Об'єднати академічну й рок-сцену можливо: досвід Миколи Мартиненка

Однак дійти до їх поєднання вдалося українському співаку, музичному продюсеру та рок-музиканту, Миколі Мартиненку. Його творчий шлях – це історія митця, який не погодився обирати один напрямок, а довів, що мистецтво здатне ламати кордони й народжувати несподівані гармонії.

Фундамент професійної кар'єри

Для становлення справжнього таланту необхідна якісна база. Свій професійний шлях Микола почав у юному віці, закінчивши навчання в музичній школі. Далі були участі в музичних конкурсах, здобуті перемоги, серед яких грамоти від Міністерства освіти і науки України, потім – десятирічний етап роботи в Заслуженому академічному Ансамблі пісні і танцю Збройних Сил України – одному з найстаріших і найавторитетніших військових колективів країни.

Протягом цього періоду артист мав честь бути нагородженим Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За сприяння війську» В. Залужного в 2023 році. Ці відзнаки визнають його талант на найвищому державному рівні.

Розширення творчих горизонтів

Проте навіть такі успіхи на академічній сцені не зобовʼязані обмежувати справжні таланти одним музичним і професійним стилем. Щороку в Миколи Мартиненка зростав інтерес до року – абсолютно іншого жанру, на відміну від того, з яким він працював.

Виконавець довів, що поєднати академічний досвід і рок-енергію цілком реально й можна мати успіх в обох, очоливши гурт Lucky Punch. При цьому він заперечує необхідність використання унікальних технік або підходів, його кредо просте: «Екстраординарність має бути в самій людині». Із наполегливою працею та постійним бажанням розвивати свої навички, можна реалізувати всі свої ідеї.

Філософія творчого розвитку

Для Миколи одним з найважливіших кредо є не зупинятися перед критикою. Артист вважає, що у світі мистецтва завжди знайдуться ті, хто намагатиметься знецінити чи зупинити на шляху до вдосконалення, іноді через власні комплекси або небажання рухатися вперед – це є однією з причин, чому в Україні рок-індустрія не розвивається достатньо прогресивно та активно.

Водночас він підкреслює, що приклади для натхнення постійно поруч. На міжнародній арені можна знайти багато співаків, які володіють декількома вокальними техніками. Важливим аспектом у житті виконавців є теж присутність у медіа. Так, ще в 2015 році Микола Мартиненко виступав як гість програми «Рано-вранці» на Центральному каналі разом із гітаристом гурту «Діоніс». А вже в 2022 році був у прямому ефірі програми «Сніданок з 1+1», виконуючи разом із Ансамблем пісні і танцю Збройних Сил України «Ой у лузі червона калина», запис якої доступний на YouTube-каналі ранкового шоу. Такі інтерв’ю не лише представляють артистів-вокалістів, але й закріплюють за ними впізнаваність та суспільне визнання.

Міжнародне визнання та перспективи

Найкращим підтвердженням того, що поєднання різних музичних світів може бути дуже успішним, стали нові реалізовані виступи: співпраці Lucky Punch із колективом Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України, які були опубліковані на офіційних каналах Генерального Штабу, та здобули увагу від нової аудиторії, а також проєкти, до яких були залучені Оркестр почесної варти ЗСУ та зірки шоу-бізнесу. Ці всі етапи відкрили для артиста шлях до ще ширшої публіки. Під відеокліпами колаборацій багато коментарів-подяк («Дякую Вам за працю, люди») та більше того, залишені слова від іноземців, які просять про переклад пісень («Great song and video. Another example of the extraordinary talent of Ukrainian people. Would someone please post an English translation of the lyrics?»), адже навіть іншою мовою можна створити меседж, який звучатиме голосно для всіх.

У 2025 році Микола Мартиненко разом із гуртом взяв участь у П’ятому Міжконтинентальному радіо-фестивалі «Співай рідною» на радіо ETHNO-FM у Сакраменто, Каліфорнія (США). Йому було присвоєно почесний диплом «Посол української пісні у світі». Це стало першим знаком офіційного визнання за кордоном.

Попереду нові цілі та досягнення. Артист планує виходити на міжнародну арену все більше, створюючи колаборації з іноземними представниками, зокрема американськими. Це демонструє, що справжній професіоналізм не має меж і кордонів, він може успішно адаптуватися до різних музичних культур та аудиторій. При цьому, свобода рок-сцени й академічна дисципліна не протистоять одна одній, вони здатні взаємно збагачуватися, якщо щиро бажати цього.