Перший автомобіль, соціальний захист та криваві війни: що потрібно знати про "Залізного канцлера" Отто фон Бісмарка

Отто фон Бісмарк відомий своїми цитатами. За популярністю у цьому напрямі з ним може посперечатися хіба Вінстон Черчилль. Ці два політики розділені між собою часом, а так би були антагоністами, хоча між ними насправді більше схожого, ніж відмінного. Але найбільша різниця в тому, що один створив могутню імперію, а інший марно намагався її вберегти.

Майбутній творець німецької імперії народився у 1815 році – рік Віденського конгресу, про який окремо писав Фокус. Це був початок творіння нової Європи, якій, щоправда, судилося прожити зовсім недовго.

Вірні слуги династії

Отто народився у дворянській консервативній сім’ї, в якій основною моральною чеснотою вважалося служіння королю, королю Пруссії. Пруссія – це одна з численних німецьких держав. Символічно, що утворена вона була на колонізованих у середньовіччі територіях слов’ян. Навіть саме найменування «Пруссія» не німецьке – воно запозичене в місцевих племен, яке разом з іншими асимілювали бранденбурзькі курфюрсти упродовж століть. Зародившись ще у X столітті як прикордонна марка (військова область) Бранденбург пройшов тривалий шлях від захисту кордонів до їх розширення і врешті став королівством у 1701 році.

З пізнього середньовіччя землею Бранденбурга володіла династія Гогенцоллернів. Вони були курфюрстами, тобто мали право обирати імператора Священної Римської імперії німецької нації – строкате та своєрідне державне утворення, яке стало суспільно-культурним центром середньовічної Західної Європи. Проте трон у ньому міцно обіймала династія Габсбургів, тож Гогенцоллерни спрямували свої амбіції на схід, де мешкали слабко організовані племена слов’ян. Саме тоді, у пізньому Середньовіччі, і зародилися корені концепції про життєвий простір та підкорення слабше організованих народів.

Коли ж Гогенцоллерни утворили власне королівство, то дуже швидко перетворили його на справжній військовий табір. На Пруссію у XVIII столітті казали «Спарта Нового часу». В той час, як дворянство у більшості країн Європи деградувало і стало справжнім станом «паразитів» на тілі суспільства, у Пруссії дворяни були надійною опорою монархії. Саме в такій сім’ї й народився та виховувався майбутній «Залізний канцлер».

Гульвіса, романтик та забіяка

Хоча в молодості ніщо не передбачало, що колись цей юнак носитиме саме таке прізвисько. Навпаки, юний Бісмарк був скоріше гульвісою та «героєм-коханцем». Про жодну дисципліну тоді не йшлося. Отто був змушений втекти з університету в Ганновері, де побоювався арешту за борги та студентські витівки.

Врешті здобувши освіту у Берліні юний Бісмарк отримав відмову у роботі за фахом, а саме в міністерстві закордонних справ Пруссії. Ймовірно до міністра дійшли чутки про його студентські походеньки, особливо про схильність вирішувати суперечки на дуелях. Не найкраща характеристика для дипломата.

Тож Бісмарк вирушив на адміністративну службу у нещодавно приєднане місто Ахен – колись столиця могутньої імперії, а тепер (в середині ХІХ століття) курортне місто із невикоріненим французьким «духом». У ньому Отто отримав неймовірну можливість для любовних походеньок, заводячи курортні романи із відпочивальницями. Врешті йому довелося тікати і з Ахена теж. Бісмарк вступив на військову службу у єгерський батальйон.

Можливо б він і тут відзначився б чимось цікавим та своєрідним, але побути на військовій службі Отто довелось не довго. Звістка про смерть матері змусила його демобілізуватися. Тепер двадцятитрьохрічному молодику доводилось піклуватися про родину, в якій він залишився єдиним годувальником. Життя гульвіси завершилося.

«Скажений» господарник та консервативний депутат

Повернувшись додому та отримавши занедбані померанські маєтки, молодому Отто фон Бісмарку нарешті довелося проявити ті якості, за які він врешті й здобув світову славу. Юний Отто продемонстрував, що за належної мотивації він може досить навіть ретельно навчатися та не менш важко працювати: розумово. Він спочатку занурився у вивчення різноманітних книг, необхідних для якісного ведення господарства, а потім, що важливо, зумів якісно застосувати здобуті теоретичні знання на практиці. За роки управління маєтками він перетворив кризові занедбані господарства у прибуткові аграрні підприємства. Але серед сусідів він таки зазнав лихої слави. Через запальність характеру його прозвали «скаженим». Все ж Бісмарк студент та Бісмарк дворянин – це таки була одна й та ж особистість.

