Зеленський і пророк його. Віктор Бобиренко передбачив перемогу Зе ще у 2015-му — що ще він знає?

Коли у 2015 році на екрани вийшов серіал "Слуга народу", політтехнолог Віктор Бобиренко опублікував невеликий блог в "Українській правді". "Відіграв Володимир Зеленський три сезони "Слуги народу". Створить партію. Скаже, що тепер буде, як в кіно. Покажуть з десяток нових облич, і будемо мати нового президента", — написав він. Тоді в прогноз Бобиренка повірили одиниці — надто вже неймовірним він був. Зате тепер політтехнолога називають не інакше як пророком.

Технологія Голобородько

Як вам вдалося це все напророкувати?

— Це не було пророцтвом. Я як політолог у той момент зрозумів, що почалася виборча кампанія, а технологія з фільму буде надзвичайно успішною в житті.

Чому, на вашу думку, цю технологію не розгледіла команда тодішнього президента Петра Порошенка?

—- Тому що тоді вона грала у гру "Бий своїх, щоб чужі боялися" — знищувала рейтинги Арсенія Яценюка і Андрія Садового. Порошенко бачив конкурентів серед своїх. Знаєте, моя стаття на "УП" тоді не зовсім зайшла. Навіть знайомі нардепи відмахувалися: Вітя, що ти чудишь? Місце Зеленського на корпоративах, який з нього президент?!

Що лежить в основі технології, завдяки якій Зеленський став президентом?

— Бажання бачити у владі порядну людину. Якщо запитати людей (не тільки в Україні), яким вони бачать свого керівника, ніхто не буде говорити, що це має бути людина зі стратегічним мисленням, умінням підбирати кадри, комунікабельний, професійний, стрессостійки. Більшість скаже: нам потрібен порядний, чесний чоловік — і завуч у школі, і начальник департаменту. Тому що така людина постарається раніше відпустити жінку за дитиною в дитячий сад, не стане принижувати, вчасно випише премію. Так, чесність у політиці експлуатував Анатолій Гриценко. Але виборець не розумів, чесний Гриценко чи ні, а ось Голобородько — точно такий, ми в серіалі побачили. На екрані Зеленський — супергерой. Він перемагає олігархів, але водночас не віддаляється від народу: випиває горілочку, закушує картопелькою. Зеленський-президент і зараз продовжує цю лінію. Наприклад, купається у червоних труселях в Одесі на тому ж пляжі, де може відпочивати кожен з нас.

Коли зʼявилося відчуття, що ця кіношна бувальщина стане дійсністю?

— Якщо чесно, то з перших виступів "Кварталу". Спочатку на сцені помножили на нуль усіх політиків як вихідців з одного двору, що сидять в одній пісочниці. Потім показали альтернативу: порядну людину, яка не здатна красти і обманювати. Далі привчили до епатажу, залучивши таку властивість характеру, як хуцпа, що в перекладі з їдишу означає "безмежна нахабність", — це постійнй наступ. Класичний приклад — виклик на дебати на стадіон: кандидат у президенти спробував підбурити чинного главу держави, а той повівся. Ця зухвалість сподобалася людям. Зеленський експлуатує образ пацана 1990-х, який може вишикувати будь-якого — і вчителя, і директора. Усі "хорошистки" водночас будуть сміятися, мовляв, дивіться, як Вовочка може.

Зараз же Зеленський діє, як Олександр Лукашенко в Білорусі. Він приїжджає в регіони і вишиковує місцевих князьків — тих, кого боялися, кому заглядали в рот, він "дає лящів". І князьки сидять мовчки. Це подобається людям. Народ вже хоче не просто справедливості, він вимагає покарати усіх — увʼязнити, а краще розстріляти. До речі, найбільш кровожерливий виборець пішов до Шарія (партія блогера Анатолія Шарія на позачергових виборах отримала 2,23%. — Фокус), яка вважає, що корупціонерів треба не просто судити, для них необхідний суд Лінча.

По-вашому, команда Зеленського напередодні зйомок фільму вивчила настрої людей або діяла за натхненням?

