Як Джон Леннон "приміряв" долю Христа, а Марк Чепмен не зміг здолати в собі диявола

Джона Леннона застрелили в Нью-Йорку 8 грудня 1980 року о 22:50 на очах у дружини Йоко Оно біля їхнього будинку. Цей злочин скоїв його фанат охоронець Марк Чепмен.

За 14 років до цього, 1966 року, Леннон зробив найскандальнішу заяву в історії поп-музики: "Ми зараз популярніші за Ісуса Христа..." В інтерв'ю британській газеті він стверджував, що християнство зникне раніше, ніж рок-н-рол і що "Ісус був нічого, але його послідовники тупі та пересічні. І саме їхні спотворення гублять християнство в мені". Леннон підкреслював, що виступає радше не проти релігії, а проти інститутів церкви.

Я не збираюся вмирати в сорок років. Життя тільки починається...

У США ці слова викликали хвилю обурень: "Бітлз" перестали ставити в радіоефір, почалися масові протести християнських громад, з'явилися багаття з платівок гурту. Під загрозою зриву опинилися американські гастролі ліверпульської четвірки.

З роками особистість Христа продовжувала викликати дедалі більший інтерес з боку Леннона. У 1968-му він запросив інших бітлів на збори їхньої компанії Apple Corps, де оголосив: "Я повинен розповісти вам дещо важливе. Я — Ісус Христос. Я знову повернувся". Є думка, що таку заяву Леннон зробив під впливом наркотиків, але що у тверезого на думці, то у п'яного на язиці, тож роль Христа він приміряє ще не один раз.

У 1969-му Леннон записав композицію The Ballad of John and Yoko, в якій заспівав: "Христос, ти знаєш, як важко може бути, а судячи з того, що зараз відбувається, мене от-от розіпнуть на хресті". А незадовго до вбивства, у грудні 1980-го, розбираючи біля телеекрана подробиці одного замаху, музикант зауважив: "Це сучасна форма розп'яття. Нічого не змінилося, тільки замість цвяхів — кулі" (цитата з книги Альберта Голдмана "Життя Джона Леннона").

Джон приміряв на себе долю Христа — і все повторилося. Релігієзнавці стверджують, що Ісуса розіп'яли чотирма цвяхами. Убивця Леннона вистрілив п'ять разів, але в ціль влучили чотири кулі.

Що стосується релігійних мотивів Чепмена, то за дві години після злочину в поліції він заявив, що всередині нього живуть дві сутності: більша — добра, а менша — диявол. Не випускаючи з рук книжку Дж. Д. Селінджера "Над прірвою в житі", Чепмен уточнив, що його більша частина — це Холден Колфілд, головний герой цієї книжки, проте менша, з якою він довго боровся, перемогла.

Чисто американське вбивство

Воротар багатоквартирного будинку, куди прямував Леннон, вибив із рук Чепмена пістолет і закричав на нього: "Ти знаєш, що ти наробив?" На що той спокійно відповів: "Я щойно застрелив Джона Леннона".

До того, 12 років тому, у Нью-Йорку сталася схожа історія. Радикальна феміністка і публіцистка Валері Соланас вирушила до офісу відомого художника — творця поп-арту Енді Воргола — і вистрілила в нього тричі (після замаху він вижив). Увечері того ж дня Соланас здалася вуличному копу: "Мене шукає поліція. Я стріляла в Енді Воргола. Він занадто контролював моє життя".

На допомогу!

У світлі вбивства Леннона цікавий ще один факт з його життя, пов'язаний з музичною комедією "На допомогу!" 1965 року, де знімалися "Бітлз". Картині дав таку назву їхній суперхіт того часу Help!