У віці 32 роки Отто фон Бісмарк став депутатом щойно скликаного прусського Сполученого Ландтагу. Це був орган із майже дорадчими функціями, але він затверджував податки, тому король Фрідріх Вільгельм IV скликав його аби профінансувати будівництво залізниці у Пруссії. Бісмарк тоді замінив іншого дворянина, який захворів. Молодий депутат дуже швидко привернув увагу до себе на засіданнях Ландтагу різкими заявами проти депутатів-лібералів, тобто тих, хто хотіли обмежити владу короля.

Бісмарк проявив себе як крайній консерватор. Особливо актуальною його позиція стала вже наступного року, коли у Європі спалахнула революція, яка в історію увійшла під романтичним найменуванням «Весна народів». Бісмарк хотів, щоб король розігнав революціонерів армією і сам готовий був доєднатися до цього походу. Натомість монарх, якому Отто був настільки відданий з самого дитинства пішов на поступки революціонерам і дарував Пруссії конституцію.

Фрідріх Вільгельм надалі продовжував уміло балансувати між консерваторами, які по суті виступали за його абсолютну владу та лібералами, які хотіли перетворити короля на декоративну фігуру, тобто піти британським шляхом. Відтак Бісмарка, як яскравого прихильника консерваторів, то запрошували до уряду, то відправляли кудись подалі із дипломатичними місіями, наприклад, до Санкт-Петербурга або Парижа.

Новий король — нові горизонти

Все змінилося із приходом нового короля. Вільгельм I мав великі амбіції – зробити Пруссію лідером німецького світу. І найкраще для втілення у життя цієї місії підходив саме Отто фон Бісмарк. У 1862 році він був призначений главою уряду і займав він цю посаду у різних державах, які сам створював майже три десятиліття.

З часів глибокого середньовіччя німці були розділені на численні держави. Формально ними усіма управляв єдиний імператор (який взагалі вважався лідером усього католицького світу), але його влада була лише номінальною. Остаточно усе сплутала Реформація (XVI століття), коли близько половини державних утворень імперії перейшли у протестантизм. Загалом ніхто не вбачав тут якоїсь суттєвої проблеми аж поки у XVII столітті не з’явилася концепція держави сучасного типу, а на початку ХІХ століття світ не побачила ідея національної держави.

Саме тоді на початку ХІХ століття Наполеон зрештою ліквідував Священну Римську імперію, яка проіснувала понад 800 років. Таким чином французький імператор заклав протиріччя – в часи коли виникла ідея нації, яка має формувати державу, німці взагалі втратили навіть формальне об’єднання. Наймогутніша держава німців Австрія, населена слов’янами, угорцями, румунами, тобто ким завгодно крім власне німців, які складали в ній керівну меншину, утворила німецький союз, проте він не тягнув навіть на дієве наддержавне утворення, не кажучи уже про щось більше.

Власне прусський король Вільгельм хотів зайняти місце Австрії у цьому об’єднанні, зробивши його більш «щільним». Тоді Бісмарк на засіданні парламенту і видав свою першу крилату фразу про те, що «німці будуть об’єднані залізом і кров’ю, а не палкими промовами». Спочатку Бісмарк разом з Австрією вигнав з території, заселеної німцями Данію, а потім у 1866 році розгромив саму Австрію.

Після розгрому Австрії прусський канцлер ініціював утворення Північнонімецького союзу. Це вже була конфедерація Пруссії та десятків маленьких німецьких «князівств». Першу роль в ньому звичайно грала Пруссія.

На півдні ж були значно більші держави – Баварія, наприклад. Але більш суттєвою перепоною було те, що проти створення єдиної німецької держави виступала Франція, яка як потім показала історія небезпідставно вважала такий крок загрозою для її власної національної безпеки.

Тож «Залізний канцлер» спровокував війну з Францією і блискуче здолав її, що стало сюрпризом як для самої прусської верхівки, так і для усієї Європи. У ході цієї війни у січні 1871 року у Версальському палаці французьких королів, який у Європі вважався символом монаршої величі, було проголошено Німецьку імперію. Вільгельм став першим імператором другої імперії (першою була Священна Римська імперія, яка існувала упродовж 962-1806 років) – кайзером Другого Райху. А Отто Бісмарк тепер став канцлером усієї імперії.

