Повітряні замки Зеленського. Ні амністії капіталів, ні економічних паспортів

З числа передвиборчих обіцянок Володимира Зеленського, які стосуються економічної, податкової та бюджетної політики, за два роки президентства виконано трохи більше третини — шість з 16 пунктів (38%). Такого висновку дійшов Вʼячеслав Черкашин, старший аналітик Інституту соціально-економічної трансформації, на основі аналізу передвиборчої програми президента.

Серед заявлених напрямів, де прогрес мінімальний або відсутній, Черкашин називає скорочення функцій держави, спрощення оподаткування, заміну податку на прибуток податком на виведений капітал (ПНВК), запуск другого загальнообовʼязкового накопичувального рівня пенсійної системи, впровадження економічного паспорта українця, який передбачає відрахування частини від реалізації державою природних ресурсів на спеціальний рахунок для кожної дитини.

Обіцянки Зеленського. Все складно?

Прийшовши до влади, команда Зеленського заявляла про прихильність лібертаріанській ідеології. Вона передбачає звуження ролі держави до функцій "нічного сторожа", який контролює правопорядок, захищає від військової агресії та гарантує громадянам широкі права і свободи. Сьогодні "зелені" вже не згадують про лібертаріанство, тим часом функції держави продовжують розширюватися — створюються нові міністерства, відомства та ролі.

Замість обіцяного спрощення оподаткування намітилася тенденція до наростання тиску та ускладнення процедур. Навряд підприємці, які підтримали Зеленського на виборах, могли припустити, що за словосполученням "детінізація економіки" ховаються плани зобовʼязати використовувати касові апарати (РРО).

Також залишилося нереалізованим обіцянку запровадити ПНВК замість податку на прибуток. Цю ідею ліберально налаштовані економісти і політики безуспішно просувають з часів президентства Порошенка. ПНВК передбачає оподаткування прибутку, який власники бізнесу виводять і розподіляють між собою у вигляді дивідендів. Це, з одного боку, стимулює інвестування прибутку в розвиток виробництва (адже тоді він не обкладається податком), з іншого — знижує можливості для зловживань з боку податківців і ревізорів.

Головний ризик введення ПНВК — скорочення податкових надходжень.

"ПНВК справить враження шокової терапії для українського бюджету — після його введення утворюється "провал" у платежах, часовий лаг надходжень, що особливо небажано під час кризи, — пояснює Єгор Киян, аналітик з економічних питань МЦПД. — Такі реформи краще проводити в умовах економіки, яка зростає, а не стагнує". Тобто коронакриза, схоже, поставила реалізацію обіцянки на паузу. До того ж на кошти платників податків зараз реалізуються інші президентські проекти — доступні кредити, "велике будівництво", — і недоотримання надходжень до бюджету може позначитися на їх масштабах.

Важливо

Мінус Медведчук. У чому сенс політики деолігархізації в Україні і хто буде наступним

Зі свого боку Вʼячеслав Черкашин нагадує, що Україна є вільною в ухваленні рішення про введення ПНВК через крайнього неприйняття цієї ініціативи з боку міжнародних кредиторів — МВФ і Світового банку.

"Але, наскільки я знаю, процес іде, і відповідний законопроект за підписом президента протягом місяця-двох може при вдалому збігу обставин потрапити в парламент", — повідомив Черкашин Фокусу.

Податкова амністія. Грошей немає, але…

Серед невиконаних обіцянок президента також згадується податкова амністія — декларація для громадян з можливістю включити всі тіньові кошти і майно, заплативши державі податок розміром 5%. Деякий рух у цьому напрямку вже відбувається — в березні поточного року Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроект №5153, який передбачає одноразове декларування активів фізосіб для легалізації доходів за ставкою 5-9%.

Законодавча ініціатива в існуючому вигляді викликала хвилю критики.

"Пропонується практично інструмент, який не працює, близький до нульових результатів для економіки, — вважає Черкашин. — Проект треба суттєво доопрацьовувати і запускати з наступного року, щоб поспіх і погані комунікації з суспільством не стали ворогами починання".

Навіть у разі успішного впровадження декларування експерти не очікують від ініціативи відчутного ефекту. На думку Гліба Вишлінського, виконавчого директора ЦЕС, податкова амністія допоможе очистити гроші українських бізнесменів для інвестування в економіки розвинених країн з жорсткими вимогами фінмоніторингу. Однак співрозмовник Фокуса зазначає, що без кардинальних змін системи валютного регулювання, судової реформи та захисту права власності масового приходу грошей з офшорів у країну очікувати не варто.

Обіцяний Володимиром Зеленським запуск другого загальнообовʼязкового накопичувального рівня пенсійної системи також пробуксовує. Навіть незважаючи на те, що міністр соцполітики Марина Лазебна активно просуває цей почин, а у Верховній Раді на розгляді знаходяться кілька відповідних законопроектів.

Причина все та ж — відсутність грошей.

"Солідарна система ледве справляється з фінансуванням існуючих пенсій, і з неї нічого взяти на накопичувальний рівень. А додаткового податку без гарантій збереження і примноження в Україні ніхто не хоче", — коментує Гліб Вишлінський.

Всім — достаток і економічні паспорти?

Одною з найбільш екзотичних обіцянок Зеленського, яка поки залишається нереалізованою, стало введення так званого економічного паспорта українця. Цей механізм передбачає, що всі народжені в Україні діти після досягнення повноліття отримають накопичені на спеціальному депозиті в банку відрахування від реалізації державою природних ресурсів.

Хоча відповідний пункт був у передвиборчій програмі президента, ніяких кроків для реалізації починання "зелені" не робили. Втім, у березні 2021 року президент Зеленський заявив, що незабаром влада представить механізм для впровадження економічного паспорта українця.

Опитані експерти оцінюють цей почин не без іронії. Вишлінський вважає, що це мертвонароджена ідея — комунікаційний меседж.

"В умовах відсутності громадського контролю над видобутком надр і розподілом національних багатств "паспорт" — всього лише красива ідея з нульовою на сьогодні реалізацією", — продовжує Вʼячеслав Черкашин. Втім, за словами співрозмовника Фокуса, такі проекти цілком можуть бути реалізовані, що підтверджують успішні приклади Норвегії та Канади. Однак для втілення амбітних планів у життя необхідно дуже багато ввідних, зокрема політичних, економічних і соціальних. І, природно, схожий на норвезький рівень корупції в країні.