Дещо дивний сюжет фільму придумали, ймовірно, відштовхуючись від назви пісні. Суть така. Десь в Індії прихильники культу богині смерті Калі хочуть принести їй жертву у своєму храмі. Але раптово вони виявляють, що у дівчини-жертви, вимазаної червоною фарбою, немає на пальці обов'язкового для такого ритуалу персня смерті. Через деякий час вони бачать по телевізору, що цей перстень із великим червоним каменем — на пальці барабанщика "Бітлз" Рінго Старра. Виявляється, прикраса прибула до Лондона з фанатською поштою. Починається полювання. Перстень намагаються викрасти "калійці" на чолі з головним жерцем. Але перстень неможливо зняти. Старру нарешті пояснюють, що якщо цього не зробити, то наступна жертва — він. Викраденого Рінго намагаються принести в жертву, але перстень злітає з його руки. Перстень смерті потрапляє то до одного героя, то до іншого. За ними тут же починається погоня. У фіналі картини весь екран займає величезний камінь персня. Крізь його грані ми бачимо, як по черзі миготять персонажі стрічки, включно з бітлами, а камінь постійно змінює колір: жовтий, фіолетовий, синій, зелений. Камінь смерті немов намагається "зловити" то одного героя фільму, то іншого, і останнім, кого він "захоплює", виявляється Джон. Камінь стає зловісно червоним саме на зображенні Леннона, крізь яке проступає заключний напис The end. Явно похмурий фінал і без того не надто смішної комедії виявився символічним.

П'ять років мовчання

У США бітл-бунтар Джон і художниця-авангардистка Йоко розвивають на початку 1970-х бурхливу громадську діяльність. То вони борються за права жінок, то проти війни у В'єтнамі. Спецслужби за ними наглядають. Несподівано для багатьох Леннон і Оно 1973 року розлучаються — Йоко вважала, що чоловікові потрібно пройти випробування свободою.

Він випускає поспіль два успішних альбоми, на підході третій, але це не приносить Леннону задоволення. У 1974-му пара знову сходиться. У них народжується син Шон — строго в день 35-річчя тата.

П'ять років музикант нічого не видає, буйне подружжя поводилося напрочуд тихо, не докучаючи сильним світу цього. Леннон так прокоментував їхнє мовчання: "Скоро мені буде сорок, а Шону — п'ять. Я б хотів дати йому п'ять повноцінних років, бути з ним весь цей час. Я не бачив, як виріс мій перший син Джуліан". У цей період Леннон був особливо щасливий, бо творчим результатом п'ятирічного самітництва став його найсвітліший альбом "Подвійна фантазія". Подвійна — Джона і Йоко.

Два сингли звідти — (Just Like) Starting Over і Woman — очолили хіт-парад Великої Британії та США. Це справжні гімни кохання. У (Just Like) Starting Over ("(Наче все) Починається знову") Джон співає: "Наше життя одночасно безцінне і вічне. Ми підросли, ми подорослішали. Наша любов, як і раніше, незвичайна, ми їй волю дамо, щоб у небо злетіла". В останньому інтерв'ю Джон сказав: "Я не збираюся вмирати в 40 років. Життя тільки починається". Пролунали п'ять пострілів — за кількістю щасливих років мовчання.

Вибачився через 40 років

За вбивство Леннона Чепмен отримав довічне ув'язнення з можливістю дострокового звільнення через 20 років. З 2000 року комісія відмовила йому в цьому 11 разів. Останнє на сьогодні прохання про звільнення було подано в серпні 2020-го. Йоко Оно щоразу говорила, що не почувається в безпеці, якщо ця людина вийде на свободу.

Через 40 років після злочину Чепмен (зараз йому 65 років) вибачився: "Хочу підкреслити, що шкодую про свій злочин. Моєму вчинку немає виправдання. Це було зроблено заради особистої слави. Я вбив його, тому що він був занадто знаменитий, і це єдина причина. Я хотів особистої слави. Це було вкрай егоїстичне діяння. Я хочу вибачитися перед Оно за той біль, який їй заподіяв. Я думаю про це весь час".

Наступне прохання про помилування можна подати через два роки.