Як танець допомагає подолати тривогу: метод Оксани Пономаренко для внутрішньої рівноваги
Весна 2022 року навчила нас дуже простій істині: тривога не завжди приходить гучно. Іноді вона вмикається “фоном” — і ти наче працюєш, спілкуєшся, усміхаєшся, але тіло живе в напрузі. Плечі підняті, дихання коротке, сон уривчастий. Усередині відчуття, ніби ти постійно щось контролюєш і ні на хвилину не відпускаєш “кермо”.
Психологи давно кажуть: тривога — це реакція нервової системи. І саме тому не завжди достатньо “пояснити собі”, що все буде добре. Бо тіло не вірить словам, поки не відчує безпеку як стан.
Саме з цією точкою — тілесною, живою, відчутною — працює Оксана Пономаренко, засновниця студії соціального танцю в Харкові, експертка в галузі трансформаційного особистісного розвитку через психологію та танець. Наразі Оксана працює з дорослими людьми, які починають танцювати з нуля, проводить групові заняття й консультації, у тому числі онлайн. Юридично вона є підприємцем в Україні з 2002 року і багато років організовує танцювальні проєкти саме в цьому статусі.
Коли тривога в тілі
Тривога часто маскується під “звичайну втому”, але тіло видає її швидше за свідомість. Це може бути спазм у грудях, затиснута щелепа, напружені кисті, поверхневе дихання. Людина ніби живе в режимі готовності: “будь обережним”, “не помиляйся”, “тримайся”.
«Тіло завжди чесніше за слова. Воно показує, де ми не довіряємо, де стискаємося, де соромимося і де намагаємося бути “правильними”, — пояснює Оксана. — І якщо ми хочемо справді зменшити тривогу, нам важливо навчитися не тільки думати інакше, а й відчувати інакше».
Унікальність методу: танець як практичний інструмент саморегуляції
Авторський підхід Оксани це практична методика трансформації мислення через танець і психологію, яку вона створила в 2019 році та застосовує вже 5-й рік. Суть методу в тому, що соціальний танець стає простором, де внутрішні механізми людини проявляються одразу без довгих пояснень.
На першому занятті більшість новачків думають приблизно одне й те саме: “як я виглядаю?”, “я зараз зроблю щось не так”, “всі помітять, що я не вмію”.
Так говорить мова тривоги, яка керує тілом. І тут проявляється виняткова компетенція Оксани: вона вміє швидко зчитувати тілесні патерни дорослої людини в контакті — затиск, гіперконтроль, сором, страх помилки — і переводити їх у безпечні, послідовні зміни через рух.
Це робить її метод складним для “копіювання” ким завгодно: потрібне рідкісне поєднання досвіду соціального танцю, роботи з дорослими новачками та психологічної глибини. Тобто провести людину зі стану напруги у стан опори.
Соціальний танець: чесний тренажер довіри
Соціальний танець в першу чергу є взаємодією, а взаємодія моментально показує те, що в звичайному житті можна приховувати. Хтось стискається, коли до нього наближаються. Хтось автоматично вибачається за кожен рух. Хтось намагається “все зробити ідеально” — і саме цим збільшує напругу.
«У танці ти не можеш довго грати роль. Тіло одразу видає правду: де ти не довіряєш, де боїшся, де контролюєш, — каже Оксана. — Але хороша новина в тому, що танець — безпечний простір, де ці реакції можна змінити».
І ключове слово тут — “безпечно”. Бо тривогу неможливо прибрати, змусити зникати від примусу. Вона зменшується тоді, коли нервова система отримує новий досвід: мені можна бути недосконалим, і зі мною все одно все гаразд.
Як це працює?
Ефект танцю на внутрішній стан є глибинна закономірність природи. Рух, ритм і контакт одночасно впливають на нервову систему. Ритм музики дає зовнішню структуру, коли всередині хаос. Рух повертає відчуття “я можу” замість “я завмер”. Контакт вчить м’якості до себе.
Особливо важливо, що метод Оксани адаптований саме під дорослих, які не мали танцювального досвіду. Для такої людини танець часто стає про першу чесну зустріч із собою без самознецінення.
Від Харкова до онлайну: як метод витримав реальність
У 2019–2022 роках Оксана жила й працювала в Харкові, розвиваючи власну студію соціального танцю. У 2020-му, коли живі групові заняття були обмежені, вона перевела частину практики в онлайн і занурилася глибше в психологічну складову: чому тіло стає “непластичним”, звідки береться страх виглядати смішно, чому людина блокує себе ще до першого кроку.
Поступово до неї почали звертатися не лише як до викладачки танцю: консультації стосувалися самооцінки, мотивації, стосунків — усього того, що тривога псує найпершим.
Вона розробила серію майстер-класів для різних груп підприємців, проводила мотиваційні зустрічі та заняття на запит керівників для команд. А у 2021 році знову активніше повернула офлайн-формат, паралельно відкривши онлайн-школу, де навчає танцювально-трансформаційному підходу й сьогодні. Її учениці з часом перейняли метод, і всередині спільноти це почали називати “танцювальною терапією”.
Професійне визнання: довіра спільноти
Про рівень фаховості Оксани говорять і її професійні ролі. Вона була суддею у суддівській колегії танцювального конкурсу — це показник довіри з боку танцювального середовища, де оцінювати інших запрошують тих, чия експертиза вважається точною й авторитетною.
“Я перестала стискатися”: що кажуть учениці
Відгуки про метод Оксани часто звучать, як опис внутрішньої зміни. Одна з учениць сформулювала це так:
«Я прийшла з думкою, що мені “не дано”, і я виглядаю смішно, а через кілька занять відчула, що почала дихати глибше, тримати спину, перестала постійно виправдовуватися. Тривоги стало менше — бо в тілі з’явилася опора».
Внутрішня рівновага починається з простого
Можна довго чекати “кращого часу”, коли нервова система сама заспокоїться, але інколи найкоротший шлях повернутися туди, де тривога живе в першу чергу: у тіло.
Метод Оксани Пономаренко — це про дуже конкретний результат: людина перестає жити в стисканні. Вчиться рухатися без страху помилки. Відчуває межі “так/ні”. Повертає довіру до партнера, до контакту, до себе. І поступово формує внутрішню опору, яка не залежить від зовнішніх новин чи обставин.