— Будь-який виборчий процес починається з системних соціологічних досліджень, щоб зрозуміти, який обранець зайде людям. Під цей образ написали сценарій, запустили на екрани Голобородько, той став жити серед нас. Інша справа, що ніхто не сподівався, що результат буде таким: перемога Порошенка не за очками, але нокаутом. Зауважте: як тільки рейтинг Зеленського став здуватися, президент поїхав шикувати чиновників у Бориспіль та Ужгород, а всій країні показали про це картинку. Так створюється паралельна реальність: Україна окремо, картинка для обивателя — окремо. У нейролінгвістичному програмуванні є принцип "карта не територія": територія — це реальний досвід, світ навколо нас, а карта — лише уявлення про цей світ. Так ось, нам замість територій показують карти, як в кабінеті географії. Сьогодні — карту лісів, завтра — карту ґрунтів. Підміняти поняття легше для тих, хто дивиться телевізор і користується соцмережами.

Ви знаєте, хто автор такої технології у Зеленського?

— Я б і сам хотів познайомитися з цією великою людиною. Думаю, хтось із оточення Ігоря Коломойського. Можливо, і сам він. Як професіонал професіоналові я аплодую — це красива гра. Але не треба забувати, що у заручниках опинився весь український народ.

Позиція олігархів

Які сили тепер впливають на Зеленського і як, на ваш погляд, цей вплив буде змінюватися найближчим часом?

— Я іноді заходжу на Facebook-сторінки прихильників Зеленського. Так ось, назвати їх інакше як "ті, хто увірували" не можна. Люди все менше думають, що Володимир Олександрович — маріонетка, для них він виріс для самостійної гри.

У кожного з олігархів різна мотивація. Пінчук намагається зберегти обличчя і капітал, тому буде стриманий в діях. Коломойський — гравець авантюрний, передбачити його дії складно. Але він точно буде наступати, не стане відсиджуватися в окопі. Тому можливий конфлікт. Активну його фазу побачимо під час призначення премʼєра. Будемо відверті: у парламент людей Коломойського зайшло мало. Вони є, але менше, ніж хотілося б Ігорю Валерійовичу. Тобто просувати рішення через парламент олігарх поки не зможе. Зеленський же захоче призначити премʼєра сам. Для нього Україна — театр, а його мотивація не гроші, а слава. Йому треба зіграти таку пʼєсу, в якій, що робити, вирішує він сам, а не продюсер Коломойський і десятки сценаристів. Для України це навіть добре — гарантія того, що президент не пустить на нашу територію актора абсурду Путіна.

Що з усім цим робити. Колишній комік виявився не готовим до викликів, які стоять перед президентом

Спрогнозуйте, хто стане премʼєром?

— Імен не назву. Але Зеленський вже відчуває політ, у нього виросли крила. Основним критерієм будуть не поради союзників і друзів, а лояльність кандидата до гаранта. Швидше за все, це буде трудоголік без амбіцій, який може багато, довго працювати і не лізти в камеру. Звичайно, Зеленському стануть навʼязувати кандидатури з боку. Не заперечую, що він через незнання піде на поводу. Наприклад, скористається порадою Андрія Богдана (глави Офісу президента. — Фокус). Але треба враховувати, що Богдан уже не людина Коломойського, зараз він зрозумів, що спіймав Бога за бороду і тримає у себе в кишені ключ до брами раю — кабінету Зеленського. У кого є гарантії, що Богдан вже не почав свою гру? Непрофесійно думати, що хтось був людиною якогось Пупкіна і залишиться вірним йому до кінця.

Як вам здається, чи надовго збережеться вплив Зеленського на парламент і коли в його фракції почнуться протестні рухи?

— Якщо знімуть депутатську недоторканність, президент отримає перевагу — поставить своїх депутатів у жорсткі рамки: проявляєш непотрібну ініціативу — вилітаєш з Ради. Але як тільки почне сипатися рейтинг Зеленського, депутати від "Слуги народу" зрозуміють, що без свого лідера вони мало що можуть. Весільний фотограф, який виграву Запоріжжі у олігарха, сам собою нічого не вартує — він потрібен лише для того, щоб натискати на кнопку і легітимізувати рішення верхівки. У цей момент до парламенту і зайдуть олігархи, зробивши народним обранцям пропозиції, від яких ті не зможуть відмовитися.

Коли, на вашу думку, рейтинг Зеленського почне падати?

— Не так скоро, як хочеться його ворогам. Вони думають, що це відбудеться вже восени, коли люди отримають комунальні платіжки. Але я б не списував Зеленського так швидко. Фан-клуб актора — це не фан-клуб політика. У Зеленського він більш гарячий, ніж у Порошенка. Любов до політика проходить швидко, до артиста — живе довше. До того ж артист наш дуже креативний, весь час буде давати картинку, караючи дрібних чиновників. Якщо лояльність Коломойського і Пінчука збережеться, то якийсь час телеканали будуть підтримувати його рейтинг. Якщо ж Коломойський не отримає свого премʼєра, то відкопає сокиру війни. Тоді падіння прискориться. Але у будь-якому випадку рейтинг Зеленського почне просідати цієї осені, у жовтні 2020 від нього не залишиться й половини, а через два-три роки він буде таким, як у Порошенка до кінця каденції.

