Не хочете, як у Китаї? Чим хороша монополія Apple на дистрибуцію мобільних додатків

Завдяки розгляду Epic vs. Apple стала доступна публіці внутрішня презентація Google "Android in China". Цю презентацію як один із доказів представила Apple — надто вже яскрава картина там описана.

Уявіть собі — Китай, найбільша країна світу за населенням, з прекрасним проникненням мобільних сервісів, яке при цьому ще й зростає рік від року, але у ній немає Google Play. Власне, взагалі немає сервісів Google. Android, зрозуміло, дозволяє створення альтернативних магазинів додатків і святе місце порожнім не залишилося.

Всього в Китаї налічується кілька сотень апсторів під Android, щоправда, справді вартісними виявляються найбільші 20. Вони, як правило, діляться на тих, що належать великим інтернет-компаніям — наприклад, WeChat, Alibaba, Baidu, Tencent, — і виробникам смартфонів, як Huawei, Xiaomi, Oppo і так далі.

І ось як насправді виглядає ця картина мрії.

Перш за все, у кожного магазину свої вимоги до розробників. Наприклад, різний формат скріншотів та описів, допустимих у магазині.

Деякі магазини обмежують можливі варіанти платежів у додатку, деякі не звертають на це уваги. Тобто, навіть обмеживши свій вибір топ-10 магазинів, розробнику доведеться виконати чимало роботи, щоб опублікувати і підтримувати додаток.

При цьому, багато магазинів збирають додатки з інших магазинів. Тобто, опублікувавши додаток, розробник практично втрачає контроль над його дистрибуцією, він не може ні випустити певну версію у певний час для всіх своїх користувачів, ні вчасно виправити критичну помилку.

Щоправда, магазини надають можливість заявити свої права на існуючі програми — але це вимагає знайти їх, подати заявку, перепідписати бінарник, наприклад, — загалом теж робота.

У підсумку розробники знаходять інший спосіб — вони викладають додаток на власному сайті та залишають магазинам можливість його публікувати. Що і відбувається у випадку з популярними програмами. Ще можна найняти спеціальну компанію, яка надає сервіс публікації й апдейтів додатку у магазинах.

До речі, якщо цікаво, раніше комісія магазинів становила 70%, як правило, але в останні роки це співвідношення змінюється — наприклад, у Huawei воно становить класичні (для решти світу) 70:30 (розробник/магазин). Але це рідкісний випадок — наприклад, Tencent виплачує дрібним розробникам 60% прибутку, а ось великим доводиться задовольнятися 50%, а то і 30 відсотками.

Всі ці магазини активно борються за користувача — до речі, є ще магазини, що належать операторам стільникового зв'язку, але вони не так популярні. І, як відомо, війна йде з використанням всіх доступних засобів — наприклад, виробники смартфонів часто-густо ускладнюють установку сторонніх магазинів або додатків через сторонні магазини на смартфон.

Знаєте, чим відбиваються магазини інтернет-компаній? Просять при власній установці доступ до Спеціальних можливостей системи (Accessibility) і після цього самі проклікують ці попередження, фактично отримуючи можливість робити взагалі все, що завгодно.

Що залишається робити розробникам? Крім хостингу своїх додатків самостійно, вони активно використовують такі речі, як масове використання WebView і динамічне завантаження коду.

Але це ще не все. Адже чим цінний, наприклад, iOS AppStore, крім хостингу і поширення додатків? Сервісом нотифікацій. І push нотифікації підтримуються кожним з китайських магазинів. І це ще одна війна.

Кожен з магазинів надсилає свої нотифікації — наприклад, про оновлення програм. Вони борються за увагу користувача. Але це ще добре — як легко здогадатися, виробники смартфонів прагнуть не пропустити такі нотифікації конкурентів.

Що роблять конкуренти і великі розробники? Перебудовують систему повідомлень, тримаючи в пам'яті резидентну програму, яка просто завжди знаходиться в онлайні і чекає нотифікацій. З усім відповідним ефектом для акумулятора і споживання даних.

Що у відповідь роблять виробники смартфонів? Пропонують користувачеві увімкнути режим оптимізації акумулятора і регулярно очищають пам'ять, вбиваючи всі сервіси конкурентів.

Які у відповідь застосовують практику chain-starting — якщо користувач запускає одну програму, що використовують їх SDK, вона будить всі інші на цьому ж SDK і ті знову готові до прийому повідомлень.

Це ще не весь хаос. Через відсутність контролю за дистрибуцією розробники опиняються незахищеними перед піратством. Тому там популярна обфускація коду, що досягає величезних розмірів. Фактично, при 20-30 і більше магазинах розробник змушений і сам хостити додаток, і самостійно будувати систему нотифікацій, і боротися з піратами.

І до всього цього приєднується WeChat, який настільки великий, що про власну дистрибуцію може не хвилюватися — його точно поставлять всі, — тому він кілька років тому запустив Mini Program — фактично веб-додатки всередині свого месенджера.

У цьому випадку розробнику — який і так змушений активно використовувати WebView, — достатньо зробити додаток всередині WeChat і забути про проблеми з купою сторів.

І, звичайно ж, все сторонні стори тепер борються ще й проти WeChat. Звісно, це під силу виробникам смартфонів, оскільки WeChat все ж використовує системні API. Наприклад, вони можуть стежити за введенням з клавіатури і реагувати на нього до WeChat, або фіксувати весь голосовий набір тексту.

Загалом, все це виглядає, як прекрасний матеріал для демонстрації прихильників великої кількості магазинів в iOS з явним докором "Ви що, хочете, як в Китаї?"

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.