та світогляд, а також поділився цікавими історіями та спогадами.

1. Що Ви зрозуміли для себе за весь цей час про людей, світ, стиль та філософію життя?

— Насамперед усвідомив, що світ набагато різноманітніший, ніж ми собі уявляємо: тисячі різних звичаїв, сотні релігій та стилів життя. З іншого боку, планета не така вже й велика. Всього за 7 годин літаком можна дістатися до Камеруну, а там сідаєш на машину й невдовзі опиняєшся серед племені пігмеїв, які живуть практично у кам'яному віці.

Костянтин потрапив до Національного реєстру рекордів України
Фото: Костянтин Симоненко

Подорожі допомогли мені стати набагато терпимішим до людей та їхніх особливостей, бо щоразу, коли приїжджаєш у нову країну, доводиться підлаштовуватись під місцеву культуру, релігію, дрес-код та правила поведінки.

2. Згадайте одну людину, яка Вам найбільше запам’яталась з усіх подорожей. Чому саме вона?

— Мені чомусь запам'ятався старійшина одного з селищ у Чаді. Серед мандрівників ця країна відома тим, що там дуже складно фотографувати. Місцеві вірять, начебто білі люди з фотоапаратами викрадають їхні душі, насилають хворобу або просто шпигують.

Якось я був у маленькому селі та за чашкою кави розговорився зі старійшиною. Поцікавився, чому таке негативне ставлення до фотографування, оскільки місцеві без проблем дивляться фільми, де знімаються чудові актори — багаті та успішні. При цьому душа у них на місці, й ніхто їх не проклинав. Відповідь мене вкрай спантеличила: "Я розумію, коли роблять фото на паспорт або знімають весілля, щоб похвалитися вбранням нареченої та кількістю гостей. Але для чого знімати наше вбоге село чи незнайомих людей на базарі? Що там гарного? Нормальним людям це на думку не спаде! Значить, точно є якийсь таємний умисел". Вперше не знав, що відповісти. Сказати, що фотки потрібні для Instagram?

У Чаді місцеві жителі забороняють туристам себе фотографувати
Фото: Костянтин Симоненко

3. Що перевернуло Ваше уявлення про світ?

— Вперше це сталося, коли потрапив у справжню Африку — Чад, Сомалі та ЦАР. Ми ж звикли завжди порівнювати Україну з найбільш розвиненими країнами Європи чи США, Канадою, а 70% світу живе дуже погано. Візьмемо для прикладу той же Чад — понад 80% населення країни живе за межею бідності, читати вміють менше половини, а без роботи — майже дві третини з-поміж працездатних. До того ж більшість території — це пустеля.

Також мене вразили крихітні країни Океанії. Уявіть собі Тувалу, яка розташована на купі острівців, атолів та просто скель, які стирчать із води. Її загальна площа — лише кілька квадратних кілометрів, а населення не перевищує й 10 тисяч осіб. Столичний атол можна обійти пішки за дві години! При цьому Тувалу є повноцінною державою-членом ООН і різних регіональних союзів, має посольства, свого прем’єр-міністра, поліцію й навіть прикордонну службу, хоча завдовжки менша, ніж вулиця, на якій я живу в Києві. Люди там перебувають в абсолютній інформаційній ізоляції: не цікавляться, що відбувається у світі. Вони просто дивляться на океан й сплять в гамаках під шарудіння океану.

У Сомалі доводиться наймати озброєну охорону
Фото: Костянтин Симоненко

4. Які країни Ви вважаєте раєм та пеклом на Землі?

— Раю немає. Будь-де є свої проблеми та мінуси. Наприклад, Вам може сподобатися відпустка на Карибських островах, але рано чи пізно настає сезон ураганів й райський куточок перетворюється на не дуже привітне місце. До того ж якщо виникнуть проблеми зі здоров’ям, то доведеться проводити спеціальну евакуацію літаком у більш цивілізовані місця, а на це може не вистачити ні грошей, ні часу.

Ось щодо пекла можу говорити впевненіше. Спадає на думку Гаїті — найбідніша країна в усій Західній півкулі. Тут кримінал просто зашкалює, навіть гірше ніж у найбідніших африканських країнах: владу регулярно захоплюють диктатори, накочуються хвилі епідемій холери, землетруси, що знищують все на своєму шляху, а нещодавно на очах у натовпу застрелили обраного президента. Не країна, а філія пекла!

Костянтин пірнає з аквалангом у Зімбабве
Фото: Костянтин Симоненко

5. Де найкраще і найгірше готують виключно на Ваш смак? Які незвичні страви їли?

— Найбільші проблеми з їжею у країнах Океанії — Науру, Тувалу, Кірибаті. Не знаю чому, але місцеві не хочуть ловити рибу й харчуються переважно дешевими консервами, які їм завозять на кораблях. Здавалося б, навколо величезна кількість дарів моря, але ні, харчуються шинкою та тунцем в олії. До речі, це дуже явно відбивається на здоров'ї. За даними ВООЗ, понад 70 % населення Науру страждають на ожиріння. Я й сам за тиждень там набрав 3 кілограми!

А ось найкраща кухня для мене це, безумовно, італійська та класична китайська. З незвичайно їв майже все, іноді навіть боюся людям розповідати, що саме: китів в Ісландії, сарану в Африці, хом'яків у Латинській Америці, крокодилів у США, медуз в Океанії, кенгуру в Австралії, змій та скорпіонів у Китаї. Список великий.

У Кірибаті люди не хочуть ловити рибу
Фото: Костянтин Симоненко

6. Якби Ви зараз могли повернутися в той час, коли вперше перетинали кордон України, які б поради Ви собі дали?

— Вперше кордон я перетнув 1992 року. Тоді була інша епоха, квитки виписувалися ручкою на бланку, готелі бронювалися виключно телефоном, а інтернету ще не було. Тож якісь технічні поради давати мені тодішньому безглуздо… Напевно, закликав би завжди йти за своєю мрію, не кинути її на півдорозі, не замилити, а насолодитися процесом її досягнення. Усі переживання й емоції, отримані в подорожах, назавжди залишаються з вами.

7. Коли у Вас будуть внуки, яку історію з подорожей їм обов’язково розкажете?

— Одного разу полетів до Лівії, де досі триває громадянська війна. Потрапити туди можна було тільки за робочою візою, тож оформився як юрист з сільського господарства. Чому саме такий профіль, — поняття не маю. Так записали ті, хто допомагав з документами. Може, для солідності. Відразу після паспортного контролю мене зустрів працівник місцевих спецслужб, який детально розпитував усіх прибулих іноземців. Уважно подивився на візу й запитав, чи я справді юрист? На підтвердження показав свідоцтво адвоката. Він покрутив у руках паспорт, а потім раптом запитав: "Кавун — це фрукт?". Я сторопів. Перед очима промайнули наручники, африканська в’язниця, підхоплена там малярія та депортація. Коротше, час писати явку з повинною. В останній момент у пам’яті спливла та сама шкільна книжка з природознавства. "Ягода! Хибна!" — видихнув я. Офіцер задоволено хмикнув, віддав паспорт й вказав на вихід з аеропорту. Тоді зрозумів про життя одну річ — треба вчитися, вчитися та ще раз вчитися. Зайвих знань не буває!

У Лівії досі триває громадянська війна
Фото: Костянтин Симоненко

Нагадаємо, раніше Фокус писав, що Дрю Бінскі з Аризони (США) почав мандрувати у 2012 році й з того часу відвідав усі 193 країни світу. А от 30-річна Леслі МакНейр з Огайо, що у США, після закінчення коледжу поїхала у кругосвітню подорож. На сьогодні жінка відвідала майже 80 країн світу на шести континентах.