Від провокування війн до організацій мирних конференцій

Так за десять років свого управління урядом «Залізний канцлер» повністю змінив обличчя Європи. Шлях до утворення імперії лежав через війни з основними конкурентами Пруссії – Австрією та Францією. Їх блискуче розбила прусська армія, але при цьому в обох випадках саме Пруссія виступала жертвою агресії.

Бісмарк уміло спровокував спочатку Австрію, запропонувавши виключити її з німецького союзу. На таку кричущу образу Габсбурги просто не могли відповісти по-іншому, ніж війною.

А от Францію «Залізний канцлер» провокував під свою особисту відповідальність. Вільгельм не був упевнений у воєнному успіху, тому Бісмарк від його імені занадто грубо відповів французькому імператору Наполеону III і ще забезпечив «злив» цієї інформації у пресу. Тож французькому лідеру теж не залишалося нічого окрім як оголосити хамовитим німцям війну. А переможців, як відомо, не судять.

Після утворення імперії Бісмарк намагався діяти більш дипломатично. Після таких блискучих перемог, йому не потрібні були уже нові війни, які б порушили баланс сил у Європі. Тож він і перейшов від промов про «залізо і кров» до «погляду в очі вмираючого солдата».

З ініціативи «Залізного канцлера» було проведено дві Берлінські конференції. У 1878 році він змінив баланс сил у Східній Європі на користь Великої Британії, Австро-Угорщини та, звичайно ж Німеччини. А ще через сім років організував остаточний поділ Африки. Чорний континент був поділений у столиці німецької імперії за картами лінійками та олівцями політиками, не всі з яких взагалі на власні очі бачили Африку.

Цікаво, що ці начебто перемоги у довгостроковій перспективі вилізли Німеччині боком. Бісмарк встиг почергово посваритися на цих конференціях з Росією та Великою Британією, оскільки жодна з цих сторін не була задоволена їх рішеннями щодо Балкан та Африки відповідно. Так він об’єднав проти Німеччини запеклих ворогів, які протистояли один одному протягом усього ХІХ століття. Саме тому в Першій світовій війні одна могутня Німеччина разом зі статистами протистояла військовому союзу, ядро якого становили найбільші та наймогутніші держави світу.

Соціальні пакети та перший у світі автомобіль

Але це вже було потім, а в часи урядування Бісмарка Німеччина стала однією із найбільших потуг світу. Країна демонструвала динамічний розвиток, часто перехоплюючи ініціативу у Великої Британії як це сталося, наприклад із машинобудуванням. Саме коли канцлером був Отто фон Бісмарк Карл Бенц отримав свій патент на автомобіль (1886 рік). Попри те, що майстернею світу в той час вважалася Велика Британія.

Бісмарк був активним противником лівих сил, але виступав проти них досить своєрідно. Він сам реалізовував їхні вимоги, таким чином забираючи в них з під ніг ґрунт. Так у Німецькій імперії вперше у Європі було введено пенсійне забезпечення та соціальне страхування для робітників.

Кар’єра Бісмарка завершилася зі смертю його вічного покровителя кайзера Вільгельма першого. Після короткого правління його смертельно хворого сина Фрідріха III на трон зійшов Вільгельм II, який недолюблював «Залізного канцлера». Тож той пішов у відставку у 1890 році у віці 75 років і наступні всім років свого життя доживав у власному маєтку не беручи активної участі у публічній політиці.

Отто фон Бісмарк став справжньою людиною епохи. Він не був таким яскравим як Цезар чи Наполеон, натомість він став втіленням саме успішного політика прагматика, який добився успіху своєю копіткою працею. Попри свою буйну молодість, зрілий Бісмарк був утіленням витримки та чіткого прорахунку. Саме таким він і увійшов в історію.

Насправді цитат, які йому приписують Бісмарк ніколи не говорив. Зокрема він інколи не висловлював намірів розчленовувати Росію та використовувати для цього Україну. Принаймні публічно. А цитати, які гуляють просторами інтернету скоріш за все російське ІПСО. Але правда в тому, що в роки його правління Німеччина активно цікавилася станом справ у підкорених Росією народів, зокрема й українцями. І врешті напередодні Першої світової війни саме Німеччина стала єдиною з країн учасниць, яка передбачала ймовірне утворення незалежної української держави.

Найвлучніші реальні цитати Отто фон Бісмарка

• Тільки дурень вчиться на власних помилках. Мудрий вчиться на помилках інших.
• Люди ніколи не брешуть так часто, як перед виборами, під час війни чи після полювання.
• Закони — як ковбаски. Краще не бачити, як їх створюють.