Учені створили літальні мікрочипи, які стежитимуть за людьми з повітря (відео)

Інженери Північно-Західного університету наділили мікрочипи новою здатністю — здатністю літати. Як і насіння різних рослин, яке розносить вітер, пристрої мають форму пропелера. Вони настільки маленькі і легкі, що здатні летіти по повітрю та переносяться повітряними масами. А ще — це найменші літальні конструкції, коли-небудь створені людьми.

Про це повідомляє видання newatlas.com.

Раніше вчені розробляли системи, що дозволяють скидати різні датчики для фіксації і збору інформації з невеликих дронів або навіть з комах, але в новому проєкті використовується інший підхід. Команда Північно-Західного університету звернула увагу на насіння таких рослин, як клен, яке має форму пропелерів. Таким чином, воно не падає прямо на землю, а ловить вітер і летить, дозволяючи рослині розносити своє насіння на набагато більші відстані.

Отже, вчені розробили крихітні пристрої, наділивши їх аналогічними аеродинамічними властивостями, але раніше вони змоделювали політ різного насіння. У підсумку, створена ними конструкція має три крила, що кріпляться до гумової підкладки і електронні компоненти, згруповані в центрі. Електроніка є центром тяжіння, дозволяючи крилам ловити вітер. Нанобот має розмір менший за 1 мм в діаметрі, що, за твердженням дослідників, робить його найменшими літальним роботом з коли-небудь побудованих.

"Наша мета полягала в тому, щоб забезпечити політ малим електронним системам. Це дозволить нам поширювати функціональні мініатюрні електронні пристрої для вимірювання змін навколишнього середовища, моніторингу різного роду забруднень, відстеження поширення вірусів", — говорить Джон Роджерс, провідний автор дослідження.

У ході випробувань команда вбудувала в мікропроцесор датчики, джерело живлення, пам'ять і антену. Щоб продемонструвати широкий спектр завдань, які можуть виконувати ці пристрої, команда обладнала їх різними датчиками, які можуть виявляти тверді частинки в повітрі, визначати баланс pH у воді або рівень впливу сонця.

Дослідники говорять, що їх можна скидати з літаків або будівель, щоб вони розосередилися по великій території. І як тільки вони закінчать свою роботу, то буквально розчиняться, ніби їх і не було.

"Ми використовували полімери, що розкладаються, компостовані провідники і розчинні інтегральні мікросхеми, які природним чином перетворюються в екологічно безпечні кінцеві продукти при контакті з водою", — говорить Роджерс.

Раніше ми повідомляли про те, що вчені розробили акумулятор, який не поступається за потужністю батареям, але в той же час важить, як порошинка.