Марна трата грошей: чому не варто переплачувати за музику високої якості

Стримінгові сервіси пропонують користувачем аудіо високої роздільної здатності, проте ця функція є зайвою для 99% користувачів, і навіть досвідчені меломани часто не можуть помітити різницю. До того ж споживчим навушникам зазвичай не вистачає високотехнологічних компонентів відтворення таких частот. Про це у своїй статті написав журналіст сайту Android Police Кріс Томас.

Люди просто не чують

Під визначенням "аудіо високої роздільної здатності" зазвичай мається на увазі частота дискретизації і бітрейт, що перевищують CD-якість 44,1 кГц і 16 біт. Деякі сервіси, як-от Amazon Music, пропонують формат HD з трохи нижчою роздільною здатністю, який технічно однаково перевершує формати з втратами, такі як MP3. HD якість без втрат також пропонують Tidal і Qobuz. Водночас стиснення зі втратами, яке використовують Spotify і Pandora, істотно не впливає на якість відтворення, а аудіо з високою роздільною здатністю не дає більшості людей жодних відчутних переваг порівняно зі звичайними MP3, якщо стиснений потік закодовано з досить високим бітрейтом, зазначає Кріс Томас. Водночас Spotify, доволі популярний сервіс в Україні, за підписку Premium із "високою якістю звуку" просить $4,99.

Як зазначають у виданні, для точного відтворення певної частоти частота дискретизації має бути подвоєна. Це означає, що частота дискретизації 44,1 кГц точно відтворює частоти до 22,05 кГц, що вище, ніж рівень ідеального слуху — приблизно 20 кГц.

"А якщо вам більше ніж 35 років, то ви насилу зможете почути частоти, близькі до цієї", — йдеться в статті.

Що стосується бітрейта, найбільше він впливає на шумовий фон і точну динаміку треку. Ідеться про можливість вловлювати дуже тихі звуки та незначні відмінності в гучності, висоті тону та кольорі. Водночас 16-бітний шумовий поріг -95 дБ не можуть вловити навіть антишумові безехові камери. Автор публікації підкреслює, що людське вухо не може чути досить добре, щоб щось більше, ніж 16 біт, мало значення.

Навушники не пристосовані

Повідомляється, що споживчі навушники створені для того, щоб добре працювати з більшістю музичних жанрів, не вимагаючи налаштування для кінцевого користувача. Однак ці гаджети не оснащені високотехнологічними внутрішніми компонентами. Їм не вистачає якості акустики та цифро-аналогового перетворювача (ЦАП), необхідних для використання аудіо високої роздільної здатності. Навіть найкращі моделі не мають тієї звукової сигнатури, точності драйверів і стабільності ЦАП, щоб отримати вигоду зі звуку високої роздільної здатності.

Тему виправданості аудіо високої роздільної здатності в навушниках не раз обговорювали на різних форумах, і багато захоплених меломанів визнають, що насправді вони не бачать різниці. Деякі стверджують, що частоти, які виходять за межі діапазону людського слуху, можуть впливати на те, що ми чуємо, але ці твердження здебільшого є припущеннями.

Підбиваючи підсумок, автор публікації зазначив, що високоякісний звукозапис і кодування з високою роздільною здатністю дають професіоналам, які створюють музику, можливість змінювати звук, використовуючи такі прийоми як розтягування або регулювання висоти тону без втрати або спотворення аудіоданих. Однак якщо людина не працює зі звуком на такому рівні, аудіо високої роздільної здатності їй не потрібне.

Нагадаємо, стартап xMEMS анонсував тестові прототипи чипів xMEMS Cypress, які зможуть здійснити справжній переворот у сфері аудіотехніки завдяки спрощенню конструкції, поліпшенню чистоти й гучності звуку, а також ефективному шумозаглушенню.

Група вчених із Вашингтонського університету також розробила алгоритми глибокого навчання, які дають змогу користувачам вибирати, які шуми фільтрувати через навушники в режимі реального часу.