Кирило Морозов про підготовку технічних спеціалістів для роботи з високоточним PET-обладнанням

З якими викликами стикається фахівець, який уперше починає працювати із сучасними виробничими системами, що виготовляють тисячі пластикових тар і вимагають налаштувань із точністю до часток міліметра?

У більшості країн для професій, пов’язаних із технічним обслуговуванням, налаштуванням та експлуатацією промислового обладнання, поширений підхід, за якого значну частину необхідних навичок працівник здобуває безпосередньо на виробництві. Вважається, що базового інструктажу та практичного навчання може бути достатньо, щоб поступово опанувати професію. Однак що складнішим стає обладнання, то більшої цінності набувають фахівці, які мають глибоку технічну базу та розуміють логіку роботи виробничих систем у різних умовах.

Українець Кирило Морозов, який сьогодні працює на великому американському підприємстві з виробництва пластикової тари у Південній Кароліні, є прикладом такого професійного шляху. На перший погляд, робота у сфері технічного обслуговування промислового обладнання може здаватися професією, для якої достатньо практичної підготовки без тривалої спеціалізованої освіти. Проте у випадку Кирила за нею стоять профільна підготовка та багаторічний досвід.

Ще у 2013 році українець здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Гірниче обладнання» на факультеті гірничої справи Донбаського державного технічного університету. Цей напрям він обрав, прагнучи розвивати професійні навички у сфері експлуатації, обслуговування та ремонту складних механічних систем. Першою роботою за спеціальністю для нього стала посада на соляній шахті, де він застосував отримані знання на практиці та сформував базове розуміння механічних процесів.

Переїхавши до США, Кирило не обмежився знаннями, здобутими під час профільного навчання. Сьогодні фахівець володіє експертизою, яку використовує для системної підготовки інших технічних спеціалістів.

Проблема починається з відсутності системного навчання

Працюючи у виробничому середовищі, Кирило швидко помітив проблему, яка ускладнює професійне становлення нових механіків. «Дуже відчутним є брак системного навчання. Керівництво часто нехтує цим і не призначає відповідальних за підготовку кадрів. Нові механіки приходять на виробництво без чіткого плану дій і без наставника», – розповідає Кирило.

За його словами, відсутність у нових працівників мотивації до поглибленого вивчення системи може частково виникати саме з поширеного уявлення, що технічну професію можна повністю опанувати вже під час виконання повсякденних виробничих завдань. Тож це накладається на відсутність структурованої програми підготовки, і в результаті нові робітники надто довго виходять на рівень самостійної роботи або так і не досягають потрібного рівня компетентності.

Для роботи зі складним обладнанням, переконаний Кирило, вступне навчання має формувати насамперед комплексне розуміння виробничого процесу. «Для нових працівників необхідно пояснити повний цикл роботи машини, щоб у голові склалася система, що саме відбувається на кожному етапі аж до моменту, коли готова, в нашому випадку, пластикова пляшка виходить по конвеєру», – говорить Кирило.

Він додає, що попри наявність у відкритому доступі великого обсягу технічної інформації, на практиці у молодих механіків постійно виникають складнощі з читанням гідравлічних та електричних схем. Це свідчить про те, що етап опрацювання технічної документації часто просто ігнорується.

Від особистого досвіду до методики навчання

Усвідомивши, що покращити ситуацію можна безпосередньо на рівні досвідчених спеціалістів, Кирило Морозов написав власну структуровану методологію технічного навчання. Її основою став принцип наскрізної інтеграції: він показує обладнання як єдиний технологічний ланцюг, у якому зміна параметрів одного вузла безпосередньо впливає на роботу інших компонентів системи.

Практичним втіленням цього підходу став створений ним повний комплект прикладних інструкцій та стандартних операційних процедур (SOP) для лінії з випуску PET-тари. Серед них – процедури запуску, зупинки та заміни оснастки на машині Husky HyPET 300, робоча інструкція WI-PRO-3008 для зупинки Nissei ASB-150DP, навчальні матеріали з обслуговування конвеєрної системи Sidel та видувної машини SIPA, також інструкції з експлуатації інших систем виробництва.

Окремо Кирило розробив поглиблений посібник із матеріалознавства PET та управління показником характеристичної в’язкості. Доповнює комплект довідник технічної термінології, покликаний уніфікувати професійну термінологію механіків. Разом ці матеріали формують структуровану базу, що охоплює ключові етапи роботи з виробничою лінією.

Практика замість механічного заучування

Кирило активно залучає до вивчення цих матеріалів співробітників і колег, які починають працювати з високоточним виробничим обладнанням. Спираючись на власний досвід виявлення неочевидних дефектів, він побудував практичну частину за принципом «тренувальних аварій». Інструктор навмисно створює реальний збій у системі, наприклад, трохи зсуває оптичний датчик, змінює тиск у пневмосистемі або збиває налаштування на панелі керування. Завданням механіка є, за обмежений час, спираючись на фізику процесів та логіку машини, локалізувати першопричину та швидко відновити роботу. Цей підхід вчить оперативно звужувати коло пошуку поломки та запобігає хаотичним діям. У такий спосіб Кирило Морозов допомагає новим працівникам швидше опановувати специфіку складних PET-систем і впевнено переходити до самостійної роботи, інвестуючи в стабільність та ефективність заводу й професійний розвиток своїх колег.

За умов дефіциту кандидатів із профільною освітою підприємствам критично важливо залучати експертів рівня Кирила. Вони здатні побудувати дієву внутрішню систему підготовки кадрів навіть безпосередньо на виробництві, адже більшість компаній традиційно вчать новачків за застарілою моделлю «тіньового спостереження» – коли новий механік просто ходить за старим. Проблема такого підходу полягає в тому, що знання можуть залишатися несистематизованими та незадокументованими, а разом із відлученням досвідчених фахівців компанія ризикує втратити значну частину накопиченої експертизи. У таких умовах трансформація особистого досвіду у задокументовані навчальні методики стає єдиним способом зберегти високу ефективність виробництв.