Друга світова війна, Війна Судного дня, вторгнення РФ: як можна було передбачити початок усіх цих воєн
Війни починаються задовго до перших пострілів — перед ними завжди є ознаки: розвіддані, пересування військ, політичні натяки… Почесний консул Держави Ізраїль у Західному регіоні України Олег Вишняков наводить кілька прикладів з історії, які підтверджують: війни завжди можна передбачити, якщо є готовність приймати незручні, але правильні рішення
Війни починаються задовго до перших пострілів
У новинах війни завжди виглядають раптовими. З’являється екстрене повідомлення, кадри перших ударів, аналітики починають пояснювати, "чому це сталося".
Але майже кожна велика війна має одну спільну рису: для тих, хто уважно дивиться на процеси, вона рідко є повною несподіванкою. Перед нею майже завжди є сигнали — розвіддані, дипломатичні фрази, дивні пересування військ, політичні натяки.
Іноді ці сигнали звучать навіть у звичайних розмовах.
Сигнали, які світ не захотів почути: переддень Другої світової
Один із найвідоміших прикладів — початок німецького нападу на СРСР у 1941 році.Попередження надходили буквально звідусіль. Радянська розвідка отримувала інформацію від кількох джерел, серед них знаменитий агент у Токіо Ріхард Зорге. Британська розвідка передавала Москві власні оцінки. Навіть німецькі дипломати іноді непрямо сигналізували, що щось готується.
До літа 1941 року на кордоні з СРСР було сконцентровано мільйони солдатів Вермахту. Однак Сталін довго вважав, що це провокація або дезінформація.І коли операція "Барбаросса" почалася 22 червня, для суспільства це виглядало як раптовий напад. Хоча насправді попередження існували місяцями.
Війна, про яку розвідка знала, але не повірила: Йом-Кіпур, 1973
Інший показовий приклад — війна Судного дня 1973 року.
Напередодні нападу Єгипту та Сирії на Ізраїль ізраїльська розвідка отримувала численні сигнали: пересування військ, підготовку мостів через Суецький канал, мобілізаційні заходи. Однак ізраїльські аналітики вважали, що арабські держави не наважуться на війну. Це явище навіть отримало назву "концепція": переконання політичного керівництва, що противник не готовий до конфлікту.
6 жовтня 1973 року атака почалася саме в день найбільшого ізраїльського релігійного свята. І хоча розвіддані існували, політичне рішення їх не інтерпретувало як загрозу.
Показово, що подібна ситуація повторилася рівно через 50 років, а саме 7 жовтня 2023 року. Попри наявність сигналів і накопичення ризиків, атака знову стала шоком на рівні сприйняття. І знову питання було не лише в інформації, а й в готовності вчасно змінити уявлення про наміри противника.
Саме цей досвід сформував для Ізраїлю ключовий принцип: загроза визначається не лише інформацією, а й готовністю діяти відповідно до неї.
Важливо
Війна, що анонсована заздалегідь: 24 лютого 2022 року
У XXI столітті інформації стало значно більше і сигнали війни іноді стають публічними. Яскравий приклад — повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році.
За кілька місяців до нього американська розвідка відкрито попереджала про підготовку атаки. Вашингтон навіть публічно оголошував можливі сценарії операції. Багато європейських політиків тоді ставилися до цих заяв скептично. Здавалося, що Росія просто тисне дипломатично, але 24 лютого ці попередження виявилися точними.
Коли політика говорить натяками
Іноді сигнал про майбутні події звучить не у вигляді розвідданих, а у формі короткої фрази.
Десь місяць тому я був в Ізраїлі на робочих зустрічах. Серйозна аудиторія, стандартна дипломатична дискусія про економіку та перспективи співпраці, тоді я зустрічався з різними політиками першого ешелону влади.
Я говорив про те, що Ізраїлю варто вже зараз подумати про свій імідж в Україні. Після завершення війни Україна стане великим ринком для технологій, інвестицій і відбудови. І країнам, які планують там працювати після війни, варто починати формувати довіру вже сьогодні.
Один з цих політиків уважно слухав. Потім трохи посміхнувся і поставив коротке уточнення: "А про яку війну ви кажете: про нашу чи про вашу?".
І вже наступного ранку, 28 лютого, на Близькому Сході загострилася безпекова ситуація, й ця фраза раптом набула іншого сенсу. Вона була не жартом, швидше, дуже акуратним натяком людини, яка розуміє, що події вже рухаються у цьому напрямку.
Чому війни майже ніколи не є справжнім сюрпризом
Історія показує одну важливу закономірність: великі конфлікти рідко починаються абсолютно несподівано. Перед ними майже завжди є: концентрація військ, дипломатичні сигнали, попередження розвідок, обережні фрази політиків або політичні рішення, які заднім числом стають зрозумілими.
Тож проблема зазвичай не в тому, що сигналів немає. Проблема в тому, що їх часто не хочуть бачити. Бо визнати, що війна наближається, означає прийняти складні рішення вже сьогодні.
Політика рідко говорить прямо. Особливо тоді, коли мова йде про війну. Сигнали зазвичай звучать тихо: у вигляді розвідданих, дипломатичних формулювань або навіть коротких жартів. І лише потім, коли з’являються новини про перші удари, багато з цих фраз починають звучати зовсім інакше.
Тому головне питання міжнародної політики не в тому, чи були попередження, а в тому, хто був готовий їх почути.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо