Нові санкції РНБО проти Медведчука і Марченко — юридична оцінка кейсу

Суспільству не надано жодного підтвердження терористичної діяльності цих громадян. Немає також і рішення суду, який би визнавав Медведчука і Марченко терористами. Про це пише Микита Жуков, голова комітету Асоціації правників України з конституційного права, адміністративного права та прав людини для delo.ua.

У п'ятницю, 19 лютого 2021 року РНБО України ухвалила рішення "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". У цей же день президентом України Володимиром Зеленським рішення було введено в дію.

Що передбачає рішення і які підстави в ньому закладені, чи є відмінності між введеними санкціями?

На цей раз санкції були введені щодо народного депутата України Віктора Медведчука і його дружини Оксани Марченко.

Що передбачає рішення РНБО?

Рішення РНБО, введене в дію Указом Президента України, передбачає застосування персональних санкцій до зазначених осіб терміном на 3 роки, у вигляді блокування активів, запобігання виведенню капіталу за межі України тощо.

Цей перелік санкцій у рішенні не є вичерпним, оскільки в ньому вказується, що до цих осіб можуть застосовуватися й інші санкції. Що розуміється під поняттям "інші санкції", не зрозуміло.

Чи є відмінності між санкціями щодо Козака та санкціями щодо Медведчука і Марченко?

Здебільшого відмінностей немає. Сам перелік санкцій фактично є однаковим.

Крім того, і в рішенні РНБО по Козаку і в останньому рішенні розкриті персональні дані: ідентифікаційний номер, адреса реєстрації місця проживання. Таке розкриття даних досить сумнівне.

По-перше, санкції введені тільки на три роки (щодо Козака санкції введені на 5), по-друге, не вказані паспортні дані (у тому числі і закордонного паспорта) Медведчука і Марченко (дані Козака були вказані, на відміну від останніх) .

Такий неоднаковий підхід і в строфі санкцій і обсязі розкритих персональних даних може свідчити або про те, що Козак, у розумінні РНБО дійсно є більш небезпечною особою у сфері здійснення терористичної діяльності.

Хоча щодо небезпеки це питання спірне, тому що в переліку санкцій, застосованих до Віктора Медведчука вказується заборона заходу військових кораблів в територіальне море України, її внутрішніх вод, портів. Тому, виявляється, у Медведчука і Марченко є військовий корабель.

Які підстави закладені для ухвалення рішення РНБО?

На відміну від санкцій Козака, серед підстав щодо застосування санкцій до згаданих осіб вказані тільки наявні пропозиції СБУ, пропозиції ж Верховної Ради відсутні.

Зрештою, чи законні рішення й указ президента?

Почнемо з того, що підстави для введення санкції, порядок їх запровадження чітко передбачені Законом України "Про санкції".

Згідно з цим Законом, санкції можуть застосовуватися з боку України щодо іноземної держави, іноземної юрособи, юрособи, яка перебуває під контролем іноземної юрособи або фізособи — нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

При цьому підставами для застосування санкцій є дії іноземної держави, іноземної юр — або фізособи, інших суб'єктів, які:

  • створюють реальні і/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України;
  • сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави;
  • призводять до окупації території, експропріації або обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Отже, до громадян України санкції можуть застосовуватися винятково, коли ті здійснюють терористичну діяльність. Отже, вводячи в дію санкцій проти Медведчука та Оксани Марченко, можна припускати, що в СБУ, РНБО і Президента було достатньо відомостей для того, щоб бути впевненими в тому, що депутат і його дружина здійснюють терористичну діяльність. Тому що інших підстав для введення санкцій проти громадян України немає.

Однак, як щодо введених санкцій по Козаку, так щодо цих санкцій, постає цілком логічне запитання: якщо підстави для введення санкцій були, тоді чому їм не повідомлено про підозру у вчиненні відповідного злочину? Тим більше депутатську недоторканність зняли, а Регламент ВРУ, кримінальний процесуальний кодекс України чітко передбачає механізм повідомлення про підозру депутату.

Якщо ж реальних підстав для фактичної підозри в здійсненні терористичної діяльності немає, підстав для повідомлення про підозру також немає, то виникають і значні сумніви щодо законності такого указу. І зазначу, що саме по собі рішення РНБО не тягне за собою жодних юридичних наслідків — без введення його в дію президентом воно практично не підлягає виконанню та застосуванню. Через що питання про законність постає не навколо самого рішення РНБО, а до указу президента, як акту, який і перетворює таке рішення в обов'язкове.

Більше того, особу можна підозрювати в здійсненні терористичної діяльності, коли є не тільки повідомлення про підозру, але і відповідне рішення суду. Такого рішення поки не існує.

Дивним у цій ситуації виглядає і те, що суспільству не надано жодного підтвердження терористичної діяльності цих громадян. Оскільки така практика є в резонансні злочини: коли влаштовується брифінг, демонструються відеозаписи, розмови, окремі складові матеріалів кримінального провадження, хоч такі дії і є сумнівними з точки зору їх відповідності нормам КПК.

Значить, доцільною була б послідовність дій ... або ми і зовсім не проводимо такі брифінги, або ж проводимо їх, особливо тоді, коли це стосується терористичної діяльності нардепа.

Крім того, застосування санкцій виглядає логічним, коли вони застосовуються до іноземних суб'єктів — Україна таких осіб не може притягнути до кримінальної відповідальності, отже єдиним ефективним механізмом залишаються санкції. Але коли мова йде про громадянина України, ще й про народного депутата України, то застосування санкцій без відповідного рішення суду, яким підтверджено здійснення терористичної діяльності, дещо суперечить легітимній меті закону.

Оскільки громадянина України і так можна притягнути до кримінальної відповідальності за здійснення терористичної діяльності, а вже потім на підставі рішення суду та обґрунтовано застосувати санкції.

Рішення про введення персональних санкцій щодо Віктора Медведчука Оксани Марченко, так само як і щодо Козака є найімовірніше необгрунтованим, а за відсутністю відповідного рішення суду і сумнівно законним.

Формально Закон України "про санкції" не зобов'язує застосовувати санкції тільки після відповідного рішення суду. Однак така практика застосування санкцій до громадян України без рішення суду є досить небезпечною, і зараз вже має всі ознаки тенденції. А небезпека, власне, полягає в тому, що під звинуваченнями щодо здійснення терористичної діяльності насправді можуть ховатися зовсім інші мотиви введення санкцій. Крім того, відсутність публічно продемонстрованої доказової бази створює сумніви щодо її наявності.

Здійснення терористичної діяльності є досить гучним звинуваченням, яке, на моє глибоке переконання, має підтверджуватися саме рішенням суду і вводитися при наявності достатньої доказової бази для цього.

В інших випадках, хоча формально введення санкцій і буде відповідати Закону України "Про санкції", у той же час воно буде суперечити принципу справедливості і може створити небезпечний прецедент, спираючись на який, фактичні звинувачення в тероризмі, без подальших реальних намірів здійснення досудового розслідування, будуть отримувати й інші громадяни України.