Який історичний урок необхідно вивчити Зеленському, щоб досидіти до кінця терміну?

— Не треба переходити межу. Цезар погорів на тому, що став забувати, що Рим — це республіка. Змову проти нього організували люди, яким він безмежно вірив. А вирішальний удар завдав його найближчий соратник Брут. У політиці немає друзів назавжди. У нас держава не будують десятиліттями багаті, авторитетні, вільні люди. Політики приходять до управління на пʼять років. Тому, як тільки рейтинг Зеленського впаде нижче 15%, а антирейтинг виросте до 50%, його покинуть соратники. Ось цей урок історії треба запамʼятати. А ще — заглянути у підручник сучасної історії України: будь-які спроби здати нас Росії обернуться опором найбільш пасіонарної частини суспільства, яка організувала три Майдани: Революцію на граніті, Помаранчеву і Революцію гідності. Ці ж люди піднімуть четвертий Майдан. Якщо Зеленський піде шляхом загравання з Росією, то виявиться поруч з Януковичем. Якщо ж в її сторону дивитися не буде — свій термін досидить, яких би погіршень, зокрема й економічних, ні трапилося.

У пошуках месії

А які помилки зробив Петро Порошенко?

— Він не працював з картинкою. Його рейтинг вбило телебачення. Він програв інформаційну війну. Запитайте у будь-якого виборця Зеленського, чому він за нього голосував? Той відповість: тому що Порошенко у всіх все вкрав. А ще загрався з Медведчуком, чи не був твердим у своїх рішеннях. Саме Порошенко віддана роль лиходія. І ніхто не памʼятає вже того, що він все-таки зробив і щось хороше, почав деякі реформи.

Яка політична доля чекає колишнього президента?

— Народ його вже не полюбить. Це доводить досвід Юлії Тимошенко. У неї є свій стабільний рейтинг на рівні 8%. Так станеться і з ним. Та й то поки "Європейську Солідарність" вважатимуть найбільш проєвропейської партією. Якщо такою стане "Голос", то електорат перетече туди.

Що станеться з рейтингом Віктора Медведчука?

— Він буде стабільним. 70% його виборців — це люди, яким за 50 років, вони виросли в Радянському Союзі, хочуть туди повернутися. Але молодь не хоче. Тому нових шанувальників йому знайти складно. Але в разі Медведчука падіння рейтингу — довгий процес. Можливо, зараз він навіть збільшиться за рахунок тих, хто хоче миру за всяку ціну.

Які шанси, що Зеленський зможе підтримати ідеї "русского мира"?

— Хіба що його обдурять. Наприклад, можуть пообіцяти, що якщо підтримає розвиток російської мови, то Путін заспокоїться і перестане нападати. У цей момент важливо, щоб знайшлися ті, хто скаже: будь-які домовленості з Путіним можуть бути тільки на умовах Путіна, а це втрата частини суверенітету, він не відступить, поки не отримає Україну цілком. Але зараз я впевнений, що Зеленський не хоче бути прислужником Кремля. Він у цьому театрі головний, тому конкурентів не потерпить.

У матеріалі 2015 року, де ви стверджуєте, що майбутнім президентом України стане Зеленський, йдеться, що один ваш знайомий професор тоді теж побачив у ньому президента. Що він думає тепер?

— Він голосував за нього. Вважає, що найближчим часом необхідно провести і місцеві вибори, щоб дати всю владу Зеленському: той всіх побудує — і буде нам щастя.

Тобто його навіть не хвилює, що серед депутатів Зеленського немає професорів?

— Він вірить у геніальність Зеленського. У таких випадках наукове звання не має значення.

Хто ж прийде на зміну Зеленському?

— Ми не вилікуємо народ від популізму за пʼять років. Тому, можливо, з українцями будуть загравати ті, хто знову пообіцяє щастя за пʼять хвилин. Але водночас багато хто отримає щеплення, зрозуміють, що нові обличчя нічим не кращі за старих, тільки менш професійні. Очікування людьми щастя до наступних виборів будуть нижчими, і це дасть шанс прийти до влади розважливим політикам. Поки ж ми в пошуках месії. Нового лідера ще немає — він проявиться на хвилі критики чинного президента.